Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/322/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/322/24 пров. № А/857/14414/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року (головуючий суддя Боршовський Т.І., м.Івано-Франківськ) у справі №300/322/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, - В С Т А Н О В И В: 17.01.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.12.2023 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 300/7038/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 300/7038/21; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.12.2023 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 300/7038/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 300/7038/21. Позов обґрунтовує тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 300/7038/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 300/7038/21 ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснило 27.12.2023 виплату на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 67510,06 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5% та щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.07.2018 в сумі 17499,41 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5%. Водночас, в порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата вище вказаних сум проведена відповідачем без нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.12.2023 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 300/7038/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 300/7038/21, оскільки індексація грошового забезпечення відноситься до грошових доходів, які не мають разового характеру, а порушення встановлених строків виплати таких доходів є передбаченою Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підставою для виплати компенсації частини доходу позивачу. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 в сумі 79048,62 грн., починаючи з 01.01.2016 по 26.12.2023 включно. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що при нарахуванні та виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, а тому відсутні підстави для врахування строку з 16.07.2018 по 07.09.2022 (дата прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 300/7038/21) як періоду несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян. Відповідно до статті 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає. Окрім цього, на думку апелянта, індексація не містить постійного характеру та є одноразовою, а тому не є доходом в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Позивач в період з 18.07.2016 по 14.11.2017 проходив військову службу у Верховинському районному військовому комісаріаті Івано-Франківської області, в період з 15.11.2017 по 16.07.2018 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Так, відповідно до витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) позивача прийнятого на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу із запасу, призначеного наказом Міністра Оборони України (по особовому складу) від 05.07.2016 за № 615 на посаду начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 18.07.2016 зараховано в списки особового складу та поставлено на всі види забезпечення та є таким, що з 18.07.2016 прийняв посаду та приступив до виконання службових обов`язків. Згідно витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 14.11.2017 за №149, ОСОБА_1 призначеного на посаду заступника начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 14.11.2017 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення районного військового комісаріату. Відповідно до витягу із наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 17.07.2018 за № 159, позивача призначеного на посаду на посаду офіцера відділу контролю виконання заходів у зонах діяльності управління запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_7 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_9 » Сухопутних військ Збройних Сил України, з 17.07.2018 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення військової служби правопорядку. 23.06.2020 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою, в якій просив надати довідки про розміри його щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та довідку про виплату або невиплату індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2016 по 22.06.2018; копії карток особового рахунку за період з 05.07.2016 по 22.06.2018; витяги з наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 та військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 про вступ на посади та про виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак відповіді позивач не отримав. Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 із застосуванням базового місяця в період з 18.07.2016 по 28.02.2018 січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 16.07.2018, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. 16.03.2021 Івано-Франківський окружний адміністративний суд за результатом розгляду справи № 300/3201/20 задовольнив частково позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України: визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018; зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 включно. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі № 300/3201/20 ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив 11.05.2021 виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 в сумі 4662,28 грн. із застосуванням базового місяця грудня 2015 року. Вважаючи протиправним застосування базового місяця грудня 2015 року під час розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо застосування грудня 2015 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 18.07.2016 по 28.02.2018 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 62752,99 грн., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.07.2018, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3874,87 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3874,87 грн., за період з 01.03.2018 по 16.07.2018 в сумі 17499,41 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум, з підстав протиправності здійснення індексації грошового забезпечення не в повному розмірі. 11.02.2022 Івано-Франківський окружний адміністративний суд за результатом розгляду справи № 300/7038/21 задовольнив частково позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 : визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо застосування грудня 2015 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) при здійсненні розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 18.07.2016 по 28.02.2018; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 300/7038/21 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 300/7038/21 у частині, яка стосується відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову. Ухвалено у вказаній частині постанову, якою зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити за період з 01.03.2018 року по 16.07.2018 року (включно) для ОСОБА_1 відповідні розрахунки - нарахування, передбачені абзацом третім- шостим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2003 року № 1078 та за наявності обставин, передбачених абзацом четвертим пункту 5 вказаного Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ № 141 від 28.02.2018) провести відповідні виплати на корись ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум, про що повідомити позивача в письмовій формі. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 300/7038/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 300/7038/21 ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив 27.12.2023 виплату на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 67510,06 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5% та щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.07.2018 в сумі 17499,41 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5%. Загальна сума виплати склала 79048,62 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 27.12.2023. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.12.2023 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 300/7038/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 300/7038/21, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон № 1282-ХІІ). Так, частиною першою статті 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Згідно частини другою статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Відповідно до пункту 4 Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. Таким законом є Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (Закон № 2050-ІІІ). Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Згідно з статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 5 Закону № 2050-ІІІ своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає. Згідно з статтею 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Статтею 7 Закону № 2050-ІІІ визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 159 від 21.02.2001, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (Порядок № 159), норми якого конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Так, пунктом 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян. Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. З огляду на вищевказаний зміст норм Закону № 2050-III та Порядку № 159, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Дія вказаних нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення. Вказане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 словосполучення, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування грошового доходу: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17. Щодо доводів апелянта про те, що норми Закону № 2050 не поширюються на індексацію грошового забезпечення позивача за період з 18.07.2016 по 28.02.2018, оскільки індексація має разовий характер, колегія суддів вказує на наступне. Пунктом 3 Порядку № 159 визначено види грошових доходів, які підлягають компенсації, серед яких вказано індексації грошових доходів громадян. Апеляційний суд зазначає, що такі кошти нараховані в результаті відновлення прав позивача, порушених при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Таким чином, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050. Також варто звернути увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 15.10.2020 за результатом розгляду справи № 240/11882/19, вказав, що, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів; порушення встановлених строків їх виплати; затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 300/7038/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 300/7038/21 ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив 27.12.2023 виплату на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 67510,06 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5% та щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.07.2018 в сумі 17499,41 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5%. Загальна сума виплати склала 79048,62 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 27.12.2023. Колегія суддів зауважує, що апелянт не заперечив, що виплата індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 67510,06 грн. та щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.07.2018 в сумі 17499,41 грн. проведена ОСОБА_1 27.12.2023. Зазначені обставини свідчать про те, що виплата позивачу в належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018, здійснена несвоєчасно, з порушення встановлених строків її виплати. Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини індексації грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків її виплати. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 300/322/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний