Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 591/4455/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2024 р.Справа № 591/4455/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєнко О.О., вул. Академічна, 13, м. Суми, Сумська, 40030, повний текст складено 13.08.24 року по справі № 591/4455/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції , Поліцейського взводу 2, роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області, капрала поліції Богайчука Назарія Ігоровича про визнання незаконною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Департаменту патрульної поліції, Поліцейського взводу 2, роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області, капрала поліції Богайчука Назарія Ігоровича, в якому просив суд: - визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 736358 від 11 квітня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що постановою від 11.04.2024 його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку з тим, що він, керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 78 км/год. Вважає цю постанову протиправною. Зазначає, що заявив відповідачу клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою укладення договору з адвокатом для отримання правової допомоги, Жодної відповіді за результатом розгляду зазначеного клопотання ним чи адвокатом отримано не було. Про перенесення часу і дати розгляду справи його не повідомлено. Рух транспортного засобу на момент фіксації швидкості саме в межах населеного пункту належними доказами у справі не доведено. Має обґрунтовані сумніви щодо коректності результатів вимірювання, оскільки замір та фіксування швидкості здійснювалось поліцейським із застосування приладу TruCAM, який він тримав в руках. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13.08.2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області області Богайчука Назарія Ігоровича про визнання незаконною та скасування постанови серії БАБ №736358 від 11.04.2024 відмовлено у зв`язку з необгрунтованістю. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень мають бути закріплені або розміщені стаціонарно вмонтованим способом, в тому числі по зовнішньому периметру доріг, натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ч.І ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Суд першої інстанції, відхиляючи дані доводи позовної заяви, послався на Лист Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року 22-38/49, відповідно до якого роз`яснено, що лазерний вимірювач ТгиСам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач ТгиСАМ ЬТІ 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі. Проте, позивач наголошує, що лист директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року за вих. № 22-38/49 про використання лазерного вимірювача швидкості ТгиСат для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом,"який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху. Окрім того, навіть наявність конструктивної можливості альтернативно використовувати лазерий вимірювач швидкості ТгиСам для фіксації правопорушень шляхом утримування в руках не свідчить про відповідність такого способу використання вимогам закону, зокрема, ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, позивач наголошує, що судом у рішенні не встановлено відстань від відповідного знаку до місця вчинення правопорушення, а також дату встановлення відповідного знаку, про який йде мова в листі Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради. Це унеможливлює встановлення факту наявності у зазначеному місці знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» на момент вчинення правопорушення, а також поширення межі його дії на точне місце скоєння інкримінованого позивачу правопорушення. Відповідачі не скористались своїм правом та не надали до Другого апеляційного адміністративного суду відзивів на апеляційну скаргу позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою серії БАБ №736358 від 11.04.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Відповідно до змісту постанови 11.04.2024 позивач здійснював керування транспортним засобом Toyota Land Cruiser, д.н.з НОМЕР_1 у м. Тернопіль, вул. Об`їзна рухався зі швидкістю 78 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС 008352, чим порушив п. п. 12.9б ПДР України. За такі дії передбачена відповідальність за ст. 122 ч. 1 КУпАП. Додатком до постанови вказано відео з НК 475732, фото порушення, відео з НК 472551, матеріали справи (а.с. 5). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод та законних інтересів позивача, оскаржувана постанова відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, тому вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ). Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Спірним під час судового розгляду справи є питання дотримання інспектором патрульної поліції процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності в частині забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на правовий захист. Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з бажанням скористатися правовою допомогою. На підтвердження задоволення клопотання та відкладення двічі розгляду справи відповідачем надано відповідні докази: копії повідомлень про дату розгляду справи, складеного 03.04.2024, яка підписано позивачем, а також складеного 04.04.2024, яке було направлено на електронну адресу, у тому числі і зазначену представником позивача у клопотанні про відкладення розгляду справи. Таким чином, матеріали справи підтверджують належне повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Судом першої інстанції встановлено, що позивач не звертався до відповідача із клопотанням про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, призначену на 11.04.2024. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розглядаючи 11.04.2024 справу про адміністративне правопорушення за відсутності позивача та його представника відповідач діяв правомірно. Щодо доводів позивача про неналежність як доказу показань лазерного вимірювача TruCAM LTI 20/20 колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. З матеріалів справи встановлено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксований відповідачем на лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 на ділянці дороги по вул. Об`їзна,6 у м. Тернопіль. На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано фотознімок, здійснений приладом TruCAM LTI 20/20 ТС008352, на якому зафіксовано, що автомобіль Toyota Land Cruiser, д.н.з НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 78 км/год при максимально дозволеній швидкості 50 км/год. З копії оскаржуваної постанови вбачається, що остання містить посилання на відповідний технічних засіб, а саме вказано, що вимір проводився приладом TruCAM LTI 20/20 ТС008352. Позивач не заперечує, що в момент фіксації швидкості саме він здійснював керування вказаним у постанові транспортним засобом. Отже, керування позивачем транспортним засобом зі швидкістю 78 км/год. підтверджено належними та допустимими доказами. Щодо доводів про те, що дані з приладу TruCAM не можна вважати належними доказами, колегія суддів зазначає наступне. Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20, зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12, затверджений сертифікатом, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012 року. Всі прилади, що використовуються працівниками патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік. В подальшому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362 внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п. 1 виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12. Однак, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Так, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29494, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 27.11.2023 з терміном дії до 27.11.2024, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam LTI 20/20 № ТС008352» відповідає вимогам технічної документації на вимірювач (а.с. 30). Отже, прилад TruCam LTI 20/20 № ТС008352 пройшов повірку у встановленому законом порядку, за результатами якої було визнано його відповідність вимогам технічного регламенту, а відтак, є дозволеним до використання на території України. Доводи апеляційної скарги позивача, стосовно невірного вимірювання працівниками поліції швидкості руху його транспортного засобу, з огляду на те, що пристрій не був закріплений стаціонарно, а тримався інспектором у руках, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке. Листом Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року 22-38/49 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі. Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимі + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 ком/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год (а.с. 72). Отже при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача TruCAM LTI 20/20 експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках. Таким чином, твердження позивача, що використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ спростовується дослідженими доказами по справі. При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год. Враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху позивачем становить 28 км/год., що перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею, суд вважає безпідставними посилання позивача на некоректне вимірювання працівниками поліції швидкості руху транспортного засобу, що здійснене із застосуванням пристрою, що не був закріплений стаціонарно. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що надані відповідачем матеріали фотофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 № ТС008352 є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Водночас, доводи апеляційної скарги про те, що з урахуванням положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, є помилковими, оскільки вимоги ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не містить приписів щодо можливості використання поліцією лише змонтованих технічних приладів. Водночас зазначена норма права передбачає можливість монтажу або розміщення таких приладів по зовнішньому периметру доріг і будівель. Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом п. 5.76 розділу 5 ПДР України визначено, що інформаційно-вказівний знак 5.76 Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Отже, органи поліції вправі використовувати технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень сфері дорожнього руху виключно у разі розміщення відповідної інформації про такі дії перед ділянками доріг, де буде здійснюватися контроль за порушенням Правил дорожнього руху. В ході судового розгляду судом була витребувана інформація про розміщення дорожніх знаків 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху" на ділянці автомобільної дороги по вул. об`їзна, 6А в м. Терноміль в обох напрямках руху. Відповідно до інформації, викладеній у листі Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради підтверджено, що на ділянці дороги по вул. Об`їзна в районі буд 15 та 20 (в напрямку вул. Протасевича) та в районі будинків 4 та 7 (в напрямку вул. Будного) встановлено дорожні знаки 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» з табличками «7.2.1 Зона дії 1 км». Таким чином, ділянка автомобільної дороги на якій позивачем допущено перевищення швидкості руху, що зафіксовано відповідачем, охоплюється дією дорожнього знаку 5.76. Зважаючи на встановлені обставини, дії відповідача щодо здійснення відеофіксації порушень Правил дорожнього руху були здійсненні з дотриманням вимог закону щодо обов`язкового розміщення інформації щодо здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Тобто, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама її незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. За таких обставин, враховуючи, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13.08.2024 року по справі № 591/4455/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13.08.2024 по справі № 591/4455/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 17.09.2024 року