Постанова 4857 № 380/19329/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19329/23 пров. № А/857/9881/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., секретаря судового засідання Шаповалової Ю.О., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Хома О.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львів о 11 год. 01 хв. 20 лютого 2024 року, повне судове рішення складено 28 лютого 2024 року, у справі № 380/19329/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним, скасування наказу та поновлення на роботі, В С Т А Н О В И В : 16.08.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Л/о), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ГУ НП у Львівській області від 30.06.2023 №2296 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Самбірського РВП ГУНП у Львівській області» в частині застосування до поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області від 17.07.2023 №293 о/с від 17.07.2023 «Про особовий склад» в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП; - поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 18.07.2023; - стягнути з ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач перебував у статусі поліцейського, та всупереч пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від виконання законних вимог поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння, то така поведінка безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав скаржник, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського. Суд уважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку. Стосовно доводів позивача та його представника про відсутність судового рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, то суд першої інстанції зазначив, що хоч постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.08.2023 провадження у справі №450/3438/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, проте наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав, оскільки дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить таке скасувати та позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що зібраними у справі доказами не доведено факт перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння, матеріалами службового розслідування не підтверджено порушення позивачем службової дисципліни. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач на адресу суду апеляційної інстанції надіслав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення з додержання норм матеріального та процесуального права. В судове засідання 24.07.2024 року позивач не з`явився, повноважного представника не забезпечив. На адресу суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відпусткою з 12.07.2024 по 25.07.2024. Доказів перебування представника позивача у відпустці з 12.07.2024 по 25.07.2024 суду не подано. Представник відповідача в судовому засіданні 11.09.2024 щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції в силі. Позивач в судове засідання 11.09.2024 не з`явився, повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи. На адресу суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його лікуванням, яке судом визнано необґрунтованим належними доказами. Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а відтак в силу приписів ст.313 КАС України неявка належним чином повідомленого позивача та його представника про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як це встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу в органах Національної поліції України, з 15.02.2021 - на посаді поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області у званні старшого сержанта поліції. Мобільною групою УГІ ГУНП та ЛУ ДВБ НП України 27.06.2023 на 437 км + 20 м об`їзної автодороги м. Львова, сполученням «Мукачево - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів» за порушення ПДР України (порушення правил користування ременем безпеки) було зупинено автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Відмову позивача від проходження обстеження на стан алкогольного сп`яніння стала підставою проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 згідно наказу ГУ НП у Львівській області №2237 від 27.06.2023 за фактом можливого порушення службової дисципліни зі сторони поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , за результатами проведення якого дисциплінарною комісією 29.06.2023 складено висновок про грубе порушення службової дисципліни та дисциплінарною комісією рекомендовано застосувати до поліцейського - водія відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Наказом №2296 від 30.06.2023 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Самбірського РВП ГУНП у Львівській області» до поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Наказом №293 о/с від 17.07.2023 поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Не погоджуючись з наказами №2296 від 30.06.2023 та №293 о/с від 17.07.2023, вважаючи такі протиправними, позивач звернувся до суду з позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.11.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Згідно з частиною першою статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Повноваження поліцейських та їхніх керівників з додержання службової дисципліни в Національній поліції України, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут). Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Аналогічні вимоги містить частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту. Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. В свою чергу згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», покладає на поліцейського ряд додаткових зобов`язань. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Так, судом першої інстанції встановлено, що мобільною групою УГІ ГУНП та ЛУ ДВБ НП України 27.06.2023 на 437 км + 20 м об`їзної автодороги м. Львова, сполученням «Мукачево - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів» за порушення ПДР України (порушення правил користування ременем безпеки) було зупинено автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 під час спілкування з яким виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. У зв`язку з цим ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та/або у медичному закладі, на що останній у категоричній формі відмовився, що зафіксовано на відео з нагрудних камер SN621А3958 та SN621А3110, які досліджувались судом. Як це встановлено судом першої інстанції з перегляду відео з нагрудних камер SN621А3958 та SN621А3110, позивачу інспектором ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 роз`яснено наслідки відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та попереджено про складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. Інспектором ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 відносно старшого сержанта поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 278661 за частиною 1 статті 130 КУпАП та винесено постанову серії БАВ №467469 за частини 5 статті 121 КУпАП, що, як це встановив суд першої інстанції зумовило подання старшим інспектором ВСР УГІ ГУНП у Львівській області капітаном поліції Р.Уніятом на ім`я начальника ГУ НП у Л/о рапорту про надання дозволу на організацію проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 та аналогічного змісту подання начальника Львівського правління департаменту внутрішньої безпеки підполковника С.Бойко від 27.06.2023 №1826/42-13/01-2023 про призначення службового розслідування. На реалізацію частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування прийнято Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893), відповідно до пункту 2 Розділу ІІ якого службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про, зокрема перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктами 2-4 Розділу V Порядку №893 передбачено, що службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з пунктом 7 Розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. Згідно з пунктом 14 Розділу V Порядку №893 під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі. Системний аналіз наведених законодавчих норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що метою проведення службового розслідування є установлення фактичних даних вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, зокрема з`ясування обставин, причин та умов, що його зумовили, а також ступінь вини поліцейського, за наслідками чого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі. При цьому, обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Так, наказом ГУ НП у Львівській області №2237 від 27.06.2023 призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливого порушення службової дисципліни зі сторони поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ОСОБА_1 в ході службового розслідування, як це встановив суд першої інстанції, відмовився від надання пояснень на підставі статті 63 Конституції України, що підтверджується власноручним написом у поясненнях від 28.06.2023, наявних у матеріалах службового розслідування. За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією 29.06.2023 складено висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни зі сторони поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .. На підставі зібраних у ході проведення службового розслідування матеріалів дисциплінарною комісією установлено, що «поліцейський-водій відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_1 27.06.2023, перебуваючи поза службою, в цивільному одязі, без вогнепальної зброї, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, не був пристебнутий засобами пасивної безпеки (ременем безпеки), чим порушив п. 2.3 в ПДР України. Крім цього, керуючись почуттям власної безкарності після виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, намагаючись уникнути відповідальності від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився від такого, чим проявив своє зверхнє ставлення до установлених норм поведінки, зокрема вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими своїми діями, поліцейський - водій відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_1 грубо порушив службову дисципліну, зокрема вимоги ч. 4 ст. 8, ч. 1 ст. 12, п. 1, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 3, 7 ч. З ст. 1 Розділу І, п. 5 ст. 15 Розділу III Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, п. 2.3в, 2.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відтак своїм вчинком поставив під сумнів доцільність свого подальшого проходження служби в органах Національної поліції України, з огляду на що вбачається за необхідне застосувати до старшого сержанта поліції статтю 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ. Обставини, що пом`якшують відповідальність старшого сержанта поліції ОСОБА_1 під час службового розслідування дисциплінарною комісією не встановлені. Поряд з тим встановлено, що за місцем служби останній характеризується посередньо, про що свідчить характеристика, підписана начальником Стрийського РВП ГУНП.» Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Як вказано у висновку службового розслідування, відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, є такими, що знайшли своє підтвердження, тому за грубе порушення службової дисципліни, зокрема невиконання вимог п. 2 ч. 1 статті 18, ч. 4 ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 4, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, підпунктів 1.1, 1.8 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», дисциплінарною комісією рекомендовано на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII застосувати до поліцейського - водія відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Водночас статтею 29 Дисциплінарного статуту визначено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а саме встановлено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Таким чином структура статі 29 Дисциплінарного статуту вказує, що її норми потрібно використовувати комплексно, та виходячи з системного аналізу змісту положення цієї статі. Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що порядок застосування дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого можливо лише використовувати до незначних дисциплінарних проступків, а такий дисциплінарний проступок, як відмові від проходження медичного огляду на стан сп`яніння за фактом керування транспортним засобом під час воєнного стану не може бути віднесений до незначних дисциплінарних проступків. Водночас Верховний Суд наголошує, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер та обставини дисциплінарного проступку, особу та ступінь вини правопорушника, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, яка була до призначення службового розслідування та його ставлення до своїх службових обов`язків як поліцейського. Отже, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, ухвалюючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати вказані обставини. При цьому застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 у справі № 826/4681/18. Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Так, наказом №2296 від 30.06.2023 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Самбірського РВП ГУНП у Львівській області» до поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Частинами першою та другою статті 22 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт. Наказом №293 о/с від 17.07.2023 поліцейського-водія відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Слід зауважити, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейського (далі Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Відповідну до пунктів 4 та 5 розділу І вказаних Правил під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил. Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності. Згідно з абзацом 7 пункту 2 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці. Як це правильно встановлено судом першої інстанції, спір у цій справі виник у зв`язку із притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни і правил поведінки поліцейського. Обставини, які безпосередньо пов`язані із зупиненням мобільною групою УГІ ГУНП та ЛУ ДВБ НП України 27.06.2023 на 437 км + 20 м об`їзної автодороги м. Львова, сполученням «Мукачево - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів» сторонами не заперечуються. Проте, після зупинки працівниками ВРПП Стрийського РУП ГУНП транспортного засобу, яким керував позивач, він повідомив, що є працівником поліції у Старому Самборі, на підтвердження чого пред`явив службове посвідчення, та поспішає у лікарню. Під час спілкування з водієм представниками мобільної групи УГІ ГУНП та ЛУ ДВБ НП України виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, на що позивач повідомив, що ввечері 26.06.2023 вживав слабоалкогольний напій, а саме пиво та 100 грам, а зранку сів за кермо, що і стало пропозицією позивачу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та/або у медичному закладі, на що останній у категоричній формі відмовився. Наслідки відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння позивачу роз`яснено та зафіксовано на відео фрагменті №2 з нагрудних камер SN621А3958 та SN621А3110, які використовувалися працівниками ВРПП Стрийського РУП ГУНП. Судом першої інстанції зазначено, що позивач заперечуючи факт відмови від проходження обстеження на стан алкогольного сп`яніння, стверджував про те, що неодноразово наполягав на огляді на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, у проходженні якого йому було відмовлено працівниками поліції, проте в ході судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що позивач дійсно висловлював бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, однак вже після роз`яснення йому наслідків відмови, попередження про складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, а також після спілкування телефоном з невідомою особою і під час процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції, ознайомившись з відео фрагментами, зафіксованими на відео з портативних відео реєстраторів, які 27.06.2023 використовувалися працівниками ВРПП Стрийського РУП ГУНП, погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі в сукупності спростовують доводи позивача і підтверджують висновки службового розслідування. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водій повинен на вимогу поліцейського: пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що занижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, приведені норми Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлюють обов`язок для водія, а не право пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, небажання водія) вказані Правила не містять. Отже, позивач, всупереч пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від виконання законних вимог поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння, що, безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав скаржник, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського. З точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №520/10268/19. Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо відсутності судового рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, з покликанням на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.08.2023 у справі №450/3438/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, якою провадження закрито у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, як підставу протиправності висновків службового розслідування, та вважає, що питання наявності чи відсутності вини в діях позивача в межах адміністративного правопорушення відповідачем не розглядалось і підставою дисциплінарної відповідальності не було, а, як це правильно зауважив суд першої інстанції, надавалась правова оцінка обставинам щодо наявності або відсутності вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку та, відповідно, обґрунтованості та законності висновків відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, що має наслідком застосування дисциплінарного стягнення. При цьому наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав. Як це слушно зауважив суд першої інстанції, закриття постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.08.2023 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку відсутністю складу адміністративного правопорушення у справі №450/3438/23, є доречними в частині відсутності в діях позивача складу саме адміністративного правопорушення, проте не дисциплінарного проступку. Так, у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення. Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що підставою для застосування дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, які передбачені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Прийнята позивачем при вступі на службу в поліції присяга відповідно до статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає взяття на себе обов`язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов`язків. В основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постановах від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019 у справі № 824/1015/16-а у подібних правовідносин. Судом першої інстанції також правильно зазначено, що ОСОБА_1 попереджався про неприпустимість випадків вчинення порушень службової дисципліни у робочий та позаробочий час, зокрема керування транспортним засобом у стані сп`яніння: алкогольного, наркотичного чи іншого; перебування у такому стані на службі, у службовому приміщенні, чи у однострої, що підтверджено Розпискою від 28.04.2022. Також, відповідно до Розписки Попередження Зобов`язання щодо неухильного дотримання автотранспортної дисципліни від 24.03.2022 ОСОБА_1 попереджено щодо неприпустимості випадків вчинення порушень службової, в т.ч. автотранспортної, дисципліни, будь-яких порушень Правил дорожнього руху, як у робочий так і в позаробочий час, зокрема керування транспортним засобом: у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого; незареєстрованим у встановленому порядку; без необхідних водійських документів (посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс чи документ, що звільняє від такого обов`язку). Так у постановах від 19.04.2021 у справі №240/2677/20, від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 12.05.2022 у справі №260/1/19, від 26.06.2022 у справі №2240/2329/18 від 14.07.2022 у справі №520/1795/19 Верховний Суд зазначає, що поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов`язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції. Верховний Суд послідовно у постановах висловлював правову позицію, яка полягає у тому, що відсутність рішення компетентного органу про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в діях тієї ж особи дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції. Таким чином, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку (постанови Верховного Суду від 06.03 2019 у справі 816/1534/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 24.09.2020 у справі №420/602/19, від 26.05.2022 №420/3630/20). Суд апеляційної інстанції враховує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським вимог конкретних актів законодавства, наказів та інших відомчих нормативно-правових актів, тобто будь-яке притягнення особи до дисциплінарної відповідальності повинно мати чітко вказану підставу для застосування дисциплінарного стягнення, передбачену спеціальним нормативно-правовим актом. Так, аналіз зібраних та досліджених доказів в сукупності з іншими належними та допустимим письмовими та відео-доказами, дає можливість суду апеляційної інстанції погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що такі повністю підтверджує правильність висновку службового розслідування від 29.06.2023 та факт порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов`язків поліцейського та недотримання позивачем професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції, аналізуючи висновок службового розслідування та оспорювані накази, подані докази, приходить до переконання, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення. В діях позивача, на переконання суду апеляційної інстанції, наявний беззаперечний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення відповідач обрав обґрунтовано, з врахуванням, вчинення таких під час дії правового режиму воєнного стану. З огляду на вказане у своїй сукупності, за встановлених обставин службового розслідування, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження позивача про відсутність підстав для застосування до нього спірного виду дисциплінарного стягнення, тоді як відповідач, застосовуючи такий захід, на переконання суду апеляційної інстанції, діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог як в частині скасування наказів так і похідних вимог щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29) З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у задоволенні позовних вимог, на основі встановлених фактичних обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі 380/19329/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 17.09.2024 відповідно до ч.3 статті 321 КАС України