Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/6759/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6759/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Шлай А.В., за участю секретаря судового засідання Темченко Є.П., за участю: представника позивача: Чернеш Д.С. представника відповідача: Матвєєнко Г.М. розглянувши в м. Дніпрі у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024, (суддя суду першої інстанції Неклеса О.М.), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі №160/6759/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : 11.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №23/в від 19.12.2023 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 . 2 . Зобов`язати: - Міністерство оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи - 00034022; належним чином здійснити призначення, нарахування та негайну повну виплату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 одноразову грошову допомогу, пов`язану зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, сина - старшого солдата запасу ОСОБА_3 , у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

3. Зобов`язати: - Міністерство оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи - 00034022; - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_2 ; подати до суду звіт про повне виконання судового рішення протягом місячного строку з моменту набрання законної сили рішення суду.

4. При винесенні рішення судові витрати стягнути солідарно з: - Міністерство оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи - 00034022; - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_2 ; на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 . В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що вона є матір`ю ОСОБА_4 , якого з 02.02.2017 р. визнано інвалідом 3-ої групи, захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, який 10.12.2017 р. помер. Згідно витягу з протоколу засідання ВЛК від 21.11.2022 р. №1838, захворювання старшого солдата ОСОБА_5 , які послужили причиною його смерті захворювання та причина смерті, пов`язані із захистом Батьківщини. 13.01.2023 р. ОСОБА_1 отримано посвідчення для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни. Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.12.2023 р. №23/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2023 р., аргументуючи власну позицію тим, що на час смерті ОСОБА_6 не був військовослужбовцем. Про дане рішення позивача повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач вважає протиправною відмову в призначенні й виплаті вказаної допомоги, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів з цим позовом до суду. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 29.05.2024 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнав протиправним та скасував рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги матері померлого 10.12.2017 внаслідок захворювання, пов`язаного із захисту Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_5 , викладене у пункті 3 Витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №23/в від 19.12.2023 р. Зобов`язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, пов`язаної зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 сина - старшого солдата запасу ОСОБА_5 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України. В іншій частині позовних вимог,- відмовив. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанові про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з Міністерства оборони одноразової грошової допомоги. Позивач наголошує, що оскільки порядок подання заяви та документів дотриманий єдиним правомірним способом дій у відповідача була саме виплата одноразової рошової допомоги. Також, позивач зазначає, що судом першої інстанції порушено право позивача на розгляд її справи у відкритому судовому засіданні, чим допущено дискримінацію у відношенні ОСОБА_1 . Від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Міністерство оборони України також звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на час смерті старшого солдата ОСОБА_7 , останній вже був звільнений з військової служби, відтак його мати, дружина та син не мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, позивач мала реалізувати право на отримання одноразової допомоги протягом трьох років з дати виникнення відповідного права, позивач звернулась за отримання допомоги через 5 років з дати смерті свого сина. Відтак, позивач та її родина не мають право на призначення одноразової грошової допомоги. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є матір`ю померлого військовослужбовця ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 16.07.1999 р. Згідно із наказом командира військової частини польової пошти НОМЕР_4 (по стройовій частині) №87 від 29.03.2017 р. старшого солдата ОСОБА_7 звільнено з військової служби у запас та зараховано до оперативного резерву першої черги й з 29.03.2017 р. виключено зі списків особового складу військової частини польової пошти НОМЕР_4 та з усіх видів забезпечення. Відповідно до виписки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №721577 від 06.03.2017 р. вбачається, що ОСОБА_7 встановлено третю групу інвалідності з 02.02.2017 р. у зв`язку захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 12.12.2017 р. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис №66 від 12.12.2017 р.). Згідно із витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтва №1838 від 21.11.2022 р., захворювання старшого солдату запасу ОСОБА_7 , 1981 р.н., які послужили причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 12.12.2017 р., виданий Виконавчим комітетом Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, лікарським свідоцтвом про смерть від 11.12.2017 р. №182, виданим КП Криворізький протитуберкульозний диспансер, військово-обліковою та медичною документацією захворювання та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини. 13.01.2023 р. позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_6 як особі, що має пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни. Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №23/в від 19.12.2023 р., комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері, дружині та сину померлого 10.12.2017 р. внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 12.12.2017 р. смерть настала 10.12.2017 р., а згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 29.03.2017 р. №87 старшого солдата ОСОБА_7 виключено зі списків частини 29.03.2017 р., отже, на час смерті він не був військовослужбовцем. Також у витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №23/в від 19.12.2023 р. зазначено, що на день виникнення правовідносин (день смерті) у заявників не існувало права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, Комісією Міноборони України з посиланням на п. 8 ст. 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у витязі з вищевказаного протоколу вказано, що заявники звернулися із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 29.03.2023 р., а ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому заявники не мають права на призначення одноразової грошової допомоги. Вищезазначений витяг з протоколу був направлений позивачу ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із супровідним листом №7/10258/14 від 08.01.2024 р. Не погодившись із оскаржуваним рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової та компенсаційних сум, оформленого протоколом № 23/в від 19.12.2023 р., ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів з цим позовом до суду. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на те, що виплата одноразової допомоги членам сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала після звільнення з військової служби, здійснюється у випадках, що настали після внесення змін до пунктів 1, 2 частини 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, тобто з 13.10.2018 р., є безпідставним, оскільки вказані зміни не спростовують права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, а нововведені положення будуть стосуватися правовідносин у разі коли смерть військовослужбовця настала після внесення даних змін до пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Відтак і відмова в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з цих підстав є протиправною. Водночас, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання МОУ повторно розглянути заяви про виплату одноразової грошової допомоги. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до статті 41 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. 20.12.1991 р. Верховною Радою України прийнято Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону №2011-ХІІ, та означає діяльність (функцію) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Статтею 16 вказаного Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 1 та 2 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на момент смерті сина позивача), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби. Відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону №2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Розмір одноразової грошової допомоги визначений статтею 16-2 Закону №2011-XII. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ). Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. З аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби. Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження. Норми статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у зв`язку з складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір. Проте, на переконання суду, інше тлумачення вказаної норми, ніж зазначене судом, не відображало б мети законодавця при прийнятті цього закону. Якби законодавець пов`язував право сім`ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження. Натомість, закон (на момент смерті ОСОБА_5 ) містив також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. Наведене вище дозволяє зробити висновок, що в такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. у справі №761/18099/15-а, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом у спірних правовідносинах. Відповідно до положень пунктів 4, 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №975 від 25.12.2013 р. (далі Порядок №975), одноразова грошова допомога призначається у разі смерті військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, а також внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами батькам померлого військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть). Як правильно вказав суд першої інстанції, Витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтва № 1838 від 21.11.2022 р. містить висновок, що захворювання та причина смерті старшого солдата запису ОСОБА_7 пов`язана із захистом Батьківщини. Відтак, необгрунтованими є доводи відповідача про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї померлого ОСОБА_7 , оскільки застосування статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей пов`язується не з фактом звільнення з військової служби ОСОБА_7 , а з фактом встановлення останньому захворювання, що мало місце в період проходження військової служби чи пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби незалежно від наявності статусу військовослужбовця на день смерті. Стосовно доводів відповідача про те, що позивач звернулась із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця після спливу визначених Законом трьох років з моменту виникнення відповідного права, суд зазначає таке. Відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , саме з датою смерті відповідачі пов`язують право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Водночас, встановлені обставини справи свідчать, що висновок Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтва про те, що захворювання та причина смерті старшого солдата запису ОСОБА_7 пов`язана із захистом Батьківщини було складено тільки 21.11.2022 р.. Так, відповідно до Витягу з протоколу Центральної ВЛК від 21.11.2022 відмінено зокрема й попередній висновок ВЛК про причини захворювання та смерті старшого солдата ОСОБА_7 . Таким чином, в контексті спірних відносин, позивач набула права на звернення до відповідачів за призначення ОГД лише в листопаді 2022 року, з часу визнання Центральною ВЛК того факту, що захворювання та причина смерті старшого солдата запису ОСОБА_7 пов`язана із захистом Батьківщини. Відтак, доводи відповідачів з приводу того, що родина загиблого порушено строк на подання відповідної заяви є необґрунтованими. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Міноборони України належним чином здійснити призначення, нарахування та негайну повну виплату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 одноразову грошову допомогу, пов`язану зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, сина - старшого солдата запасу ОСОБА_3 , у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 11 Порядку №975, військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою). Згідно з пунктами 12-13 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Аналогічні правила викладені в Положенні про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 р. (далі - Положення №530), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 р. за №1294/26071. Як правильно вказав суд першої інстанції, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, при розгляді питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги позивачу не досліджувала питання щодо виплати грошової допомоги з приводу захворювання позивача, що пов`язано з виконання останнім обов`язків військової служби. В Протоколі засідання комісії не вказано про надання родиною померлого військовослужбовця Витягу з протоколу Центральної ВЛК від 21.11.2022, яким визнано, що захворювання та смерть ОСОБА_7 пов`язана із захистом Батьківщини, не надано цьому документу жодної оцінки, не викладено мотивів врахування чи відхолення й інших документів, поданих на розгляд комісії. Фактично комісія обмежилась перевіркою статусу померлого ОСОБА_7 як військовослужбовця та вказала про пропуск строку на подання заяви на виплату ОГД, не надавши оцінки поданим документам та розглянувши їх по суті. Оскільки наявність передумов для призначення виплати позивачеві відповідачем достовірно не встановлена, суд першої інстанції правильно не визнав можливим зобов`язати відповідача-1 здійснити призначення, нарахування та негайну повну виплату позивача відповідної одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Натомість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в рамках спірних правовідносин є визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги матері померлого 10.12.2017 внаслідок захворювання, пов`язаного із захисту Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_5 , викладене у пункті 3 Витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №23/в від 19.12.2023 р., а також зобов`язання Міноборони України повторно розглянути заяву про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, пов`язаної зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 сина - старшого солдата запасу ОСОБА_5 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Стосовно доводів позивача про те, що суд першої інстанції порушив права позивача розглядаючи справу в порядку спрощеного провадження без участі сторні колегія суддів зазначає таке. У відповідності до ч. 1, 2 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього кодексу, справами незначної складності є справи з приводу оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. (п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України) Отже, з огляду на предмет позову, дана справа віднесена до категорії незначних справ, які розглядаються судом в порядку спрощеного позовного провадження, відтак, суд першої інстанцї не допустив порушень вимог норм процесуального права розглянувши справу в порядку прощеного провадження без виклику сторін. Таким чином, в даному випадку розгляд справи в порядку спрощеного провадження не може вважатись дискримінацією по відношенню до позивача. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду, в межах доводів скарги відсутні. Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 в адміністративній справі № 160/6759/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складене 26.09.2024. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Л.А. Божко суддя А.В. Шлай