Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/6023/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6023/24 Суддя першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Шведа Е.Ю., суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФ в Черкаській області щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки; - зобов`язання ГУ ПФ в Черкаській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 18.03.2024 пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки та виплатити різницю між виплаченою пенсією та перерахованою. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області у немотивованій та суперечливій відповіді ОСОБА_1 під час розгляду заяв від 18.03.2024 (про перехід на інший вид пенсії) та 26.03.2024 (про надання роз`яснення); - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 18.03.2024 та 26.03.2024 з урахуванням оцінки суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимог чинного законодавства Відповідачем не було прийнято обґрунтованого та вмотивованого рішення за наслідками розгляду заяв Позивача, а відтак належним способом захисту прав останнього є зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України повторно розглянути відповідні заяви з урахуванням висновків суду. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було встановлено у повній мірі всі фактичні обставини цієї справи, внаслідок чого обрано такий спосіб захисту, який не відновлює права особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Після усунення визначених в ухвалі від 25.07.2024 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 15.08.2024. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФ в Черкаській області просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що у спірному випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення нової, що виключає можливість застосування іншого показника середньої заробітної плати (доходу) при перерахунку пенсії. Зауважує, що у 2024 році проведено індексацію пенсії. Підкреслює, що Позивачем не було дотримано порядку звернення до Відповідача щодо перерахунку пенсії, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ в Черкаській області та з 27.08.2014 одержувала пенсію за вислугу років як працівник освіти відповідно до ст. 55 Законом України «Про пенсійне забезпечення». На підставі заяви від 18.03.2024 Позивачу призначено Відповідачем згідно рішення від 25.03.2024 №971060138222 з цієї дати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2024 про перерахунок пенсії із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 роки ГУ ПФ в Черкаській області листом від 11.04.2024 №2300-0305-8/25921 повідомило, що при переведенні з 18.03.2024 з одного виду пенсії на інший відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні законні підстав для обчислення розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки. На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 9, 10, 26, 40, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд першої інстанції прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки Відповідачем за наслідками розгляду заяви Позивача не прийнято обґрунтованого та вмотивованого рішення з урахуванням підстав звернення. З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Положеннями до ч. 1 ст. 9 Закону закріплено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Приписи ч. 3 ст. 45 вказаного Закону передбачають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. За правилами ч. 2 ст. 40 Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Вирішуючи питання щодо застосування положень ч. 3 ст. 45 Закону, Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі №127/7522/17 зазначив, що за змістом вказаної норми переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч. 3 ст. 45 Закону. Аналогічна правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17. Матеріали справи свідчать та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 з 27.08.2024 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону вона звернулася вперше 18.03.2024. Відтак, у цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До того ж, з матеріалів справи вбачається, що після призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про наявність у Позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021 - 2023 роки, у зв`язку із чим заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом й у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23. У площині викладеного вище суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Покладаючи на ГУ ПФ в Черкаській області обов`язок з повторного розгляду заяв ОСОБА_1 від 18.03.2024 та від 26.03.2024 з підстав, що Відповідачем не було прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення за наслідками її розгляду, без мотивів відмови, без надання роз`яснення на поставлене запитання з урахуванням перевірки усіх обставин щодо урахування періоду припинення виплати пенсії для мети перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, суд першої інстанції не врахував, що спір у цій справі виник внаслідок неправильного проведення ГУ ПФ в Черкаській області розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної на підставі її заяви від 18.03.2024, а не внаслідок дій чи бездіяльності органу Пенсійного фонду України, пов`язаного із розгляду звернення Позивача від 26.03.2024. У свою чергу, аналіз змісту листа ГУ ПФ в Черкаській області від 11.04.2024 №2300-0305-8/25921 свідчить, що у ньому викладено позицію Відповідача в обґрунтування відсутності правових підстав для перерахунку пенсії Позивача із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки. При цьому мотиви відмови, окреслені у згаданому листі, судом першої інстанції всупереч приписів ст. 2 КАС України не були оцінені у контексті права, за захистом якого особа звернулася до суду. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою, що у вказаному листі Відповідача лише окреслено мотиви, з яких він виходив при визначенні розміру пенсії Позивача, натомість безпосередньо пенсія була призначена ОСОБА_1 на підставі заяви останньої від 18.03.2024, жодних зауважень до форми та змісту якої ГУ ПФ в Черкаській області не висловлено. Визначаючи спосіб захисту прав Позивача шляхом покладення на Відповідача обов`язку з повторного розгляду заяв від 18.03.2024 та від 26.03.2024, суд першої інстанції виходив з того, що формалізованими вимогами п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України унеможливлено покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити дії у випадку визнання їх протиправними. Разом з тим, Черкаський окружний адміністративний суд не врахував, що попри окреслені у ч. 1 ст. 5 КАС України способи захисту прав позивача частина 2 указаної статті передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Указані приписи кореспондують нормам п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, за якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Відтак, всупереч позиції суду першої інстанції, процесуальний закон не містить імперативної вказівки про те, що покладення у рішенні суду на відповідача обов`язку вчинити дії можливе виключно у випадку визнання протиправною його бездіяльності і навпаки, що визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень тягне своїм наслідком лише його зобов`язання утриматися від вчинення певних дій. У свою чергу, судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 до ГУ ПФ в Черкаській області вимоги є повністю обґрунтованими, а відтак частково відмовляючи в їх задоволенні Черкаський окружний адміністративний суд, неправильно встановивши предмет позову, допустив надмірний формалізм, залишивши поза увагою ключову мету адміністративного судочинства - ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується правильність обраного Позивачем способу захисту, а також відсутності правових підстав для повторного розгляду заяви останнього з огляду на виклад Відповідачем своєї позиції щодо перерахунку пенсії у листі, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позиції Черкаського окружного адміністративного суду про часткове задоволення позову, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ГУ ПФ в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 2 422,40 грн (968,96 грн за подання позовної заяви та 1 453,44 грн за подання апеляційної скарги). Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) з 18 березня 2024 року пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачено страхові внески, та виплатити різницю між виплаченою пенсією та перерахованою. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Е.Ю. Швед Судді О.В. Голяшкін М.М. Заїка Повний текст постанови складено та підписано 17 вересня 2024 року.