Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/2641/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2641/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 16 вересня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Залімського І. Г. Кузьмишина В.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення №77 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.01.2024 про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 02.01.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати усю наявну вислугу років ОСОБА_1 , включаючи пільгову, яка становить 24 роки, 10 місяців, 6 днів та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 02.01.2020. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.01.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.06.2020 пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Відповідно до витягу з наказу від 27.05.2020 №101-ОС "Про особовий склад" позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.05.2020. Вислуга років станом на 31.10.2020 становить: календарна - 18 років 09 місяців 04 дні; пільгова - 06 років 01 місяць 02 дні; загальна - 24 роки 10 місяців 06 днів. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №560/6654/23, яке набрало законної сили 11.08.2023, зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області документи, необхідні для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання вимог зазначеного рішення суду, Адміністрація Державної прикордонної служби України оформила та направила до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області документи про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ. Листом від 26.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про відсутність підстав для призначення йому пенсії за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, оскільки на день звільнення у ОСОБА_1 немає календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії. Також, рішенням № 77 від 17.01.2024 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи тим, що позивач звільнений із військової служби з 31.05.2020 року, календарна вислуга років для призначення пенсії складає 18 років 09 місяців 04 дні. Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що на дату звільнення 31.05.2020 позивач мав вислугу 24 календарних роки 10 місяців 06 днів, у зв`язку з чим позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років за умовами, що визначені пунктом "а" статті 12 Закону №2262-XIІ, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом №2262-ХІІ. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у позивача відсутня необхідна календарна вислуга років для призначення пенсії відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ. Крім того, в резолютивній частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №560/6654/23 не встановлені зобов`язання щодо призначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області пенсії ОСОБА_1 . Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із пунктом "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Строки призначення пенсій визначені статтею 50 Закону №2262-ХІІ, зокрема, пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби. Відповідно до частини 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Згідно із статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (Постанова №393). Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17. Отже, передбачена Постановою №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить. Статтею 1 Закону №2262-ХІІ визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Встановлені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно з зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ. Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 вказав, що в цілях Закону №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Отже, у справі, що розглядається, встановлено, що на час звільнення позивача зі служби діяла Постанова № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року, а відтак позивач має право на зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах відповідно до Постанови №393. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27 березня 2024 року у справа № 160/888/23 та від 15 квітня 2024 року у справі №140/11144/23. Як наслідок, на дату звільнення 31.05.2020 позивач мав вислугу 24 календарних роки 10 місяців 06 днів, у зв`язку з чим позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років за умовами, що визначені пунктом "а" статті 12 Закону №2262-XIІ, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом №2262-ХІІ, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.01.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню. Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення. Відповідно до частини 3 статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Частиною 1 статті 48 Закону №2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. Позивач звільнений зі служби 31.05.2020 року, документи для призначення пенсії за вислугу років скеровані Адміністрацією Держприкордонслужби на виконання рішення суду у справі №560/6654/23, а тому, як це правильно зазначив суд першої інстанції, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.06.2020. Щодо аргументів скаржника про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду, то такі, на переконання суду апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки спірні правовідносини виникли щодо протиправності рішення Управління від 17.01.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Копію такого рішення направлено позивачу 26.01.2024, тоді як з позовом до суду позивач звернувся 23.02.2024, тобто з дотриманням встановлених у статті 122 КАС України строків звернення до суду. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Залімський І. Г. Кузьмишин В.М.