Постанова 4855 № 320/14377/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14377/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Голяшкін О.В., судді -Заїка М.М., Швед Е.Ю., секретар судового засідання - Коренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року у справі №320/14377/23 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - WK Energo GmbH, про визнання протиправними дій та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Позивач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив: - визнати протиправними дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. щодо прийняття постанови від 21.02.2023 ВП НОМЕР_2 у межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 про арешт коштів ДП «НАЕК «Енергоатом» на суму 120517, 89 євро; - визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 21.02.2023 ВП НОМЕР_2 про арешт коштів ДП "НАЕК "Енергоатом" на суму 120517,89 євро у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність прийняття оскаржуваної постанови з огляду на те, що ВП НОМЕР_2 не було об`єднано із зведеним виконавчим провадженням НОМЕР_1. Крім того, позивач вказував, що арештовані кошти відповідно до вимог законодавства перебували під забороною накладення арешту. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у задоволенні позову відмовлено. При винесенні рішення суд виходив правомірності оскаржуваних дій державного виконавця щодо примусового виконання судових рішень та стягнення коштів. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність встановлених судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що рахунок у банку АТ «Укрексімбанк», з яких було стягнуто кошти у примусовому порядку, використовується для зарахування кредитних коштів за міжнародними угодами, гарантом за якими виступає Україна згідно з ратифікованими Верховною Радою України Гарантійними угодами, тому звернення стягнення на вказані кошти заборонено законом. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про правомірність накладення арешту на кошти боржника, банком не було визнано рахунок та наявні на ньому кошти такими, на які законом заборонено накладення арешту та звернення стягнення, у зв`язку з чим дії державного виконавця щодо примусового стягнення коштів вчинені у відповідності до вимог закону. В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3, боржником у якому є позивач. До складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 входять, зокрема, наступні виконавчі провадження: - виконавче провадження № 68406144 з примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного суду № 824/234/21 від 10.01.2022 про стягнення з позивача в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» на користь WK Energo GmbH 14 864,00 євро основного боргу, 62,31 євро процентів і 1 512,75 євро на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору, а всього 16 439,06 євро; - виконавче провадження № 71078726 з примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного суду № 824/46/22 від 29.08.2022 про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь компанії IEC Industrie Export GmbH 95574,00 євро - основного боргу за поставлену продукцію, 2707,79 євро - трьох відсотків річних, нарахованих за порушення грошового зобов`язання, 4497,04 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору, а також 1300,00 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а разом 104078,83 євро. У межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. 21.02.2023 прийнята постанова про накладення арешту грошові кошти, що містяться на рахунках ДП «НАЕК «Енергоатом», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у розмірі 120 517,89 євро (EUR). 21.02.2023 направлено платіжна інструкція у акціонерне товариство «Укрексімбанк», у яких наявні відкриті рахунки ДП «НАЕК «Енергоатом», з примусового списання коштів у розмірі 120 517,89 євро (EUR). 22.02.2023 з банківського рахунку ДП «НАЕК «Енергоатом», відкритого у AT «Укрексімбанк», списано всю суму заборгованості ДП «НАЕК «Енергоатом» у розмірі 120517,89 євро (EUR) за виконавчими листами № 824/234/21 та № 824/46/22, які видані Київським апеляційним судом. Зазначений факт підтверджується випискою з банківського рахунку ДП «НАЕК «Енергоатом» від 22.02.2023. Позивач постанову від 21.02.2023 про арешт коштів, винесену у межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1, та відповідні дії державного виконавця, вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні дії відповідача відповідають та повністю узгоджуються із наведеними нормами закону, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів протиправності поведінки відповідача щодо предмету спору по даній справі. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України). Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Положеннями частини 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Аналогічні положення містяться також у статті 18 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VІІІ). Згідно статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VІІІ). Відповідно до п.7 ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Частинами 2, 6 ст. 48 Закону №1404-VІІІ (у чинній на момент виникнення спірних відносин редакції) передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Як встановлено ч.3 ст.52 Закону №1404-VІІІ, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку. Відповідно до ст.56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Згідно ч.2 ст.59 Закону №1404-VІІІ у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Відповідно до п.1 ч.4 ст.59 Закону №1404-VІІІ підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, державним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону, в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у розмірі 120 517,89 євро. Оскільки на запит на запит державного виконавця було встановлено, що боржник має відкриті рахунки в банківських установах: АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», АБ «УКРГАЗБАНК», АТ «ТАСкомбанк», АТ «ОТП БАНК» та АТ «СЕНС БАНК», копії постанов про накладення арешту направлено в ці банківські установи для виконання та сторонам виконавчого провадження до відома. 22.02.2023 примусово списано кошти з рахунків боржника. Матеріали виконавчого провадження не містять повернутих банками постанов головного державного виконавця за мотивами та з підстав, передбачених ч.3 ст.52 Закону №1404-VІІІ. Крім того, факт накладення банками арешту на вказані рахунки свідчить, що такі рахунки не мають особливого статусу. Документального підтвердження, що рахунок позивача має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, відповідачу не було надано. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 10.06.2021 по справі №520/4794/20. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що дії головного державного виконавця з накладення арешту на грошові кошти боржника в межах виконавчого провадження є законними та правомірними, не суперечать нормам чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329, 331 КАС України. Головуючий суддя О.В. Голяшкін Судді М.М. Заїка Е.Ю. Швед Повний текст постанови складено 24.09.2024 року