Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/16499/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2024 р. Справа № 440/16499/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2024, суддя Г.В. Костенко, по справі № 440/16499/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд: - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 05.05.2023 №8761216/31618527; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в строки визначені нормами діючого законодавства в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 20.05.2022 до податкової накладної №14 від 01.07.2021, реєстраційний номер документу 9285324522, направлений на реєстрацію 30.12.2022. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.05.2023 №8761216/31618527. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних поданий на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант плюс" розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 20.05.2022 до податкової накладної №14 від 01.07.2021 датою його подання. Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції щодо надання платником податків необхідного переліку первинних документів, сформованих у відповідності до вимог чинного законодавства. Також судом не враховано наявність дискреційних повноважень ДПС України в частині вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних. Відповідно до ч. 1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, 01.07.2021 ТОВ "Квант плюс" складена та подана для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 14. 20.05.2022 між ТОВ "Квант плюс" та КДП "НМУ "Електропівденмонтаж" була підписана Додаткова угода до Договору поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017, якою сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до Угоди про узгодження умов поставки конкретної партії товару, що є невід`ємним Додатком до Договору поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017, а саме узгодили поставку товару іншої номенклатури та змінили умови поставки частини товару. 20.05.2022 ТОВ "Квант плюс" на адресу КДП "НМУ "Електропівденмонтаж" була здійснена поставка товару, обумовленого Угодою про узгодження умов поставки конкретної партії товару, що є невід`ємним Додатком до Договору поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017, з урахуванням Додаткової угоди від 20.05.2022, загальною вартістю 199962,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 75 від 20.05.2022 та Актом прийому-передачі товару № 75 від 20.05.2022. 20.05.2022 ТОВ "Квант Плюс" був складений та поданий для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідний розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 1 до податкової накладної № 14 від 01.07.2021. Реєстрація документа була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України. Розрахунок коригування складений та поданий платником податків, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Також запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 26.04.2023 позивачем до ГУ ДПС у Полтавській області подано повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. 28.04.2023 податковим органом повідомлено про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. На виконання вказаного повідомлення ТОВ "Квант Плюс" на адресу контролюючого органу були надані додаткові пояснення та документи. 05.05.2023 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №8761216/31618527 про відмову в реєстрації розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 1 від 20.05.2022 до податкової накладної № 14 від 01.07.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову у реєстрації розрахунку коригування прийняте не на підставі та не в спосіб, визначені чинним законодавством. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. За змістом п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (надалі також - Порядок №1165), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. Згідно з п. 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Додатком № 3 до Порядку № 1165 визначено критерії ризиковості здійснення операцій, відповідно до п. 1 якого з-поміж критеріїв визначено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за №1245/34216; надалі також - Порядок №520) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: - договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Згідно із пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)). Відповідно до пунктів 9 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. При цьому, перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, є вичерпним. У той час як підтверджується змістом п. 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним. Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу. Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією. Слід вказати, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд. Судовим розглядом встановлено, що 01.03.2017 між ТОВ "Квант плюс" (Постачальник) та Київським дочірнім підприємством "НМУ "Електропівденмонтаж" (Покупець) укладений договір поставки № 0103-7/17 (а.с. 88). Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору Постачальник зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, далі Товар, у відповідності до видаткових накладних, які є його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар. Згідно п.1.2 Договору найменування (асортимент), кількість, вартість товару, що є предметом цього Договору, визначається видатковими накладними. 17.05.2021 між сторонами підписана угода про узгодження умов поставки конкретної партії товару, що є невід`ємним додатком до Договору поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017, якою узгоджені умови поставки партії товару на загальну суму 6322911,12 грн (а.с. 80 зі зворотного боку). 01.07.2021 відповідно до умов Договору поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017 КДП "НМУ "Електропівденмонтаж" на адресу ТОВ "Квант Плюс" була здійснена попередня оплата за товар на суму 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22851 від 01.07.2021 (а.с. 82). Керуючись нормами податкового законодавства України, ТОВ "Квант плюс" складена та подана для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 14 від 01.07.2021. 20.05.2022 між ТОВ "Квант плюс" та КДП "НМУ "Електропівденмонтаж" була підписана Додаткова угода до Договору поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017, якою сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до Угоди про узгодження умов поставки конкретної партії товару, що є невід`ємним Додатком до Договору поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017, а саме узгодили поставку товару іншої номенклатури та змінили умови поставки частини товару. 20.05.2022 ТОВ "Квант плюс" на адресу КДП "НМУ "Електропівденмонтаж" була здійснена поставка товару, обумовленого Угодою про узгодження умов поставки конкретної партії товару, що є невід`ємним Додатком до Договору поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017, з урахуванням Додаткової угоди від 20.05.2022, загальною вартістю 199962,00 грн. На підтвердження здійснення господарської операції 20.05.2022 між ТОВ "Квант плюс" та КДП "НМУ "Електропівденмонтаж" підписано видаткову накладну № 75 (а.с. 92 зі зворотного боку) та акт прийому-передачі товару № 75 (а.с. 83). 20.05.2022 ТОВ "Квант Плюс" був складений та поданий для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідний розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 1 до податкової накладної № 14 від 01.07.2021. Згідно з квитанцією №1 документ збережено, реєстрацію зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Підставою для зупинення реєстрації розрахунку коригування зазначено п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків. Підставою для відмови в реєстрації розрахунків коригування податковим органом визначено ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку. У повідомленні про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.04.2023 №8718046/31618527 зазначено про необхідність подання копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладних; первинних документів щодо придбання товарів, складських документів; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; сертифікати відповідності. Додатково зазначено, що не надано документів на придбання товару труби бурильної 73х9.19 G-105, технічний паспорт та експлуатаційні документи, в які вносяться дані про експлуатацію, ремонт і дефектоскопію(висновок дефектоскопії) бурильних труб; оборотно-сальдову відомість по рахунку 281, для підтвердження оприбуткування товару на складі, первинних банківських документів, що підтверджують проведені розрахунки за реалізований товар, акт звірки взаєморозрахунків або оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 на дату подання повідомлення для підтвердження заборгованості або її відсутності. У ході судового розгляду справи встановлено, що у зазначеному розрахунку коригування відображено скасування податкових зобов`язань за угодою про узгодження умов поставки конкретної партії товару, що є невід`ємним Додатком до Договору поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017 про поставку труби бурильної 73х9,19 G-0105. Крім того, у зазначеному розрахунку коригування відображені податкові зобов`язання по поставці труби обсадної 244,5х11,99 мм, L-80 BTC. Судовим розглядом встановлено, що документальне підтвердження походження (придбання) труби обсадної 244,5х11,99 мм, L-80 BTC надавалися у повному обсязі. Зазначені обставини підтвердив представник податкового органу у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції. При цьому, податковий орган пов`язує законність рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування з фактом неподання первинних документів щодо придбання труби бурильної 73х9,19 G-0105. Колегія суддів зазначає, що позивачем до податкового органу була надана додаткова угода до Договору поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017 щодо зміни номенклатури товару за договором поставки, що виключає обов`язок позивача доводити факт придбання товарів, які не є предметом поставки та відповідно не тягнуть за собою обов`язку складання та реєстрації податкової накладної. Колегія суддів звертає увагу, що податкова накладна №14 від 01.07.2021, яка підтверджує податкове зобов`язання з ПДВ за Договором поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017, була складена та зареєстрована по факту першої події, отримання попередньої оплати за товар на суму 200000,00 грн., а розрахунком коригування № 1 від 20.05.2022, реєстрацію якого було зупинено, було зменшено податкове зобов`язання за Договором поставки № 0103-7/17 від 01.03.2017, який після внесення змін, погоджених додатковою угодою від 20.05.2023, не підлягає виконанню. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи та пояснення стосовно здійсненої господарської операції були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів наявності ознак фіктивності в діяльності контрагенту /контрагентів позивача, нікчемності або недійсності угоди / угод, укладеної (их) позивачем або відсутності реального характеру операції матеріали справи не містять та відповідачами не надано. Посилання податкового органу на ненадання платником податків технічного паспорту та експлуатаційних документів, в які вносяться дані про експлуатацію, ремонт і дефектоскопію (висновок дефектоскопії) бурильних труб колегія суддів вважає безпідставними з огляду на відсутність встановленого законодавством вичерпного переліку документів, що має бути поданий з метою реєстрації розрахунку коригування, та враховуючи, що надані платником податків відповідачу документи були достатніми для усунення сумнівів стосовно здійснення господарських операцій, за наслідками яких складено спірний розрахунок коригування. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що приймаючи рішення про реєстрацію розрахунку коригування, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації розрахунку коригування, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної/розрахунку коригування прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування чіткого переліку документів, чого зроблено не було. Надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію розрахунку коригування. За таких обставин колегія суддів зазначає про відсутність у контролюючого органу підстав для відмови позивачу у реєстрації розрахунку коригування з огляду на наявність документів, які свідчать про проведення господарської операції та які були надані контролюючому органу. Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Колегія суддів зазначає, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним. Під час вирішення справи суд перевіряє відповідність прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, дії на відповідність критеріям, визначеним ст. 2 КАС України. З огляду на викладене, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що податковий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації розрахунку коригування, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість господарської операції та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, а тому оскаржувані рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є неправомірними та підлягають скасуванню. Щодо доводів апелянта про наявність дискреційних повноважень ДПС України в частині вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної. Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади. Відповідно до Рекомендацій Ради Європи(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право. Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. Відтак, відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки. Законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, а саме: зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні. Колегія суддів зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов`язання ДПС України вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення судом на користь позивача витрат на оплату правничої допомоги в сумі 1500,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції правова допомога позивачу надавалась адвокатським об`єднанням «ЮСТІК» на підставі договору про надання правової допомоги № 0101/23 від 01.01.2023. 10.05.2023 між адвокатським об`єднанням та позивачем укладено додаткову угоду № 4/3 до договору № 0101/23 про надання правової допомоги від 01.01.2023, за умовами якої гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвокатського об`єднання на умовах 100% попередньої оплати. На підтвердження понесених витрат за договором позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг від № 39 від 01.12.2023. Відповідно до акту адвокатом виконано наступні роботи: - усна консультація; - підготовка позовної заяви та документів, що до неї додаються; - подальший супровід справи в суді першої інстанції, що включає складання та подання заяв по суті справи, клопотань, заяв, моніторинг розгляду справи; Загальна вартість наданих послуг складає 7500,00 грн. Представник позивача у суді першої інстанції просив відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 1500,00 грн. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Так, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. є належним чином обґрунтовані, відповідають рівню складності справи, обсягу наданих послуг, витраченому часу, є співмірними зі складністю справи, а отже підлягають стягненню на користь позивача. Доводи відповідача про те, що заявлені позивачем витрати не є співмірними зі складністю справи, обсягом робіт та витраченим часом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апеляційна скарга, в якій відповідач зазначив про необґрунтованість витрат на правову допомогу не містить доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в частині вищезазначених витрат у розмірі 1500,00 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн., доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі № 440/16499/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло Постанова складена в повному обсязі 19.09.24.