Ухвала КЦС ВС № 946/6374/21

У х в а л а 24 вересня 2024 року м. Київ Справа № 946/6374/21 Провадження № 61-6853ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Воронков Володимир Олексійович (далі - адвокат), на постанову Одеського апеляційного суду від 9 квітня 2024 року у справі за позовом скаржниці до ОСОБА_2 (далі - відповідачка), Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним рішення та скасування виданих на підставі рішення державних актів про приватну власність на землю і в с т а н о в и в :

1. У липні 2021 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила: (1) визнати незаконним рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 463 від 19 квітня 2000 року; (2) скасувати державний акт про приватну власність на землю серії ІІІ - ОД №002333 від 29 травня 2000 року, виданий ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , та державний акт про приватну власність на землю серії ІІІ - ОД №002332 від 29 травня 2000 року, виданий відповідачці, за тією ж адресою. 2. 24 травня 2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. 3. 9 квітня 2024 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою вказане рішення залишив без змін. 4. 7 травня 2024 року адвокат в інтересах скаржниці подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення. 5. 20 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржниця малачітко зазначити, які саме судові рішення вона просить переглянути (скасувати, змінити) у касаційному порядку, вказати дату отримання копії оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та надати докази на підтвердження цього (якщо такі докази у нього є), надати документ про доплату 3 632,00 грн судового збору з такою кількістю його копій, яка відповідає кількості учасників справи. 6. 18 липня 2024 року адвокат в інтересах скаржниці подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, у якій пояснив, що у просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 9 квітня 2024 року та спрямувати справу на новий розгляд до цього суду. Щодо ухвали апеляційного суду, постановленої того ж дня, вказала, що згідно з частиною другою статті 406 ЦПК України вона включається до касаційної скарги на зазначену постанову. Сповістила, що отримала копію постанови апеляційного суду 12 квітня 2024 року. До заяви додала квитанцію 3646-7094-0514-2007 від 18 липня 2024 року про сплату 3 632,38 грн та її копії для інших учасників справи.

7. Обґрунтувала касаційну скаргу так: - внаслідок незаконного оформлення права власності на земельні ділянки у більшому розмірі за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельні ділянки), на відповідачку і ОСОБА_3 , правонаступницею якої є відповідачка, були порушені права скаржниці, яка є суміжною землекористувачкою. Тому відповідні державні акти слід скасувати. Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, тому у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки (див. постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15); - суд першої інстанції зробив узагальнений висновок про те, що скаржниця не довела, що площа земельних ділянок збільшилася за рахунок її земельної ділянки. Апеляційний суд додатково врахував обставини, які встановив Одеський апеляційний суд у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 2-705/11 (за позовом відповідачки, ОСОБА_3 до скаржниці та інших про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом скаржниці до відповідачки, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання права власності на самочинне будівництво, встановлення земельного сервітуту), у якій проводили земельно-технічну експертизу. Згідно з висновком тієї експертизи начебто були «встановлені численні порушення з боку скаржниці внаслідок суміжності належної їй земельної ділянки з земельними ділянками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) та навіть їх перетинання: неправильне встановлення огорожі, занадто близьке розташування прибудови, гаражу, зливної ями, сараю скаржниці до їхніх земельних ділянок, проникнення стоку атмосферних опадів». Але ті всі порушення виникли через передачу відповідачці та ОСОБА_3 земельних ділянок більшою площею. Висновок експерта для суду не має зазделегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доданими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Про необхідність оцінки усіх доказів у сукупності, а не лише висновку експерта, наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 липня 2022 року у справі № 278/3424/18 (провадження № 61-20312св21). Суди не оцінили наявні у справі докази, зокрема, копії рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 19 квітня 2000 року № 463, договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 лютого 2000 року № 5241 та інші; - скаржниця зверталася до апеляційного суду з клопотанням про призначення земельно-технічної експертизи у справі № 946/6374/21 з метою з`ясування, чи відбулося накладення земельних ділянок на її земельну ділянку. У тому клопотанні вона пояснила, що не подала аналогічне клопотання до суду першої інстанції, бо вважала очевидним факт накладення земельних ділянок, і що наявних у справі доказів достатньо для задоволення позову. Однак Одеський апеляційний суд постановив ухвалу від 9 квітня 2024 року, згідно з якою безпідставно відмовив скаржниці у задоволенні вказаного клопотання. Апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції зобов`язаний був забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків, зокрема роз`яснити право подати таке клопотання. Тобто, суд повинен був роз`яснити сторонам їхнє право заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи і тільки після отримання відповідного висновку експерта або відмови від проведення експертизи вирішувати питання про доведеність чи недоведеність вимог позову (див. близький за змістом висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2022 року у справі № 278/3424/18 (провадження № 61-20312св21)).

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження. Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 9 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним рішення та скасування виданих на підставі рішення державних актів про приватну власність на землю.

2. Витребувати із Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області цивільну справу № 946/6374/21.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко