Постанова 4857 № 460/27215/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/27215/23 пров. № А/857/7796/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне суддею Друзенко Н.В.) у справі № 460/27215/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (далі ТзОВ «Даліс Аутомотів Груп») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2023 № UA205050/2023/000231/2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що за наявності усіх необхідних документів позивач звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованих товарів, а саме запасних частин для легкових автомобілів. При визначенні митної вартості товарів декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000231/2 від 23.05.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Волинської митниці на користь ТзОВ «Даліс Аутомотів Груп» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Волинська митниця, яка вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що по №23UA205050035850U7 від 19.05.2023 відбулося автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, а саме за кодами 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», де у повідомленні зазначалося: «Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару». Вказане призвело до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару. Адже у відповідності до п.5 ст.54 МКУ митні органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа та розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що саме під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в контракті № RWS0001 від 08.08.2020 (далі- Контракт) вказана адреса отримувача: « АДРЕСА_1 , а вивантаження товару відбуватиметься, згідно договору-заявки № 322-003484, за адресою: « АДРЕСА_2 ». в CMR б/н від 10.05.2023 перевізник- FIRM «VELITA», а договір-заявка № 322-003484 укладена з ФОП ОСОБА_1 , та довідка про транспортні витрати надана від ФОП ОСОБА_1 . Вищевказані розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули. Таким чином, підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення розбіжностей, які унеможливлювали визнання заявленої декларантом за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов`язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МКУ. Зауважує, що додаткові документи, зокрема договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезення автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 150323-2 від 15.03.2023 між ФОП ОСОБА_1 «Експедитор-1» та ФОП ОСОБА_2 , а також договір про надання послуг перевезення вантажів № 220523-1 від 22.05.2023 укладений між ФОП ОСОБА_2 «Експедитор» та ПП «Фірма Веліта», були подані декларантом на вимогу митного органу у зв`язку із виявленими розбіжностями у товаросупровідних документах. Крім того зазначає, декларант не подав до митного оформлення заявки, яка укладена між ФОП ОСОБА_1 «Експедитор-1» та ФОП ОСОБА_2 , а також між ФОП ОСОБА_2 «Експедитор» та ПП «Фірма Веліта», а тому не підтверджено факт переходу виконання робіт від однієї особи до іншої. Також зазначає, що з огляду на те, що до митного контролю не подано ні заявки, яка передбачена договором як факт підтвердження транспортування товару, ні рахунків, ні накладних тощо, митний орган не мав можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, як визначено частиною дев`ятою статті 58 МК України. Відтак, метод визначення митної вартості за ціною контракту не міг бути застосований. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на момент здійснення митного контролю та митного оформлення покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів, що подані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи недостатньо відомостей до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи, які б спростовували розбіжності. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, між ТзОВ «Даліс Аутомотів Груп» (Покупець) та компанією Rotweiss Otomotiv Ithalat Ihracat Sanayi ve Ticaret A.S. (Продавець), зареєстрованою в Турецькій Республіці, укладений Контракт від 08.08.2020 № RWS0001 (далі - Контракт). Відповідно до умов Контракту Продавець зобов`язується продати Покупцю товар автомобільні запчастини (п.1.1). Пунктом 1.2 визначено, що товар поставляється партіями протягом дії даного договору. По кожній поставці сторони домовляються про строки поставки, які підтверджуються в оформленому Інвойсі на підставі правил Інкотермс 2020, умови поставки DAF Lutsk, якщо інше не вказано в Інвойсі (п. 3.1). Згідно з п. 4.3 валютою оплати є євро. Пунктом 5.2 передбачено, що продавець зобов`язаний на кожну партію товару надати усі необхідні супровідні документи: інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію, прайс-лист. Відповідно до інвойсу від 09.05.2023 № М012023000000128 іноземний контрагент поставив позивачу партію товару на загальну суму 21 046,90 євро на умовах FCA Стамбул, адреса поставки Україна, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1. 19.05.2023 позивач подав МД № 23UA205050035850U7 для митного оформлення товарів - запасні частини для легкових автомобілів (52 товарні позиції) торгівельної марки ROTWEISS, виробник: ROTWEISS, TR. Митну вартість товарів, заявлено за основним (1) методом визначення митної вартості за ціною договору, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД. Вартість становить 842 932,03 грн, що складається з вартості товару 21046,90 євро (832 343,85 грн по курсу 39,5471) та витрат на транспортування товару у розмірі 10588,18 грн. На підтвердження митної вартості, декларант подав такі документи (гр. 44 МД): інвойс № M012023000000128 від 09.05.2023, зовнішньоекономічний договір - контракт №RWS0001 від 08.08.2020, сертифікат про походження товару № Z0209815 від 09.05.2023, автотранспортна накладна (CMR) БН від 10.05.2023, договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг № 323-003484 від 05.05.2023, довідка ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати Б/Н від 18.05.2023, договір про надання послуг митного брокера № 557 від 25.04.2018. Відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/032619, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів. На письмову вимогу митниці декларант надав такі додаткові документи: прайс-лист від 01.05.2023 б/н, договір оренди нерухомого майна від 01.10.2021 № 5/10-21, видаткові накладні, договір про надання послуг перевезення вантажів від 22.05.2023 № 220523-1, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.03.2023 № 150323-2, копію митної декларації країни відправлення від 09.05.2023 № 23341300EX00367315, лист-пояснення від 23.05.2023 № 349. 23.05.2023 Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA205050/2023/000231/2. У графі 33 спірного рішення наведені обставини його прийняття та, зокрема, вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в контракті № RWS0001 від 08.08.2020 вказана адреса отримувача: « АДРЕСА_1 , а вивантаження товару відбуватиметься, згідно договору-заявки № 322-003484, за адресою « АДРЕСА_2 »; в CMR б/н від 10.05.2023 перевізник-FIRM «VELITA», а договір-заявка № 322-003484 укладена з ФОП ОСОБА_1 , та довідка про транспортні витрати надана від ФОП ОСОБА_1 . Згідно зі ст. 53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: - документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - прайс-лист; - за наявності- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; - висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваних товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; -договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - калькуляцію ціни; - копію митної декларації країни відправлення. Декларантом надано: прайс- лист від 01.05.2023 б/н, договір оренди нерухомого майна від 01.10.2021 № 5/10-21, видаткові накладні, договір про надання послуг перевезення вантажів від 22.05.2023 № 220523-1, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.03.2023 № 150323-2, копію митної декларації країни відправлення від 09.05.2023 №23341300EX00367315, лист-пояснення від 23.05.2023 №

349. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 23.05.2023 № 1/1. Завантаження товару згідно даних в CMR відбувалося 10.05.2023, тоді як договір про надання послуг перевезення вантажів №220523-1 (між посередником та фактичним перевізником) укладений лише 22.05.2023. Реквізити продавця товару, вказані в Контракті не відповідають реквізитам продавця, зазначеним в інвойсі від 09.05.2023 № M012023000000128 (далі- Інвойс). Умови оплати, вказані в Інвойсі, не відповідають умовами оплати, передбаченим п. 4.1 Контракту. За результатами розгляду всіх наданих документів митний орган дійшов висновку, що, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору (вартість операції) щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні: товар № 17 - 12,6556 євро за кг (МД від 04.04.2023 № UA205050/2023/025712); товар № 34- 6,7857 євро за кг (МД від 13.02.2023 № UA205050/2023/012504). Товар оформлено у вільний обіг згідно МД № 23UA205050036624U9 від 23.05.2023 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України. Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише вказано їх загальні формулювання. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України). Відповідно до частин першої, другої, восьмої - одинадцятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують. А стаття 53 МК України регулює перелік та порядок подачі документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідно до приписів цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. За змістом цих норм митний орган може витребувати від декларанта додаткові документи лише у разі, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, є ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. При цьому митний орган повинен вказати конкретні факти та обставини, які викликали такі сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки цих відомостей та вказати перелік документів, які необхідно надати для усунення цих сумнівів чи розбіжностей. Якщо наданих відомостей недостатньо для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідно подати для підтвердження відповідних складових. Разом з тим відсутність у рішеннях про коригування митної вартості товарів підтверджень того, що надані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності поданої інформації, та які документи повинні це підтвердити чи спростувати, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів. Водночас витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно зі статтею 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. За приписами статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Тобто, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Цей спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Як встановлено судом, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Разом з тим, щодо зазначення митним органом про те, що в Контракті № RWS0001 від 08.08.2020 вказана адреса отримувача: « АДРЕСА_1 , а вивантаження товару, згідно договору-заявки № 322-003484, відбуватиметься за адресою « АДРЕСА_2 », суд правильно зазначив таке. У контракті № RWS0001 від 08.08.2020, а саме у «Преамбулі» та в розділі Х «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» зазначено місцезнаходження (юридична адреса) позивача: АДРЕСА_3 . За умовами контракту вказана адреса позивача не є місцем поставки (доставки) товару, оскільки відповідно до п. 3.1 контракту - умови поставки ДАР Луцьк, якщо інше не вказано в інвойсі. У відповідності до інвойсу № M012023000000128 від 09.05.2023 поставка партії товару здійснювалась на умовах FCA Стамбул. Адреса доставки - АДРЕСА_2 . Згідно з договору-заявки про надання транспортно- експедиційних послуг № 323-003484 від 05.05.2023, адреса розвантаження товару - АДРЕСА_2 . Наведене узгоджується з умовами контракту № RWS0001 від 08.08.2020 та не суперечить йому. Тобто, фактично товар доставлявся на адресу позивача за місцезнаходженням його складських приміщень у АДРЕСА_2 , що підтверджується договором оренди нерухомого майна № 5/10-21 від 01.10.2021, який надано позивачем митному органу. Також, крім зазначення митним органом про те, що адреса вивантаження товару відмінна від юридичної адреси позивача, відповідач не наводить жодних тверджень, яким чином зазначена обставина має вплив на правильність визначення декларантом митної вартості чи її складових. Відповідно до п.5. ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, понесені покупцем, на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тому, на визначення митної вартості товарів не має впливу конкретне місце доставки на митній території України. Судом також встановлено, що позивачем включені понесені транспортні витрати до місця ввезення на митну територію України у повному обсязі, що підтверджується наданими документами до митного оформлення. Щодо зазначення відповідачем про те, в CMR б/н від 10.05.2023 перевізник - FIRM «VELITA», а договір-заявка № 323-003484 укладена з ФОП ОСОБА_1 , та довідка про транспортні витрати надана від ФОП ОСОБА_1 , суд вірно вказав на таке. 09.05.2023 між позивачем (замовником) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор) підписано договір-заявку № З23-003484 про надання транспортно-експедиційних послуг. Орієнтовну дату розвантаження вказано 23.05.2023, адреса АДРЕСА_4 . 18.05.2023 надана довідка про транспортні витрати від ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якої транспортні витрати, зокрема до кордону м/п Порубне складають 10 588,18 грн. Завантаження здійснено за рахунок продавця, страхування не проводилося. Відповідно до CMR від 10.05.2023 перевізником зазначено - FIRM «VELITA», а ТЗ НОМЕР_1 . Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. А згідно з частиною 1 статті 932 цього Кодексу, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. Так, 15.03.2023 між ФОП ОСОБА_1 «Експедитор-1» та ФОП ОСОБА_2 «Експедитор-2» укладено договір № 150323-2 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні. А 22.05.2023 між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ПП «Фірма «Веліта» (перевізник) укладено договір про надання послуг перевезення вантажів № 220523-1, відповідно до умов якого, експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень. Тобто, експедитор - ФОП ОСОБА_1 на виконання умов договору-заявки про надання транспортно експедиційних послуг № 323-003484 від 05.05.2023 забезпечив транспортування придбаного позивачем товару на митну територію України. На виконання своїх зобов`язань ФОП ОСОБА_1 залучив, у відповідності до норм чинного законодавства, для організації перевезення зазначеного вантажу - ФОП ОСОБА_2 за договором про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 150323-2 від 15.03.2023. Водночас, ФОП ОСОБА_2 залучено до здійснення перевезення безпосереднього перевізника ПП «Фірма «Веліта». На підтвердження вказаних обставин, на запит митного органу позивачем було надано митному органу вищезазначені документи. Також, у спірному рішенні відповідач зазначає, що завантаження товару згідно даних в CMR відбувалося 10.05.2023, тоді як договір про надання послуг перевезення вантажів №220523-1 (між посередником та фактичним перевізником) укладений лише 22.05.2023. Як встановлено судом з досліджених доказів, завантаження товару згідно даних в CMR відбувалося 10.05.2023, а договір про надання послуг перевезення вантажів № 220523-1 (між посередником та фактичним перевізником) датований 22.05.2023. При цьому, судом встановлено, що у договорі-заявці № З23-003484 про надання транспортно-експедиційних послуг вказано орієнтовну дату розвантаження 23.05.2023. Судом також враховано доводи позивача про те, що у зв`язку з запитом митного органу, експедитор - ФОП ОСОБА_1 надав позивачу копії договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 150323-2 від 15.03.2023 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та договір про надання послуг перевезення вантажів № 220523-1 від 22.05.2023 між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Фірма «Веліта». Тобто, CMR від 10.05.2023 свідчить про укладення договору перевезення вантажу - товарів за інвойсом № M012023000000128 від 09.05.2023 між перевізником ПП «Фірма «Веліта» та Експедитором ФОП ОСОБА_2 відтак, як вірно зазначено судом, відмінність в даті навантаження (складання CMR) із датою договору про надання послуг перевезення вантажів №220523-1 від 22.05.2023 між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Фірма «Веліта» вказує на наявність технічної помилки. Позаяк, відносини щодо перевезення вантажу виникли у будь-якому випадку відповідно до норм чинного законодавства згідно з CMR від 10.05.2023, що є первинним доказом укладання договору перевезення, суд вірно звернув увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. За наведеного, слідує, що відмінність у вищезазначених датах документів не впливає на чинність договору перевезення товарів за інвойсом № M012023000000128 від 09.05.2023, а також не впливає на визначення митної вартості товару. Суд також правильно зауважив, що згідно із п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Як вже зазначалось, відповідно до наданої довідки про транспортні витрати від ФОП ОСОБА_1 , транспортні витрати до кордону м/п Порубне складають 10 588,18 грн. Відповідно до наведеного, суд дійшов правильного висновку, що вищезазначені відповідачем обставини є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи, передбачені п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, що підтверджують витрати, понесені декларантом на транспортування товарів, які були включені до митної вартості товарів, що не спростовується відповідачем. Серед вищенаведеного, відповідачем також зазначалось про те, що реквізити продавця товару, вказані в Контракті не відповідають реквізитам продавця, зазначеним в інвойсі від 09.05.2023 № M012023000000128. Як встановлено судом, що невідповідність реквізитів продавця товару, вказаних в контракті з реквізитами продавця, зазначеними в інвойсі стосуються адреси продавця. Як зазначено у позовній заяві, наведене пов`язано зі зміною продавцем товару (Rotweiss Otomotiv Ithalat Ihracat Sanayi ve Ticaret A.S., Турецька Республіка) свого місцезнаходження. Разом з тим, судом встановлено, що найменування, банківські реквізити продавця товару в інвойсі та контракті є ідентичними, як і реєстраційний номер з торгового реєстру, зазначений на печатці в інвойсі та контракті, а саме 20621-5, а також податковий номер 735 088 6358. За наведеного, суд вірно зазначив, що розбіжність щодо адреси продавця жодним чином не впливає на заявлену митну вартість товару. Також відповідачем зазначалось про те, що умови оплати, вказані в Інвойсі, не відповідають умовами оплати, передбаченим п. 4.1 Контракту. Згідно з п. 4.1 Контракту, оплата вартості товару, замовлених заявкою на кожну партію, буде здійснюватися покупцем одним з нижчевказаних способів: 1) 100% передоплати на протязі 30 днів з дати виставлення проформи-інвойса; 2) передоплати в розмірі 30% від суми проформи-інвойса до початку виробництва і 70% по факту готовності замовлення; 3) відстрочки платежу в 60 днів з дня виставлення інвойса після обопільного погодження. Спосіб оплати вказується в інвойсі. Так, в інвойсі № M012023000000128 від 09.05.2023 встановлено строк оплати - 30 днів з дати інвойсу. З аналізу умов п. 4.1 Контракту слідує, що пріоритет має строк зазначений в інвойсі. Отже, на момент подання позивачем митної декларації строк оплати ще не настав, відповідно, тому й оплата ще не була здійснена. Судом також враховано, що ст. 53 Митного кодексу України чітко визначено перелік документів, які є обов`язковими до пред`явлення, так і додаткових документів, що визначають складові митної вартості товарів. Суд також правильно наголосив, що документи подані позивачем до митного оформлення не містять розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та чітко встановлюють вартість товару у розмірі 21046,90 євро. Більше того, вартість товару на рівні 21 046,90 євро підтверджується копією митної декларації країни відправлення від 09.05.2023 № 23341300EX00367315. Відтак, зазначені в рішенні про коригування митної вартості зауваження не є розбіжностями і не вливають на числові значення митної вартості, а також не спростовують реальну вартість імпортованого товару. Таким чином, як вірно зазначено судом, витребування митним органом інших додаткових документів, є необґрунтованим, оскільки в силу частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи підлягають поданню лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судом також встановлено, що декларант позивача надав відповідачу усі, передбачені частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Подані позивачем документи до митного оформленні не місять жодних розбіжностей ні про умови поставки, ні про номенклатуру товарів, ні про їхню ціну. Навпаки усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товарів. Суд вірно наголосив, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст. 53 Митного кодексу України заборонено. Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Відповідно до наведеного, суд дійшов правильного висновку, що фактично в основу оскаржуваних рішень покладено лише ті обставини, що митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості товарів, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях товарів та митне оформлення яких здійснено щодо товару № 17 - 12,6556 євро за кг за МД від 04.04.2023 № UA205050/2023/025712 та щодо товару №34 - 6,7857 євро за кг за МД від 13.02.2023 № UA205050/2023/012504. За наведеного слідує, що митний орган скоригував митну вартість не всієї партії товару (52 позиції), наданої для митного оформлення, а лише її частини, а саме двох позицій товару. При цьому, інша її частина була розмитнена по митній вартості, заявленій позивачем за основним методом за ціною договору. Такий підхід свідчить про те, що відповідач фактично скоригував митну вартість на той товар, відносно якого у нього була наявна інформація про розмитнення за вищою ціною. Разом з тим, інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару. Крім того, на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Так, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Разом з тим, згідно оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, у них зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованим та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Отже, вищенаведене не являється та не може являтися обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів. З досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості і похідних від них рішень карток відмов у прийнятті митних декларацій. Також суд вірно зауважив, що відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57). Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 57 Митного кодексу України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. З даного приводу суд правильно зазначив, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише вказано їх загальні формулювання. Судом також враховано, що митних декларацій, до ціни товару по яких прирівнювалася митна вартість імпортованих позивачем товарів, відповідач суду не надав, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість відповідних тверджень суб`єкта владних повноважень. За наведеного, суд дійшов правильного висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості. Таким чином, Волинська митниця не довела існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Суд погоджується з позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. З урахуванням наведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява N 34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73). Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідач не довів належними доказами правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, що має наслідком задоволення позову шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року в справі № 460/28065/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин