Постанова 4805 № 295/4525/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/4525/24 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М. Категорія 69 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Кузьменко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/4525/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Степанишина Альона Сергіївна на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М. в с т а н о в и в: У березні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 01.10.2019 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №1983. На обґрунтування позову вказував, що останнім часом їх подружні стосунки з відповідачкою почали погіршуватися. Між ними почали виникати непорозуміння з багатьох питань подружнього життя, зокрема вони не можуть дійти спільного погляду щодо порядку ведення домашнього господарства, щодо подружніх прав та обов`язків, щодо розподілу коштів сімейного бюджету, щодо виховання дитини та з інших питань. На даний час вони припинили спільне проживання, між ними припинені шлюбні стосунки, не ведеться спільне господарство. За таким умов подальше збереження шлюбу є неможливим. На момент подання позову між ними відсутній спір щодо місця проживання дитини. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов про розірвання шлюбу. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у судовому засіданні 09.04.2024 року, яке проведене без участі як позивача, так і відповідача, Богунським районним судом міста Житомира прийнято рішення про відмову у задоволенні позову на підставі п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, а також зазначено наступне: «в судове засідання позивач не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому позов підтримав в повному обсязі, на вимогу суду оригінал свідоцтва про шлюб не надав». Вказує, що клопотання про розгляд справи без його участі було подано позивачем разом з позовною заявою, втім, після винесення судом ухвали від 27.03.2024 року у справі №295/4525/24 жодних клопотань ОСОБА_1 до Богунського районного суду міста Житомира не надавав. Додає, що стаття 121 ЦПК України в редакції від 16.06.2007 року, чинній на час ухвалення вказаної постанови Пленуму ВСУ, містить положення про залишення позовної заяви без руху та повернення заяви. Втім, ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 27.03.2024 року у справі № 295/4525/24 встановлено, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, підстав для залишення заяви без руху, повернення та відмови у відкритті провадження у справі, передбачених ст. 185, ст. 186 ЦПК України, не вбачається. Водночас, вказаний пункт 4 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 став підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без задоволення. Враховуючи зазначене, при прийнятті оскаржуваного рішення Богунським районним суду міста Житомира допущено порушення норм процесуального права щодо застосування постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 та наслідків неподання оригіналу свідоцтва про шлюб, вказаних у цій постанові. Звертає увагу суду на те, що положення постанови Пленуму Верховного Суду України відповідали нормам цивільного процесуального законодавства того часу. Так, ч. 2 ст. 64 ЦПК України (в редакції від 16.06.2007 року) визначала, що «письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу». Відтак, на момент її прийняття, Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 відображала обґрунтовану позицію судів щодо необхідності подання саме оригіналів письмових доказів, зокрема, й оригіналу свідоцтва про шлюб. Водночас, чинна редакція ЦПК України встановлює інші положення щодо письмових доказів. Зазначає, що до позовної заяви у справі № 295/4525/24 додано копію свідоцтва про шлюб, засвідчену підписом позивача з датою такого засвідчення. Таким чином, у справі наявні докази, які дозволяють встановити дату реєстрації шлюбу між сторонами, номер відповідного актового запису, орган реєстрації актів цивільного стану, тобто всі необхідні дані для ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу. Втім, при прийнятті оскаржуваного рішення суд не ставить під сумнів відповідність поданої копії свідоцтва про шлюб сторін оригіналу, а також не витребовує у ОСОБА_1 або ОСОБА_2 (з огляду на те, що актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках) оригінал свідоцтва про шлюб всупереч нормам ЦПК України. Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася. Позивач та її представник - адвокат Степанишина А.С. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов про розірвання шлюбу. Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надіслала до суду заяву, в якій вказала, що не заперечує щодо розірвання шлюбу, просить справу розглянути без її участі. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного. Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 01.10.2019 року сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 01.10.2019 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №1983 (а.с.4). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано оригіналу свідоцтва про шлюб, не виконано вимоги ч. 4 ст. 83 ЦПК України, а також не заявлено клопотань про витребування доказів у встановленому законом порядку, що дає підстави суду вважати позовні вимоги обґрунтованими неналежними доказами та такими, що не підлягають до задоволення. Колегія суддів не може погодитися із таким висновок суду першої інстанції виходячи із наступного. Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Як визначено частиною 1 статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. У частині першій статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки встановлені законом. Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України). Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. За частиною другою статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина четверта статті 95 ЦПК України). Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина п`ята статті 95 ЦПК України). Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України). Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 додав до позовної заяви засвідчену ним копію свідоцтва про шлюб. Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК (1618-15) повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтва про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших. Якщо заява не відповідає вимогам закону, то позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків. Вказані роз`яснення Постанови Пленуму ВСУ свідчать про те, що підставою для залишення заяви про розірвання шлюбу без руху, а отже, і її повернення внаслідок не усунення недоліків, може мати місце лише у разі невідповідності вказаної заяви саме вимогам закону. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, у зв`язку з ненаданням позивачем оригіналу свідоцтва про шлюб, суд першої інстанції не дотримався норм процесуального законодавства України, принципів верховенства права та права на справедливий суд, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Згідно зі ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Виходячи з засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Виходячи із встановлених судом обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що шлюбні стосунки між сторонами припинилися, сторони не підтримують подружніх стосунків, не цікавляться інтересами один одного, тому подальше спільне життя подружжя неможливе. Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції будь-яких обґрунтованих заперечень проти позову або ж належних доказів, які б унеможливлювали розірвання шлюбу відповідачем не надано, а в судовому засіданні не спростовано той факт, що подальше спільне життя подружжя є неможливим та суперечить інтересам позивача. Відповідач - ОСОБА_2 у поданій до суду апеляційній інстанції заяві висловила свою згоду на розірвання шлюбу із позивачем. Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже є таким, що буде суперечити його інтересам виходячи з положень ст. 24 СК України. За таких обставин встановивши, що позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, суд апеляційної інстанції, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, приходить до висновку про недоцільність збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з вищевказаних підстав (п. 3, п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України). Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Степанишина Альона Сергіївна, задовольнити. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Розірвати шлюб між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 01 жовтня 2019 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий записом № 1983. Повний текст постанови складено 23 вересня 2024 року. Головуючий Судді