Постанова 4803 № 183/4434/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8025/24 Справа № 183/4434/24 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки за минулий час, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16 307,50 гривень, за минулий час. В обґрунтування позову зазначив, що 07 червня 2008 року між ним та відповідачем укладено шлюб, про що Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис № 239. 08 червня 2023 року шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у цивільній справі № 183/5365/23. Від шлюбу у сторін народилось троє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 старша донька ОСОБА_3 , 2008 року народження, досягла віку 14 років, а отже вона з цього часу має право визначитися, з ким із батьків вона буде проживати. 01 червня 2023 року за особистим рішенням ОСОБА_3 , дитина обрала місце проживання разом з позивачем, переїхала до нього та 03 серпня 2023 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно, з 01 червня 2023 року і до тепер ОСОБА_3 знаходиться на повному утриманні позивача та під його піклуванням. Позивач указує, що на даний момент відповідачка ухиляється від свого обов`язку з утримання дитини, у добровільному порядку це робити відмовляється, внаслідок чого позивач вимушений звернутися до суду з цією заявою. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з пропозиціями щодо виконання нею свого обов`язку з утримання їх спільної дитини добровільно, але звернення залишилися без уваги. Зокрема, у 2023 році, після переїзду доньки до позивача, він неодноразово телефонував відповідачці, писав у месенджерах і нагадував про її обов`язок з утримання дитини, але нагадування було проігноровано. Окрім того, 23 лютого та 19 березня 2024 року позивач навіть писав їй листи з вищевказаними проханнями, але їх теж було проігноровано. Таким чином, позивач зазначає, що сума стягнення аліментів з 01 червня 2023 року по 01 травня 2024 року становить 16 307,50 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на утримання доньки у розмірі 16 307,5 грн за минулий час. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Апелянт, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає запотрібне апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року у цивільній справі № 183/5365/23, яке набрало законної сили 11 липня 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу задоволено повністю. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №239. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ». Указаним рішенням установлено, що сторони з 07 червня 2008 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №239 (а.с.8). Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.10/. Згідно з судовим наказом, ухваленим Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року у цивільній справі № 183/4614/24, який набрав законної сили 14 травня 2024 року, стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи з 07 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Сторонами визнано, що дитина ОСОБА_3 з серпня 2023 року зареєстрована та проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане також підтверджується належним чином засвідченим копіями витягів з реєстру територіальної громади /а.с.6, 9/. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення з відповідачки аліментів за минулий період у зв`язку з недоведеністю вимог у цій частині. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 травня 2020 року (справа № 215/5867/17). Одночасно у постанові від 09 квітня 2020 року (справа № 199/3429/18) Верховний Суд зазначив, що присудження аліментів за минулий час є правом, а не обов`язком суду. Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії. Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів. Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають. Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів, оцінюючи досліджені судом докази та встановлені обставини, в їх сукупності, вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів для стягнення з відповідачки аліментів за минулий період. Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з`ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: