Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/197/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/197/24 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 24 вересня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за 482 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період із 31.08.2022 року по 25.12.2023 року включно шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні. В обґрунтування позову вказано, що за період проходження служби із 29.01.2020 року по день звільнення зі служби (30.08.2022 року) відповідачем не проведено з ним повного розрахунку, а саме не була виплачена частина грошового забезпечення. На виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року у справі №240/2024/23 така частина грошового забезпечення в сумі 188 355,50 грн. була виплачена лише 26.12.2023 року. В зв`язку з цим позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні за 482 дні днів шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за весь час затримки виплати частини грошового забезпечення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виплати частини грошового забезпечення в сумі 188 355,50 грн. на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року у справі №240/2024, яке набрало законної сили 30.05.2023 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 30.05.2023 року по 25.12.2023 року. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 , і наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 30.08.2022 №203. Позивач виключений зі списків особового складу із 30.08.2022. У січні 2023 року звернувся до суду з позовом щодо нарахування та виплати йому частини грошового забезпечення, яке не було виплачено при звільненні зі служби. Вказаний спір між цими ж сторонами був предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/2024/23. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року у цій же справі було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 30.08.2022 сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, обчисливши їх із розмірів посадового окладу, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 та Законом України від 19.11.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Вказане судове рішення набрало законної сили 29.05.2023 року. На виконання вказаного судового рішення Відповідачем 26.12.2023 року Позивачу перераховано таку індексацію в сумі 188 355,50 грн. Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив середній заробіток за 482 дні затримки (з 31.08.2022 року по 25.12.2023 року) виплати такої частини грошового забезпечення, що підлягала виплаті при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог. Колегія суддів лише частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Водночас право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні гарантоване приписами Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України). При цьому відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників. Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" далі - Закон № 2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала чинності з 19 липня 2022 року. Тому спірні правовідносини регулюються вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22 та інших і саме цей підхід суд застосовує до спірних правовідносин. Визначаючись із розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням наведеної вище позиції Верховного Суду, який підлягає виплаті, суд враховує наступне. Так, судом установлено, що відповідачем при виключенні позивача 30.08.2022 із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення не виплачено всіх належних йому сум, оскільки остаточний розрахунок відбувся 26.12.2023. Відтак середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід вираховувати, починаючи з 31 серпня 2022 року (наступного дня після виключення позивача із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення) по 28 лютого 2023 року з урахування чинної редакції КЗпП України. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі Порядок № 100). Абзацом 3 пункту 2 вказаного Порядку № 100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 3 Порядку № 100 визначено складові, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Натомість, у пункті 4 Порядку № 100 йдеться про виплати, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у пункті 8 Порядку № 100, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з долученою позивачем до матеріалів справи довідкою середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 64,72 грн. Із цього слідує, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 серпня 2022 року по 28 лютого 2023 року складає 11779,04 гривень (64,72 гривень * 182 календарних дні), тобто за 6 місяців. Отже, належним в даному випадку способом відновлення порушеного права позивача слугувати стягнення відповідної суми компенсації, а тому з відповідача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 11779,04 грн., що вказує на наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки останнє містить помилкові мотиви, якими обґрунтовано наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та судом першої інстанції обрано помилковий спосіб захисту порушеного права позивача. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, допустив порушення норм матеріального права та обрав неналежний спосіб відновлення порушеного права позивача, у зв`язку із цим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 31.08.2022 по 28.02.2023 в сумі 11779 грн. (одинадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 04 коп. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.