Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/6320/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/6320/24Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 33/817/640/24 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст. 483 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 вересня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: з участю представника Тернопільської митниці Гребеняка Р.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Тернопільської митниці на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України закрито, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до протоколу про порушення митних правил №0057/40300/23 від 07 грудня 2023 року, який був предметом розгляду суду першої інстанції, Тернопільською митницею під час перевірки законності ввезення на митну територію України транспортних засобів у якості гуманітарної допомоги зі звільненням від сплати обов`язкових митних платежів, отримувачами яких є суб`єкти, розташовані (зареєстровані) на території Тернопільської області встановлено, що у відповідності до баз даних АСМО «Інспектор» 05 лютого 2023 року о 01 год 46 хв через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг-Зосин» митного посту «Устилуг» Волинської митниці, громадянином України ОСОБА_1 на митну територію України ввезено транспортний засіб марки «Ford», модель «Ranger», кузов № НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, який був у використанні, на транспортному засобі з реєстраційними номерами НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , та оформлений у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосування заходів нетарифного регулювання і випущений на митну територію України. З метою з`ясування обставин ввезення на митну територію України даного транспортного засобу Тернопільською митницею направлено запит у Волинську митницю за №7.25-08-1/7.25-20/7/5758 від 20 жовтня 2023 року з проханням надати копії документів, на підставі яких транспортний засіб ввезено у якості гуманітарної допомоги. Факт ввезення на митну територію України та оформлення у якості гуманітарної допомоги даного транспортного засобу підтверджується відомостями, що містяться у АСМО «Інспектор» та копіями документів, які додані до відповіді Волинської митниці №7.3-28-07/12906 від 24 жовтня 2023 року. Згідно поданої ОСОБА_1 до митного контролю та оформлення Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 05.02.2023, відправником товару зазначено Reinbahs Kalvis, Krasta Iela 2-8, Vestiena, Madonas Novads, отримувачем Головне управління поліції у Тернопільській області (код ЄДРПОУ: 40108720). Також до митного оформлення як підставу для переміщення ОСОБА_1 було надано письмове звернення Головного управління поліції у Тернопільській області за №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року про допомогу у забезпеченні організації вказаним транспортним засобом. Тернопільською митницею з метою підтвердження чи спростування фактів отримання даного транспортного засобу, видачі письмового звернення зазначеним отримувачем направлено запит до ГУНП в Тернопільській області за №7.25-08-3/7.25-20/85612 від 13 жовтня 2023 року, на який отримано відповідь від 18 жовтня 2023 року за вхідним митниці №7918/8/7.25-20 про те, що вказаний транспортний засіб у якості гуманітарної допомоги ГУНП в Тернопільській області не замовляло, не очікувало та власне не отримувало, відповідне письмове звернення за №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року є підробленим. Також, на адресу місця реєстрації (проживання) громадянина України ОСОБА_1 , наявну в ЦБД ЄАІС Державної митної служби України, направлено виклик за №7.25-08-1/7.25-20/10/5756 від 20 жовтня 2023 року та №7.25-08-3/7.25-20/10/6407 від 16 листопада 2023 року про необхідність прибуття до митного органу для дачі пояснень з приводу обставин ввезення транспортного засобу марки «Ford», модель «Ranger», кузов № НОМЕР_1 , але останній у визначений термін не прибув та не направив на адресу митниці письмових пояснень (за даними АТ «Укрпошта», виклик за №7.25-08-1/7.25-20/10/5756 від 20 жовтня 2023 року отримано особисто). Таким чином, виходячи зі змісту протоколу, громадянин ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару транспортного засобу марки «Ford», модель «Ranger», кузов № НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, який був у використанні, у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосування заходів нетарифного регулювання, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення підроблених документів та документів, одержаних незаконним шляхом та таких, що містять неправдиві відомості щодо отримувачу товару, а саме: письмове звернення ГУНП у Тернопільській області №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року, яке ними не видавалось і є підробленим. Такі дії ОСОБА_1 митним органом кваліфіковано як правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України. Вказаний протокол про порушення митних правил №0057/40300/23 від 07 грудня 2023 року було надіслано ОСОБА_1 , про що свідчить супровідний лист №7.25-08-3/7.25-20/10/6993 від 08 грудня 2023 року (а.с. 21). Закриваючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів підробки листа ГУНП в Тернопільській області за №82/01/43-2023 від 03.02.2023 щодо передачі на безоплатній основі автомобіля марки FORD, модель RANGER, р.н. НОМЕР_4 , а також митним органом не здобуто такої сукупності доказів, яка обґрунтовувала б зроблені у протоколі висновки, внаслідок чого суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. В апеляційній скарзі представник Тернопільської митниці вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, оскільки судом неповно з`ясовано обставини справи та не застосовано законодавство, що регламентує порядок створення та реєстрації вхідних листів в системі Національної поліції України, що має значення для справи. Апелянт вважає, що у зв`язку із наданою відповіді ГУНП в Тернопільській області від 24.07.2024 №194/05/43-2024 про те, що ГУНП в Тернопільській області не здійснювалась реєстрація листа за №82/01/43-2023 від 03.02.2023 щодо передачі на безоплатній основі автомобіля марки FORD, модель RANGER, р.н. НОМЕР_4 , то висновок суду про чинність листа ГУНП в Тернопільській області №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року є помилковим, оскільки відсутність/нелегітимність будь-якого із обов`язкових реквізитів, передбачених вимогами Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20.05.2016 №414, цього листа, не надає йому юридичної сили. З огляду на вищевикладене, апелянт переконаний, що громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через державний митний кордон України товару транспортного засобу марки FORD, модель RANGER, р.н. НОМЕР_4 , у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосування заходів нетарифного регулювання, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення підроблених документів та документів, одержаних незаконним шляхом та таких, що містять неправдиві відомості щодо отримувача товару, а саме письмове звернення ГУНП в Тернопільській області за №82/01/43-2023 від 03.02.2023, яке ГУНП в Тернопільській області не видавалось і є підробленим. Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 та винести нову постанову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України згідно із санкцією цією статті. ОСОБА_1 належним чином повідомлявся апеляційним судом про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився і не повідомив суд про поважність причин своєї неявки. За таких обставин, з урахуванням положень ст.294 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи щодо якої складено протокол про порушення митних правил. Заслухавши пояснення представника Тернопільської митниці Гребеняка Р.Б., який підтримав подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно положень ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до ч.1 ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону у статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Приписами ст. 129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України от 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях. Однією з таких правових презумпції є закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка висловлена, зокрема, у рішеннях «+5 посилань, гарантії прав людини, передбачені Конвенцією, щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно-кримінально правовим та національним правом: колом адресатів та правовими наслідками для адресатів. Тобто гарантії передбачені ст.4 Протоколу №7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється Державою. В рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03, пп.21-22), суд зробив висновок, про те, що положення Митного Кодексу України мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одним із принципів здійснення державної митної справи, відповідно до п.3 ч.1 ст.8 МК України, є законність та презумпція невинуватості. Відповідно до ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язання з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Тобто, при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності. Згідно з ч. 1 ст. 483 МК України відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості. Отже, основним безпосереднім об`єктом даного правопорушення є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України. Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України (активна поведінка особи). Зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 483 МК України, вбачається, що умисел особи полягає у тому, що вона, вчиняючи дії, передбачені вказаною нормою закону чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів через митний кордон України, тобто протиправність своїх дій, передбачає настання негативних наслідків своїх дій та бажає їх настання. Зазначене узгоджується з приписами ст. 10 КУпАП у відповідності до якої адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно, суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується прямим умислом на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю. У апеляційній скарзі та у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник митниці вказував, що ОСОБА_1 при переміщенні через митний кордон України транспортного засобу марки «Ford», модель «Ranger», кузов № НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, який був у використанні, у якості гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану без оподаткування та застосування заходів нетарифного регулювання, з приховуванням від митного контролю, надав підроблені документи та документи, одержаних незаконним шляхом, тобто такі, що містять неправдиві відомості щодо отримувачу товару, а саме: письмове звернення ГУНП у Тернопільській області №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року, яке ними не видавалось і є підробленим. Поряд з цим, в матеріалах провадження відсутні докази, які б свідчили про те, що письмове звернення ГУНП у Тернопільській області №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року, як один з документів на підставі якого здійснювалось переміщення вказаного вище транспортного засобу через митний кордон України, є підробленим. Як слідує з матеріалів справи, з ініціативи Тернопільської митниці, було розпочато досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024216040000206 від 16 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, за фактом можливого підроблення невідомою особою листа ГУНП в Тернопільській області від 03 лютого 2023 року, щодо передачі на безоплатній основі автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_4 . Проте, на час направлення Тернопільською митницею до суду матеріалів справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України, відомості про встановлення факту підробки вказаного вище документу, відсутні. Апеляційний суд також звертає увагу, що у пункті 6 постанови Пленуму ВСУ № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» роз`яснено судам, що незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку. Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Таким чином, у даному випадку протокол про порушення митних правил повинен містити чіткі обґрунтування об`єктивної сторони складу правопорушення з посиланням на належні докази. Апеляційний суд констатує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав вищезгаданий лист ГУНП в Тернопільській області у незаконний спосіб або з порушенням встановленого порядку, як і те що такий документ є підробленим. Суд першої інстанції правильно зазначив, що лист ГУНП в Тернопільській області №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року, власноручно підписаний начальником та містить гербову печатка установи, який адресований в.о. начальнику Волинської митниці Миколі Татарчуку, та в якому прохання вирішити питання передачі ГУНП в Тернопільській області на безоплатній основі автомобіль «Ford Ranger», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 . Вказаний транспортний засіб, як зазначено у цьому листі, буде використовуватися за призначенням з метою виконання заходів спрямованих на оборону, цивільний захист, громадську безпеку ГУНП в Тернопільській області. Також, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що відсутність реєстрації вищенаведеного листа в ГУНП в Тернопільській області та неотримання цим органом вищевказаного транспортного засобу не скасовує чинність листа ГУНП в Тернопільській області №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року, який підписаний посадовою особою та скріплений печаткою, адже ніким не було встановлено, що ці реквізити документу є підробленими. Внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за №12024216040000206 від 16 лютого 2024 року, по факту можливого підроблення листа ГУНП в Тернопільській області №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року не є встановленою обставиною та доказом на обґрунтування вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яким має бути обвинувальний вирок щодо конкретної особи. Суд апеляційної інстанції, дослідивши письмові докази, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного переконання, що висновок уповноваженого представника Тернопільської митниці, викладений у протоколі про порушення митних правил №0057/40300/23 від 07 грудня 2023 року про те, що письмове звернення ГУНП в Тернопільській області №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року не видавалось і є підробленим, зроблено без достатніх на те правових підстав. З аналізу положень статей 483, 489 МК України, а також статей 2, 9, 11 КУпАП вбачається, що підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі, ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення. Згідно з протоколом про порушення митних правил №0057/40300/23 від 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 інкримінується переміщення або дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення підроблених документів та документів, одержаних незаконним шляхом та таких, що містять неправдиві відомості щодо отримувачу товару. У той же час, протокол про порушення митних правил не містить обставин отримання ОСОБА_1 листа ГУНП в Тернопільській області №82/01/43-2023 від 03 лютого 2023 року, які б давали підстави вважати, що такий одержаний ним незаконним шляхом. У даному випадку відсутність реєстрації поданого листа у базі вихідної кореспонденції ГУНП в Тернопільській області, жодним чином не свідчить про незаконне отримання його ОСОБА_1 . Доказів протилежного, тобто, обізнаності ОСОБА_1 про факт відсутності реєстрації поданого документу, матеріали справи не містять і митницею суду не надано. Тому, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 , за обставин викладених у протоколі про порушення митних правил, умислу на незаконне переміщення транспортного засобу на територію України, як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони складу інкримінованого йому правопорушення. Також апеляційної суд зазначає, що доводи апеляційної скарги, поданої Тернопільської митницею, є аналогічними доводам митного органу, що були предметом дослідження суду першої інстанційні, які отримали належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується. За таких обставин, аргументи наведені апелянтом в апеляційній скарзі щодо незаконності постанови суду першої інстанції є безпідставними і тому не можуть бути прийняті до уваги. У рішенні Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зазначається, що Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Таким чином, особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі, у сфері митного оформлення і контролю, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення у сукупності. З урахуванням наведеного, вважаю, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. На підставі наведеного, керуючись. ст.294 КУпАП, ст.530 МК, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя