Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 342/872/16-ц

Справа № 342/872/16-ц Провадження № 22-ц/4808/1190/24 Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О., за участю секретаря Петріва Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 03 липня 2024 року, постановлену в складі судді Беркещук Б.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання недійсними договорів банківського рахунку з додатками, заяв про відкриття поточних рахунків та додаткової угоди до договору банківського рахунку, визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, в с т а н о в и в: У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту. У подальшому збільшив позовні вимоги. Просив визнати недійсними договори банківського рахунку з додатками, заяви про відкриття поточних рахунків та додаткову угоду до договору банківського рахунку, договір про надання споживчого кредиту. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 03 липня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України повторної неявки позивача в судове засідання. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що на момент залишення позову без розгляду справа перебувала на стадії підготовчого провадження. Ухвали Коломийського міськрайонного суду у цій справі від 16 травня 2019 року постановлені з метою визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, і такі постановлені в підготовчому провадженні. А ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті судом постановлено не було. Виходячи зі змісту статей 189, 198, 223 ЦПК України, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання. У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №759/15271/17 зроблено правовий висновок щодо застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту вказаного положення закону свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання. Аналогічний правовий висновок викладено також у інших постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, вважає, що суд першої інстанції незаконно залишив його позовну заяву без розгляду. Також зазначив, що неодноразово подавав до суду першої інстанції заяви про проведення судового засідання без участі позивача, які знаходяться в матеріалах справи (21.12.2022 року, 06.02.2023 року, 07.03.2024 року). Просить оскаржену ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також скаржник подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просить апеляційний суд перевірити його доводи та встановити недійсність як нікчемного правочину Договору про надання споживчого кредиту №11155499000 від 18 травня 2007 року, нібито укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк». Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» - адвокат Матвійчук М.З. в судовому засіданні апеляційного суду щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Апелянт та представник відповідача АТ «УкрСиббанк» в засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності апелянта та представника АТ «УкрСиббанк». Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ТОВ «Кей-Колект», дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту. У подальшому збільшив позовні вимоги. Просив визнати недійсними договори банківського рахунку з додатками, заяви про відкриття поточних рахунків та додаткову угоду до договору банківського рахунку, договір про надання споживчого кредиту. Ухвалою Городенківського районного суду від 31 серпня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання. Запропоновано відповідачу подати письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються. Ухвалою Городенківського районного суду від 27 жовтня 2016 року заявлено самовідвід суддею Ничик Г.І. 28.10.2016 року на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи дану справу передано у провадження судді Федів Л.М. (т. 1, а.с. 69). Ухвалою Городенківського районного суду від 31 жовтня 2016 року суддею Федів Л.М. прийнято справу до свого провадження. Ухвалою Городенківського районного суду від 03 березня 2017 року повідомлено ПП «Верес» про їх право заявити про свою участь у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Розгляд справи відкладено. Ухвалами Городенківського районного суду від 28 липня 2017 року, від 07 вересня 2017 року, від 08 листопада 2017 року, від 23 травня 2018 року, Коломийського міськрайонного суду від 16 травня 2019 року витребувано докази по справі. Розгляд справи відкладено. На підставі Розпорядження голови Городенківського районного суду від 31.05.2018 року справу передано на розгляд Коломийському міськрайонному суду (т. 3, а.с. 236). 05.06.2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи дану справу передано у провадження судді Беркещук Б.Б. (т. 3, а.с. 239). Ухвалами Коломийського міськрайонного суду від 03 листопада 2022 року та від 01 лютого 2024 року визнано участь позивача ОСОБА_1 в судових засіданнях в цій справі обов`язковою. Судові засідання відкладено. 21.12.2022 року, 06.02.2023 року, 07.03.2024 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяви про проведення судових засідань відповідно 21.12.2022 року, 06.02.2023 року, 12.03.2024 року без участі позивача та його представників (т. 7, а.с. 137, 143, 214-215, 217). Однак 12.03.2024 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 29.04.2024 року на 09:00 год. (т. 7, а.с. 216а, 225-229). 29.04.2024 року згідно довідки суду розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням головуючої судді в нарадчій кімнаті по іншій кримінальній справі. Судове засідання відкладено на 24.05.2024 року на 09:20 год. (т. 7, а.с. 230-232). Повістка про виклик до суду на 24.05.2024 року направлена засобами поштового зв`язку на адресу позивача та отримана ним особисто 15.05.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи (т. 7, а.с. 232). 24.05.2024 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 03.07.2024 року на 09:40 год. Хоча в матеріалах справи міститься протокол судового засідання, датований 08.07.2024 року (т. 7, а.с. 232а, 233, 238-241). Повістка про виклик до суду на 03.07.2024 року направлена засобами поштового зв`язку на адресу позивача та отримана ним особисто 18.06.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи (т. 7, а.с. 238). Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 03 липня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України повторної неявки позивача в судове засідання (т. 7, а.с. 243-245). Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином, проте у судові засідання повторно не з`явився. Враховуючи категорію справи, обсяг доказів, її розгляд у відсутність позивача неможливий, явка останнього визнана судом обов`язковою для надання особистих пояснень. При цьому судом не встановлено передбачені процесуальним законом підстави для розгляду справи за відсутності позивача. Однак апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України). У відповідності до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Також в ст. 173 ЦПК України в редакції, яка діяла до 03.10.2017 року, було зазначено, що розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з`ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. Отже, підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій. Згідно з частинами першою-третьою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України). У разі повторної неявки позивача (усіх позивачів) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України). Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023 року). У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі №756/6049/19 (провадження №61-4177св21), в ухвалі Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №127/5778/21 (провадження №61-533ск23), вказано, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 223, 257 ЦПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 5 червня 2020 року у справі №910/16978/19 вказано, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Таким чином виключно неявка позивача у судові засідання не може слугувати підставою для залишення позову без розгляду, керуючись пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Необхідною умовою для вчинення відповідної процесуальної дії є також відсутність у матеріалах справи заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. У справі, яка переглядається, в матеріалах справи є подані позивачем 21.12.2022 року, 06.02.2023 року, 07.03.2024 року заяви про проведення судових засідань відповідно 21.12.2022 року, 06.02.2023 року, 12.03.2024 року без участі позивача та його представників, в тому числі, розгляд його заяв про перевірку доводів позивача (т. 7, а.с. 137, 143, 214-215, 217). Однак при цьому 12.03.2024 року судове засідання відкладено судом у зв`язку з неявкою сторін на 29.04.2024 року на 09:00 год. (т. 7, а.с. 216а, 225-229). А 29.04.2024 року згідно довідки суду розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням головуючої судді в нарадчій кімнаті по іншій кримінальній справі. А не через неявку позивача. Судове засідання відкладено на 24.05.2024 року на 09:20 год. (т. 7, а.с. 230-232). Також 24.05.2024 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 03.07.2024 року на 09:40 год. (т. 7, а.с. 232а, 233, 238-241). Оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду судом постановлено 03.07.2024 року. Тобто справа тривалий час перебувала на розгляді в суді, підготовче судове засідання неодноразово відкладалося, справа не призначалася до розгляду по суті, хоча позивач тричі направляв заяву про проведення такого судового засідання за його відсутності. Отже відсутня повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, від якого б не надходило заяв про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. Схожих висновків дійшов і Верховний Суд в ухвалі від 19 січня 2023 року у справі №127/5778/21 (провадження №61-533ск23). Що стосується висновків місцевого суду про залишення позову без роз розгляду, оскільки враховуючи категорію справи, обсяг доказів, її розгляд у відсутність позивача неможливий, явка останнього визнана судом обов`язковою для надання особистих пояснень, то такі є помилковими з огляду на те, що позов залишено без розгляду у підготовчому засіданні, розгляд справи по суті не розпочинався. Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що позов залишено без розгляду у підготовчому засіданні з порушенням судом норм процесуального права, оскільки норми пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України застосовуються тільки якщо позивач не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання, суд не бере до уваги. Законом України від 29 червня 2023 року №3200-IX, який набрав чинності 21 липня 2023 року, до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України були внесені зміни щодо залишення позову без розгляду в тому числі у разі повторної неявки позивача у підготовче засідання. За таких обставин, правові підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України були відсутні з огляду на стадію розгляду справи та подання позивачем заяв про проведення підготовчих судових засідань в його відсутності. Відповідно до приписів п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України. Що ж стосується заяви апелянта про перевірку його доводів та встановлення недійсності як нікчемного Договору про надання споживчого кредиту №11155499000 від 18 травня 2007 року, то апеляційним судом за даною апеляційної скаргою перевіряється законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, і не вирішуються позовні вимоги по суті. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 03 липня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: В.А. Девляшевський І.О. Максюта Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року.