Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/9129/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/9129/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря Мельник К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова до Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И Л А: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Заступника начальника Управління - Начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Рокача Андрія Вікторовича, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, в якому просив суд: - визнати дії заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у ЧО Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Рокача Андрія Вікторовича протиправними; - визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документу від 10.06.2024 ВП НОМЕР_1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у заступника начальника Управління - Начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Рокача Андрія Вікторовича були відсутні підстави скасовувати постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки жодних чітких визначень суми, що підлягала стягненню рішення суду не містило. Позаяк, платіжними дорученнями від 26.11.2021 №2201, 2202 на виконання рішення суду від 02.12.2020 у справі №620/4349/20 було виплачено 3500 грн та 935,66 грн відповідно. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист від 27.07.2021 №620/4349/20 виданий Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернігів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. 18.11.2021 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 (також винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження). 21.02.2022 до відділу надійшов лист від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів від 16.02.2022 №466 яким повідомлено, що на виконання рішення суду боржником була сплачена заборгованість щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та виконавчого збору, у справі №620/4349/20, що підтверджується квитанціями про сплату боргу та виконавчого збору та просив закінчити виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». На підтвердження виконання рішення №620/4349/20 було додано копію платіжного доручення від 16.11.2021 №2202, якою ОСОБА_1 було перераховано 935,66 грн індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. 21.02.2022 державним виконавцем на підставі вищезазначено листа боржника винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 20.03.2024 до відділу надійшов адвокатський запит адвоката Маслак Марії Станіславівни та повідомлено, що сума заборгованості індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 складає 47835,00 грн, однак боржником виплачено лише 4503,21 грн, тобто рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №620/4349/20 не виконано. На підтвердження даної інформації додано копію Розрахунку потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), для виконання рішень судів КЕВ м. Чернігів на липень 2021, в якому вказано, що наявна потреба коштів на виконання рішення суду від 02.12.2020 №620/4349/20 ( ОСОБА_1 ) становить 47834,84 грн. Також додано копію Розрахунково-платіжної відомості на виплату індексації по ОСОБА_1 підписану Начальником КЕВ м. Чернігів, згідно якої нараховано індексацію у розмірі 4345,10 грн (а.с.80, 81). 29.05.2024 до відділу надійшла копія позовної заяви ОСОБА_1 про визнання та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.02.2022 НОМЕР_1. Враховуючи наявні обставини та те що рішення суду не виконано у повному обсязі, начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Рокачем Андрієм Вікторовичем з власної ініціативи 10.06.2024 здійснено перевірку законності виконавчого провадження та винесено постанову про скасування процесуального документу ВП НОМЕР_1. Зобов`язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івашка Сергія Вікторовича в строк до 12.06.2024 провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». 01.07.2024 державним виконавцем за наявними в матеріалах виконавчого провадження документами та відомостями проведено перевірку виконання рішення та встановлено, що рішення суду не виконано, про що складено відповідний акт та за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн з наданням 10-денного строку для виконання судового рішення. Вважаючи протиправними дії заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у ЧО Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Рокача Андрія Вікторовича протиправними та вважаючи протиправною постанову про скасування процесуального документу від 10.06.2024 ВП НОМЕР_1 позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки Квартирно-експлуатаційним відділом у м. Чернігові ОСОБА_1 виплачено лише 4 503,24 грн., замість нарахованих 47 834,84 грн., тобто, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 620/4349/20 є невиконаним. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» належать примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404). Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, що встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що належать виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22). Відповідно до вимог ст. 74 Розділу X Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до розділу ХІІ «Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зі змінами) передбачено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби; начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані; начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі. Посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому та шостому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби. Перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження. Про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються: підстави перевірки виконавчого провадження; строки проведення перевірки; у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону; у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; строк виконання постанови; коло осіб, яким надсилаються копії постанови; інша необхідна інформація. Якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому та шостому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується). Посадова особа органу державної виконавчої служби, яка здійснювала перевірку виконавчого провадження і виявила порушення вимог законодавства, зобов`язана забезпечити безпосередній контроль за цим виконавчим провадженням до повного усунення виявлених порушень. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, перевірка проведена в межах наданих повноважень Начальнику відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції та з дотриманням положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №620/4349/20 зобов`язано Квартирно - експлуатаційного відділ м. Чернігів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Згідно розрахунку потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), для виконання рішень судів КЕМ м.Чернігів, станом на липень 2021 року, потреба у коштах з метою виконання рішення суду від 02.12.2020 у справі №620/4349/20 становить 47 834,84 грн (40538 грн індексація доходів та 7296, 84 компенсація ПДФО). Крім того, розрахунково-платіжною відомістю на виплату індексації грошового забезпечення позивачу нараховано 40538,67 грн індексації (у період з 01.01.2016 по 28.02.2018). Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови від 21.02.2022 про закінчення виконавчого провадження, останнє закінчено з підстав п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №620/4349/20 виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 935,66 грн. (платіжне доручення від 26.11.2021 №2202) та індексацію грошового забезпечення у розмірі 3500,00 грн. (платіжне доручення від 26.11.2021 №2201), тобто, виплачено меншу суму. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки рішення суду не було виконано є обґрунтовані підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова про скасування процесуального документу від 10.06.2024 ВП НОМЕР_1 винесена правомірно та скасуванню не підлягає. Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено « 17» вересня 2024 року.