Постанова 4851 № 520/5073/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2024 р. Справа № 520/5073/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., повний текст складено 23.07.24 по справі № 520/5073/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування довідки про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 року за період роботи з 1981 року по 1985 рік, видану СТОВ «Вірнопілля», при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.06.2023 року, з урахуванням довідки про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 року за період роботи з 1981 року по 1985 рік, видану СТОВ «Вірнопілля», з урахуванням висновків суду; стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що разом із заявою про призначення пенсії за віком позивачка подала до пенсійного органу довідку про заробітну плату за період з 1981 року по 1985 рік, видану СТОВ «Вірнопілля» від 23.12.2003 №189/2-24. Вказана довідка містить відомості про заробітну плату ОСОБА_1 , яку позивачка отримувала, працюючи в радгоспі імені Петровського Ізюмського району Харківської області, правонаступником якого є СТОВ «Вірнопілля» та вказана довідка відображає такі відомості про заробітну плату із зазначенням відповідних періодів. Звертає увагу, що довідкою архівного відділу Ізюмської РВА Харківської області від 04.10.2023 №01-35/64 повідомлено, що надати довідку про заробітну плату ОСОБА_2 за період роботи з 1981 року по 1985 рік неможливо, так як під час окупації міста Ізюм архівні справи з кадрових питань радгоспу імені Петровського Ізюмського району Харківської області були знищені внаслідок пожежі. Позивачка вважає, що зазначена довідка містить відомості щодо сум заробітної плати з розшифруванням за період з 1981 року по 1985 рік, а також підписи відповідальних осіб та печатку СТОВ «Вірнопілля», відповідає вимогам Порядку №22-1, відомостям трудової книжки за спірний період. Наголошує, що неможливість позивачки та органу пенсійного фонду підтвердити під час дії в Україні воєнного стану відомості, що зазначені в довідці про заробітну плату первинними документами, на підставі яких вона видана, не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії. Вказує, що зазначена довідка повинна бути враховані пенсійним органом при здійсненні розрахунку заробітку для пенсії позивачки, оскільки не проведення перевірки з вини відповідача не може свідчити про правильність розрахунку пенсії при її призначенні позивачці та створювати умови для її неврахування без визначених законом підстав. Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 27.06.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії позивачці не враховано довідку про заробітну плату, видану СТОВ «Вірнопілля» від 23.12.2003 №189/2-24, що вплинуло на розмір її пенсії. Позивачка 05.12.2023 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила повідомити про причину неврахування при визначенні пенсії довідки від 23.12.2003 №189/2-24, виданої СТОВ «Вірнопілля» про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з 1981 1985 рр. в радгоспі імені Петровського Ізюмського району Харківської області та здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 23.12.2003 №189/2-24, виданої СТОВ «Вірнопілля» про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з 1981 1985 рр. в радгоспі імені Петровського Ізюмського району Харківської області. Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.12.2023 №37136-40879/Ч-03/8-2000/23 встановлено, що згідно з п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. До матеріалів електронної справи для обчислення розміру пенсії була залучена довідка про заробітну плату від 23.12.2003 року №189/2-24, видана СТОВ «Вернопілля» за період роботи з 01.01.1981 року по 31.12.1985 року в радгоспі імені Петровського Ізюмського району Харківської області. Вищезазначену довідку про заробітну плату неможливо врахувати, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства. Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що довідка про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 року не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (додатку 5), в ній відсутні штамп органу, що видав довідку, назви первинних документів, на підставі яких її видано, її місцезнаходження та адреса, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам, отже правомірно не врахована відповідачем при призначенні пенсії позивачки. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV). За змістом пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. У силу п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Частиною 1 ст.44 Закону №1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Підпунктом 3 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до п.2.10 вказаного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії. Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.08.2022 у справі № 280/8521/20, від 17.05.2023 у справі №400/2297/19. Судом встановлено, що довідка від 23.12.2003 року №189/2-24, видана СТОВ «Вірнопілля», про заробітну плату позивачки за період з 1981 року по 1985 рік була надана до пенсійного органу із заявою від 27.06.2023 про призначення пенсії. Про наведені вище обставини відповідач також вказує у відзиві на позов, а саме зазначає, що позивачкою для обчислення розміру пенсії надана довідка про заробітну плату від 23.12.2003 №189/2-24, видана СТОВ «Вернопілля», за період роботи з 01.01.1981 року по 31.12.1985 рік в радгоспі імені Петровського Ізюмського району Харківський області. Отже, на момент призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вказана довідка була в наявності у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Суд враховує, що довідка про заробітну плату від 23.12.2003 року №189/2-24, видана СТОВ «Вірнопілля», містить відомості про отриману позивачкою заробітну плату в радгоспі імені Петровського Ізюмського району Харківської області на посаді секретаря-машиніста за період з 01.01.1981 року по 31.12.1985 року. Також, довідка про заробітну плату від 23.12.2003 року №189/2-24 містить підписи відповідальних осіб та печатку СТОВ «Вірнопілля» - правонаступника радгоспу імені Петровського Ізюмського району Харківської області. В той же час, у самій довідці вказано, що вона видана на підставі відомостей про нарахування заробітної плати за період з 1981 року по 1985 рік, що є первинними документами, які підтверджують нарахування такої заробітної плати. Разом з тим, у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 21.02.1980 року за період з 1981 року по 1985 рік містяться відповідні записи про роботу позивачки у радгоспі імені Петровського Ізюмського району Харківської області. Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лист начальника архівного відділу Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області від 04.10.2023 року №01-35/64, зі змісту якого вбачається, що на запит позивачки від 04.10.2023 року щодо надання довідки про трудовий стаж та заробітну плату ОСОБА_2 за період роботи в радгоспі імені Петровського з 1981 року по 1985 рік повідомлено, що під час окупації міста архівні справи з кадрових питань (особовий склад) радгоспу імені Петровського Ізюмського району Харківської області були знищені внаслідок пожежі, у зв`язку з цим, надання запитуваної інформації вбачається неможливим. Отже, архівні дані по підприємству відсутні з причин, які не залежать від волі позивачки, а остання вчинила усі можливі дії для отримання таких відомостей. При цьому, відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Згідно з п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. З огляду на зазначене, у розглядуваному випадку саме органи ПФ України мають право перевіряти обґрунтованість видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках. Верховний Суд у постанові від 08.02.2021 у справі №487/68/17 дійшов висновку, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок. Колегія суддів враховує, що у постанові від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні". Отже, перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17. Як встановлено вище, у довідці про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 року, яка містить підписи відповідальних осіб та печатку СТОВ «Вірнопілля», вказано, що довідка видана на підставі відомостей про нарахування заробітної плати за період з 1981 року по 1985 рік, що є первинними документами, які підтверджують нарахування такої заробітної плати. За цим, висновок суду першої інстанції про відсутність у довідці про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 року штампу органу, що видав довідку, назви первинних документів, на підставі яких її видано, є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не були покладені в основу відмови відповідача, викладеної в листі від 29.12.2023 №37136-40879/Ч-03/8-2000/23. Натомість, пенсійний орган у листі від 29.12.2023 №37136-40879/Ч-03/8-2000/23 про відмову у врахуванні довідки про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 року за період роботи з 1981 року по 1985 рік, видану СТОВ «Вірнопілля», виходив із загального формулювання щодо невідповідності довідки вимогам чинного законодавства. Суд наголошує, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Натомість, відмова відповідача у врахуванні довідки про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 року за період роботи з 1981 року по 1985 рік, видану СТОВ «Вірнопілля», при розрахунку пенсії за віком, не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до яких пенсійний орган мав навести переконливі та зрозумілі мотиви, зокрема в частині невідповідності довідки вимогам чинного законодавства. Також, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься у довідці про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 року за період роботи з 1981 року по 1985 рік, видану СТОВ «Вірнопілля». З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що заробітна плата (дохід) позивачки, отримана в радгоспі імені Петровського Ізюмського району Харківської області за період з 1981 року по 1985 рік мала бути врахована для обчислення пенсії за віком на підставі довідки про заробітну плату від 23.12.2003 року №189/2-24. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Стосовно посилання відповідача на те, що єдиною і обов`язковою умовою для перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за спірний період є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, то колегія суддів, не заперечуючи того, що обов`язковим для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати відповідними первинними документами, звертає увагу, що в даному випадку перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, у т.ч. шляхом направлення звернень (запитів) до відповідних установ, організацій, підприємств. При цьому неможливість пенсійного органу направлення відповідних звернень (запитів) з метою перевірки наданих заявником документів, а також сумніви щодо обґрунтованості їх видачі, не можуть слугувати підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при призначенні (перерахунку) пенсії фізичній особі. З огляду на наведені вище висновки, доводи відповідача про те, що позивачем первинні документи разом з заявою про призначення пенсії не надавались, довідка про заробітну плату не є первинними документами в розумінні Закону, а тому останню не враховано при обчисленні пенсії, є безпідставними та такими, що не узгоджуються з наведеним вже вище, а надані позивачкою документи повинні були бути враховані відповідачем. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, колегія суддів зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування довідки про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 за період роботи з 1981 року по 1985 рік, виданої СТОВ «Вірнопілля», при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 27.06.2023, з урахуванням довідки про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 за період роботи з 1981 року по 1985 рік, виданої СТОВ «Вірнопілля», з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 по справі № 520/5073/24 скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування довідки про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 за період роботи з 1981 року по 1985 рік, виданої СТОВ «Вірнопілля», при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 27.06.2023, з урахуванням довідки про заробітну плату №189/2-24 від 23.12.2003 за період роботи з 1981 року по 1985 рік, виданої СТОВ «Вірнопілля», з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2422,40 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий