Постанова Житомирський апеляційний суд № 278/1972/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/1972/24 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І. Номер провадження №33/4805/1045/24 Категорія ч. 5 ст. 126 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) грн без позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. Судом встановлено, що 09.03.2024 о 14 год. 35 хв. на 5ка+400м автодороги Н-03 в с.Тетерівка Житомирського району та області ОСОБА_1 в порушення п. 2.1. «а» ПДР керував автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме: не отримував посвідчення водія відповідної категорії, правопорушення вчинив протягом року, 10.10.2023 водій притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (постанова серії ЕАТ №7908913), за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що протокол про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу та у його присутності не складався, а його копія йому не вручалася. Крім того, в протоколі не зазначені свідки та потерпілі, не роз`яснено йому його права, відеозапис змонтований, а він не керував транспортним засобом. Також судом не повідомленого його про розгляд справи. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що постанову суд виніс у його відсутність, а отримав її в суді його захисник лише 07 червня 2024, що підтверджується клопотанням в матеріалах справи. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Будучи належним чином повідомленим про день розгляду справи ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. За змістом частини шостої статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до вимог статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами. Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №695263 про адміністративне правопорушення від 09.03.2024 (а.с. 1); довідку старшого інспектора ВАП УНП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції І.Слюсарчук, згідно якої інформація щодо отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня (а.с. 3); довідку старшого інспектора ВАП УНП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції І.Слюсарчук, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ 7908913 від 10.10.2023. По даній справі до правопорушника застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн (а.с. 4); рапорт працівника поліції (а.с. 7); відеозапис події (а.с. 12), на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Оцінивши зазначені докази, суд першої інстанції зробив висновок, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є повністю доведеною, його дії кваліфіковано правильно. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, виходячи із наступного. Так, згідно з вимог пункту 2.1.а Правил дорожнього руху України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. З переглянутого відеозапису обставин події вбачається, що працівниками поліції на БП «Тетерівка» зупинено ОСОБА_1 при керуванні ним транспортним засобом, та встановлено про відсутність у нього права керування зазначеним транспортним засобом і наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, вчинене протягом року. ОСОБА_1 , працівники поліції, роз`яснюють його права та обов`язки. Після чого працівник поліції зазначає, що буде складено відносно нього протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП, що розгляд відбудеться 25.03.2024 у Житомирському районному суді. Після чого працівник поліції запитує у ОСОБА_1 «будете чекати протокол, чи направимо поштою?», на що ОСОБА_1 відповів «поштою» та поїхав. Відповідно до змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, він був складений у відсутності останнього. Як вбачається із відеозаписів обставин події, які покладені судом першої інстанції в основу доведеності вини ОСОБА_1 , працівники поліції не складали протокол у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не роз`яснювали суті правопорушення, яке інкримінується водію, а також не складали будь-яких інших процесуальних документів. Так відеозапис обставин події свідчить про те, що уповноваженими особами були проігноровані вимоги глави 19 КУпАП та в спілкуванні з ОСОБА_1 вони обмежилися лише константуванням факту, що останній не буде очікувати складення протоколу, а отримає його поштою (натомість копія протоколу наявна в матеріалах справи). При цьому, а ні протоколу, ні інших документів складено не було. Вимоги статтей 254, 256, 259, 260 КУпАП категорично обумовлюють обов`язкову присутність особи при складенні відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, (у разі коли таку особу було встановлено) та надають можливість уповноваженим особам у випадку ухилення від своїх процесуальних обов`язків осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, доставляти їх, зокрема, до поліцейського відділку для складення протоколу. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В п. 39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції. Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Відповідно до змісту частини сьомої статті 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що працівниками поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були порушенні вимоги КУпАП, за яких цей протокол не можна визнати належним та допустимим доказом, а судом першої інстанції при розгляді справи на ці порушення не була звернута увага, що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного рішення. Тому апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь