Постанова 4852 № 280/1653/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1653/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року (суддя Новікова І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 262840017404 від 09.11.2023 про відмову в перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених пунктами «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи: з 17.08.1987 по 29.08.1989 на посаді викладача з фаху фортепіано Запорізької дитячої музичної школи № 2 (ЗДМШ № 2); з 01.09.1989 по 18.11.1996 на посаді викладача по класу з фортепіано та концертмейстера в Київській дитячій музичній школі № 33 ім. В. Пухальського № 25; з 01.09.2011 по 31.08.2021 на посаді концертмейстера кафедри естрадного співу факультету музичного мистецтва, на посаді концертмейстера кафедри естрадного співу факультету музичного мистецтва з 01.09.2021 по 31.08.2023, та мистецтва з 01.09.2023 по даний час на посаді концертмейстера кафедри естрадного співу факультету музичного мистецтва в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтв № 53; з 18.11.1996 по 31.08.2011 на посаді педагога/викладача по класу фортепіано та концертмейстера в Київській дитячій музичній школі № 8; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 262840017404 від 09.11.2023 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених пунктами «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи: з 17.08.1987 по 29.08.1989 на посаді викладача з фаху фортепіано Запорізької дитячої музичної школи № 2 (ЗДМШ № 2); з 01.09.1989 по 18.11.1996 на посаді викладача по класу з фортепіано та концертмейстера в Київській дитячій музичній школі № 33 ім. В. Пухальського № 25; з 01.09.2011 по 31.08.2021 на посаді концертмейстера кафедри естрадного співу факультету музичного мистецтва, на посаді концертмейстера кафедри естрадного співу факультету музичного мистецтва з 01.09.2021 по 31.08.2023, та мистецтва з 01.09.2023 по даний час на посаді концертмейстера кафедри естрадного співу факультету музичного мистецтва в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтв № 53; з 18.11.1996 по 31.08.2011 на посаді педагога/викладача по класу фортепіано та концертмейстера в Київській дитячій музичній школі №

8. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що трудовий стаж, який позивач просить зарахувати, не підтверджений належними документами. Також, на момент звернення з заявою про виплату допомоги до пенсії, позивач не відповідала умовам, визначеним законом, для такої виплати. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 14.09.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві в зв`язку з призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 17.11.2023 звернулася до пенсійного органу з заявою щодо виплатити грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом за № 262840017404 від 09.11.2023 повідомило заявницю про відсутність права на отримання грошової допомоги, оскільки 25.12.2014 їй була призначена та виплачена пенсія за вислугу років у зв`язку з відсутністю достатніх правових підстав, адже період роботи заявниці з 17.08.1987 по 29.08.1989 неможливо зарахувати до роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення», так як в довідках відсутня інформація про період перебування в декретній відпустці та відпустці без збереження заробітної плати. Крім того, посада педагог, викладач і концертмейстер відсутня в «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №

909. Незгода з таким рішенням органу ПФУ стала підставою для звернення до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, відповідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. В даній справі сторонами не оскаржується той факт, що позивач не отримувала будь-яку пенсію до 14.09.2023. Спірним є наявність у позивачки необхідного страхового стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість доводів апелянта в цій частині, зазначає, що відповідно до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»; переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення». Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 включає до переліку: у розділі 1 «Освіта» викладачів, учителів та педагогів. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що концертмейстер по своїй суті це керівник музичної групи (наприклад, інструментів у симфонічному оркестрі, хорового або естрадного співу, тощо), що за своєю природою відповідає посаді «керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи», що також входить до Передіку №

909. Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 посаду педагог, викладач та концертмейстер віднесено до педагогічних посад. Вірно зауважив суд першої інстанції й на тому, що в пункті 2 Примітки до Переліку, затвердженого ПКМУ № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Щодо не врахування відповідачем Довідки № 83 від 01.09.2023, остання не містить інформацію, що в період з 17.08.1987 по 29.08.1989 позивач перебувала в декретній відпустці. Більш того, остання містить інформацію, що відпустка без збереження заробітної плати не надавалась. Відтак, зауваження відповідача в цій частині є нерозсудливими та штучними. Отже, відмова в зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача, є протиправною. Щодо доводів апелянта про те, що він не є належним органом, який може призначити допомогу за заяво ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не вважає їх обґрунтованими, адже відповідачем не наведено жодну правову норму, яка унеможливлює вчинити відповідну дію. В свою чергу, суд апеляційної інстанції виходить з того, що саме внаслідок прийняття протиправного рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області відбулося порушення прав та законних інтересів позивача, а тому саме на орган, який допустив таке порушення, покладається обов`язок його усунути в спосіб, визначений судом першої інстанції. Також колегія суддів не знаходить обґрунтованими доводи апелянта, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження УПФУ. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Таким чином, якщо відмова УПФУ визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Враховую сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року в адміністративній справі № 280/1653/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 19 вересня 2024 року та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 328 КАС України. Повна постанова складена 19 вересня 2024 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова