Постанова 4855 № 620/10699/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/10699/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у повному розмірі та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 24.02.2022 по березень 2022 року і в розмірі 30000,00 грн щомісячно за період з квітня по липень 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у позові відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Станом на 24 вересня 2024 року відповідачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП в Чернігівській області та відповідно до наказу по особовому складу від 28.06.2022 №319о/с був звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Далі, наказом від 02.09.2022 №434 о/с були внесені зміни до зазначеного вище наказу в частині зазначення дати звільнення, у зв`язку з перебуванням позивача на лікарняному. Позивач зазначає, що під час проходження служби ГУНП в Чернігівській області йому не в повному обсязі було нараховано та виплачено грошове забезпечення, а саме додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України Пунктом 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні був уведений воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Цей указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 №2102-IX. Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався і триває донині. Крім того, пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 приписано Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Пункт 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановив Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Згідно п. 1 цієї Постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). У пункті 5 Постанови №168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Надалі Уряд України прийняв постанову №217 від 07.03.2022 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», якою у пункті 1 Постанови №168 виключив в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)». За колом осіб пункт 1 Постанови №168 у зазначених редакціях діяв, зокрема, щодо поліцейських. Верховний Суд у постанові від 18.09.2023 у справі № 420/6607/22, здійснюючи системний і цільовий способи тлумачення пункту 1 Постанови №168 у його взаємозв`язку з нормами статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» і приписами Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», сформулював висновок, за яким додаткова винагорода є видом грошового забезпечення поліцейського, яке виплачується йому за період проходження служби під час дії воєнного стану. Ця винагорода має тимчасовий характер, а її виплата зумовлена виконанням службових обов`язків в обставинах військової агресії російської федерації проти України. Тому статус поліцейського сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди. У подальшому до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 (яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022) в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінити словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнити словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 (яка набрала чинності 19.07.2022 та, за пунктом 2 цієї постанови, застосовується з 24.02.2022) в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; крім того, Постанова № 168 доповнена пунктом 21 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.». Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146 (яка набрала чинності 18.10.2022 та, за пунктом 2 цієї постанови, застосовується з 01.09.2022) в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),» та «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключено; доповнено абзац реченням такого змісту: «Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.». Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 (яка набрала чинності 21.01.2023) Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 «Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.». На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 (яка набрала чинності 11.08.2023 та, за пунктом 3 цієї постанови, застосовується з 01.06.2023) пункт 1 Постанови №168 викладено у наступній редакції: «

1. Установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.». Крім того, абзац 1 пункту 1-2 Постанови №168 викладено наступним чином: «Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).». Верховний Суд у постанові від 07.03.2024 у справі №420/715/23 зазначив, що надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи. Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 дійшов висновку, що зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. Також Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 у справі № 640/13029/22, виходячи з характеру спірних правовідносин, дійшов висновку про неможливість надання Постанові № 168 зворотної дії в часі, тобто застосування з дня набрання чинності Постановою № 168, а тому такий підзаконний нормативно-правовий акт врегульовував відповідні правовідносини з моменту його чинності. Повертаючись до суті спірних правовідносин суд апеляційної інстанції, зважаючи на висновки постанови Верховного Суду від 18.09.2023 у справі №420/6607/22, зазначає, що обставини, які унеможливлюють нарахування й виплати поліцейському зазначеної винагороди можуть бути різними, проте мають бути пов`язаними із фактичним невиконанням службових обов`язків без поважних причин. Тобто, окресленому контексті Верховний Суд, інтерпретуючи положення пункту 1 Постанови № 168, пов`язав виплату додаткової винагороди не суто зі статусом поліцейського, але із виконанням цим поліцейським у межах своїх повноважень завдань поліції у забезпеченні і здійсненні заходів правового режиму воєнного стану. Відповідно до п. 21 Постанови № 168 Міністерство внутрішніх справ України прийняло наказ від 28.11.2022 № 775, яким затвердило Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану. Підпунктом 6 пункту 14 Порядку №775 передбачено, що додаткова винагорода не виплачується за умов, якщо поліцейські звільнені від виконання службових обов`язків на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність (крім випадків, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов, а також крім поліцейських, які направлені за рішенням лікарсько-консультативної комісії для отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги або які направлені згідно із законодавством для лікування за кордон, або які перебувають на амбулаторному лікуванні внаслідок обставин, визначених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов),- з дня звільнення від виконання службових обов`язків. Як свідчать матеріали справи та було правильно підкреслено судом першої інстанції, позивач у період з 24.02.2022 по 15.03.2022 перебував на службі та за вказаний період йому виплачено 25200,00 грн. В той же час, позивач вважає, що за лютий березень йому має бути виплачено винагороду до 100000 гривень в розрахунку на місяць. Втім, колегія суддів вважає що відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" збільшеної до 100000,00 грн, оскільки доказів того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів ним ні до суду першої, ні апеляційної інстанції не надано. Судом першої інстанції вірно підкреслено, що виконання повсякденних службових та посадових обов`язків, встановлених положеннями Закону України "Про національну поліцію" є підтвердженням факту прийняття участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що дає право на отримання винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, оскільки позивач не може самостійно трактувати свої дії, як такі, що свідчать про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Законодавець в подальшому впорядкував умови, за яких особам, наведеним у п.1 постанови №168 передбачена виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн та надав тлумачення поняттю безпосередньої участі в бойових діях або заходах. Так, термін "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених, заходів", визначено окремим дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29, наказами Державної прикордонної служби України "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168", зокрема наказом від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та Порядком та умовами виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 №775. Зазначеними нормативно-правовими актами визначено, які саме дії військовослужбовців, поліцейських, тощо, слід відносити до безпосередньої участі в бойових діях або заходах та визначено якими саме документами така участь підтверджується. А отже, враховуючи, що позивачем таких доказів не надано, наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно за період з квітня по липень 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2022 був виданий наказ №120 о/с про звільнення позивача зі служби. Зазначений наказ був скасований наказом від 13.05.2022 №212 о/с та в той же день винесений ще один наказ №425, яким позивача було відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування. В подальшому, позивач з 16.05.2022 по 15.07.2022 перебував на лікуванні. Таким чином, у спірний період позивач на службу не виходив, а відтак не міг залучатися до заходів, визначених п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Отже, умовою, за якою особа має право на отримання додаткових виплат, які передбачені постановою №168 - є виконання певних активних дій, на підставі наказів керівника, розпоряджень, тощо, пов`язаних із заходами захисту країни і протидією збройній агресії, тобто під час несення служби. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Сорочко Є.О. Суддя Чаку Є.В.