Постанова Одеський апеляційний суд № 504/1497/24

Номер провадження: 33/813/2006/24 Номер справи місцевого суду: 504/1497/24 Головуючий у першій інстанції Якимів А. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.08.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі Узун Н.Д., за участю ОСОБА_1 та його адвоката Коробєйнікова А.В., переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробєйніков Антон Вікторович на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №852910 від 15.03.2024, ОСОБА_1 15 березня 2024 року о 22:42 год, за адресою: Одеська область, Одеський район, село Сичавка, автодорога М-28 47 км+300 м, керував транспортним засобом MAN TGX 440 д.р.н. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager, результат 1,20 проміле. Такими діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривень. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробєйніков А.В. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробєйніков А.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року, мотивуючи тим, що вперше із апеляційною скаргою він звернувся 03 травня 2024 року, тобто в передбачений законом строк, однак постановою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу було повернуто, оскільки до неї не було долучено документів, які підтверджують повноваження особи, яка відповідно до положень ст. ст. 270-271 КУпАП має право подавати апеляційну скаргу. У зв`язку із викладеним, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробєйніков А.В. повторно звертається до суду із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджуються викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробєйніков А.В. строк на апеляційне оскарження постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року. Заслухавши ОСОБА_1 та його адвоката Коробєйнікова А.В., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. В Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України). Пункт 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання п. 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №852910 від 15.03.2024, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним на допустимим доказом, й приймається судом до уваги (а.с. 1); 2)довідкою УПП в Одеській області, згідно якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія (а.с. 2); 3)довідкою УПП в Одеській області, згідно якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП (а.с. 3); 4)висновком приладу Drager Alcotest 7510, тест №1042 від 15.03.2024, згідно якого в організмі ОСОБА_1 виявлено 1,20 проміле алкоголю; 5)актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого в ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота; 6)відеозаписом з портативних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 , його поведінку та те, що співробітники поліції діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду (диск а.с. 6). Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 15 березня 2024 року о 22:42 год, за адресою: Одеська область, Одеський район, село Сичавка, автодорога М-28 47 км+300 м, керував транспортним засобом MAN TGX 440 д.р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком приладу Drager Alcotest 7510, результат 1,20 % проміле, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи. Апеляційний суд не погоджується із твердженням в апеляційній скарзі про те, що збоку працівників поліції мало місце провокація до вчинення адміністративного правопорушення та з тим, що працівники поліції змусили ОСОБА_1 перепаркувати транспортний засіб, з огляду на наступне. Положеннями 9 Конституції України визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування. ЄСПЛ в своїх рішеннях «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти рф», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші констатував, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. ЄСПЛ виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (справи «Раманаускас проти Литви», №55146/14, 20 лютого 2018 року, «Баннікова проти Росії», №18757/06, 04 листопада 2010 року, «Матановіч проти Хорватії», №2742/12, 04 квітня 2017 року). Із правових позицій цього суду вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо: - були активні дії правоохоронних органів; - з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину; - злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів. Апеляційним судом був досліджений наявний в матеріалах справи відеозапис з портативного відеореєстратора, із якого встановлено, що працівники поліції дійсно попросили ОСОБА_1 , який знаходився в своєму транспортному засобі MAN TGX 440 д.р.н. НОМЕР_1 , належним чином перепаркувати його, оскільки він заважав іншим учасникам дорожнього руху. Після чого поліцейські виявили в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на визначенні стану сп`яніння. З дослідженого відеозапису з портативного відеореєстратора, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції провокації до вчинення правопорушення, оскільки як було встановлено, та що не заперечував ОСОБА_1 , працівники поліції його не змушували, не висували йому безальтернативний наказ, а лише попрохали перепаркувати транспортний засіб MAN TGX 440 д.р.н. НОМЕР_1 , на що останній беззастережно погодився, про те, що він не може керувати транспортними засобами, оскільки попередньо вживав алкогольні напої, працівників поліції не повідомляв. ОСОБА_1 не був позбавлений можливості відмовитися від керування, а тому апеляційним судом не встановлено ознак провокації зі сторони працівників поліції. Апеляційний суд також визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції не виконав свій обов`язок та не роз`яснив ОСОБА_1 право на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, з огляду на наступне. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок). Вимогами ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Також, пунктом 7 розділу І Інструкції та п. 6 Порядку, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з портативного відеореєстратора, ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції пройшов, на місці зупинки транспортного засобу, огляд на визначення стану алкогольного сп`янінням з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, результат якого показав 1,20 % проміле алкоголю, зазначених результатів водій жодним чином не заперечував. Відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу або не погоджується з отриманим результатом. В разі якщо водій не заперечує, результатів огляду, який був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу, в працівників не виникає обов`язку направляти водіїв до закладу охорони здоров`я для проведення огляду. Той факт, що ОСОБА_1 відмовився підписувати протокол про адміністративне правопорушення серії, висновок приладу Drager та Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не може свідчити про те, що ОСОБА_1 не погодився безпосередньо із результатами спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, результат якого показав 1,20 %. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме суд розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її адвоката, не розглянув клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, чим було порушено право особи на захист. Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи SMS повідомленням на його мобільний номер телефону. 15 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із чим розгляд справи було відкладено на 23 квітня 2024 року. 18 квітня 2024 року адвокат Коробєйніков А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами справи, надав суду пояснення в даній справі щодо суті правопорушення, а також подав клопотання про проведення судового засідання, яке призначено на 23 квітня 2024 року на 14:00 год, в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів. Згідно довідки секретаря судового засідання, 23.04.2024 о 14:00 год, відеоконференція по розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за участю захисника Коробєйнікова А.В. своєчасно не розпочалась у зв`язку із зайнятістю судді в іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 185 КК України (обвинувачена знаходиться під вартою). На телефонний дзвінок о 14:05 год, ОСОБА_3 повідомив, що він не наполягає на проведенні відеоконференції, так як вже зайнятий в іншому процесі (а.с. 25). Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження про те, що судом першої інстанції не було розглянено клопотання ОСОБА_3 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Твердження про те, що судом не було ухвалено постанови про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, або про відмову в задоволенні такого клопотання, не приймається до уваги, оскільки положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення не встановлений порядок розгляду клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції, як і не передбачено ухвалення судом таких постанов. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України. Зазначений висновок суду також відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати). Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП). У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробєйніков Антон Вікторович про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коробєйніков Антон Вікторович залишити без задоволення. Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький