Постанова Запорізький апеляційний суд № 311/1502/20

Дата документу 16.09.2024 Справа № 311/1502/20 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 311/1502/20 Пр. № 22-ц/807/457/24 Головуючий у 1 інстанції: Сидоренко Ю.В. Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2020 року ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року Банк, як позивач, звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом (а.с.в.п. 12-14), в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №SAMABWFC00000733001 від 01.12.2016 року у розмірі 28910,21 грн. станом на 14.04.2020 року, яка складається із заборгованості за кредитом - 16713,59 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі - 11446,62 грн., пені в сумі - 750,00 грн., від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір в розмірі 2102,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Сидоренко Ю.В. (а.с.в.п.30). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.в.п.32) відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2020 року (а.с.в.п.120-122) позовні вимоги Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ - 14360080) заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00000733001 від 01.12.2016 року в загальному розмірі - 28910,21 грн., та яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 16713,59 гривень; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 11446,62 грн.; пені в сумі 750,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ - 14360080) витрати по оплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2023 року (суддя Ретинська Ю.І. - а.с. 90-91) заяву ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного заочного рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2020 року у цивільній справі ЄУН № 311/1502/20 залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.96-104) просила заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00000733001 від 01.12.2016 року у розмірі 16713,59 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Крилову О.В., суддів Бєлку В.Ю., Кухаря С.В. (а.с.108). Ухвалами апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового зборуза подачу вищезазначеної апеляційної скарги задоволено, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу вищезазначеної апеляційної скарги, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 15 січня 2024 року (а.с.111), дану справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду без повідомлення учасників справи (а.с.112). Банк, як позивач, подав до апеляційного суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с.120-121). Ухвалою апеляційного суду від 20 березня 2024 року (а.с.137) витребувано у Банку анкету-заяву ОСОБА_1 на отримання кредитних коштів. В автоматизованому порядку суддею-доповідачем Гончар М.С. замінено суддю-доповідача Крилову О.В. у зв`язку зі звільненням останньої у відставку на підставі рішення ВРП від 06 серпня 2024 року (а.с.140-141). Ухвалою апеляційного суду від 14 серпня 2024 року (а.с.142) дану справу прийнято до провадження судді-доповідача Гончар М.С., справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, повторно витребувано у Банку належну чином завірену копію анкети-заяви ОСОБА_1 на отримання кредитних коштів для долучення до матеріалів цієї справи. Оскільки, за змістом ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. На виконання вищезазначеної ухвали від 14 серпня 2024 року Банком надано апеляційному суду для доручення до матеріалів цієї справи завірену копію анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил від 01.12.2016 року (а.с. 144-148). 22 листопада 2023 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах. Так, КСУ визнав неконституційними пункти 1.. ч. 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу, які визначають, що малозначними справами є: 1 - справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - тобто, станом на 2023 рік 268400,00 грн….Ці пункти утрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення КСУ цього Рішення. До того часу Верховній Раді треба було привести нормативне регулювання, установлене цими пунктами ЦПК у відповідність до Конституції та цього Рішення КСУ. У зв`язку із чим, 19.06.2024 року Верховна Рада України прийняла ЗУ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» №3831-ІХ, яким внесла зміни: «... У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436): 1) пункти 1, 2… частини шостої статті 19 викласти в такій редакції: "1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; …2) частину п`яту статті 274 викласти в такій редакції: 3) пункт 1 частини шостої статті 279 викласти в такій редакції: "1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб"; 4) частину першу статті 369 викласти в такій редакції: "1. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи". Крім того, в силу вимог п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-ІХ від 19.06.2024 року, якій набрав законної сили з 19.07.2024 року, установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Апеляційним судом встановлено, що дана справа в силу своєї ціни позову 28910,21 грн. (а.с.в.п. 12 - менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) лишилась малозначною. Крім того, апеляційна скарга відповідача в ній була подана і розгляд якої апеляційним судом не закінчено до набрання чинності цим законом 19.07.2024 року, а тому апеляційний суд продовжує розгляд цієї справи у раніше визначеному порядку в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.142). В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, ця справа була передана у провадження судді - доповідача лише 13.08.2024 року (а.с. 141); крім того, має відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та загальний штат суддів апеляційного суду (11) взагалі. 06 вересня 2024 року суд першої інстанції також додатково дослав апеляційному суду для розгляду вищезазначеної апеляційної скарги оригінал матеріалів відновленого провадження цивільної справи ЄУН 311/102/20 (2-в/332/14/23) в 1 томі на 125 аркушах (а.с.149, надалі - відновлене провадження (в.п.). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, надану Банком на виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду завірену копію анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил від 01.12.2016 року, яка не містить розміру відсотків та пені (а.с. 144-148), та оригінал матеріалів відновленого провадження цивільної справи ЄУН 311/102/20 (2-в/332/14/23), апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення … В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 509, 526 - 527, 530, 623, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 263-265, 280-282 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі. Оскільки, судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору №SAMABWFC00000733001 від 01 грудня 2016 року позичальник ОСОБА_1 отримала в банківський установі - АТ «АКЦЕНТ-БАНК» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6 зворот). У оформленій ОСОБА_1 Анкеті-заяві зазначено, що позичальник ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (7-11,12). Згідно наданих позивачем статутних документів, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» є правонаступником прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК», у зв`язку з чим на підставі рішення Загальних зборів учасників від 25.40.2018 року змінено найменування з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК», про що зазначено у п.1.1. Статуту АТ КБ "ПриватБанк" в новій редакції (а.с.15 зворот -18). Станом на 20.06.2019 року проведено державну реєстрацію вищевказаних змін, що вбачається з відомостей з ЄРДПОУ (а.с.14). Відповідно до п.п.2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms , складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. На боргові зобов`язання за кредитом та Овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Умов та Правил. АТ «А-БАНК» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Згідно п.2.1.1.2.24 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у відповідності до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Відповідно до п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів, що зазначено в Умовам та правилах надання банківських послуг (а.с.7-11) В порушення умов договору відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно не виконувала, передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, своєчасно не вносила, у зв`язку з чим за кредитним договором №SAMABWFC00000733001 від 01 грудня 2016 року утворилася заборгованість. Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором №SAMABWFC00000733001 від 01 грудня 2016 року, відповідачка ОСОБА_1 станом на 14.04.2020 року має заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00000733001 від 01 грудня 2016 року у загальному розмірі 28910,21 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі - 16713,59 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі - 11446,62 грн., пені в сумі - 750,00 гривень (а.с.5-6,46-48). Вказаний розрахунок відповідачкою ОСОБА_1 не оспорений, відзив на позов, заперечення проти заявлених позовних вимог суду не надані та в судовому засіданні належними та допустимими доказами відповідачкою не доведено. З наданої позивачем на запит суду Довідки з роздруківкою фототаблиць вбачається, що ОСОБА_1 було надано 01.12.2016 року картку за № 5169157300712506 (термін дії: серпень 2020 року), та в подальшому видавалася Банком 30.06.2018 року картка № 5169157310323567 з новим строком її дії, який на теперішній час триває, та становить до червня 2022 року, що вбачається з довідки, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.49-51). Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені Банком позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за укладеним кредитним договором №SAMABWFC00000733001 від 01 грудня 2016 року належним чином не виконує, хоча, як вбачається з наданої Банком виписки по руху кошів (а.с.46-48) позичальник ОСОБА_1 кредитними коштами користувалася, періодично здійснювала відповідні платежі за придбання продукції, надання послуг мобільного зв`язку, тощо, та наявна заборгованість за укладеним кредитним договором, відповідачкою ОСОБА_1 до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, тому заборгованість за вказаним кредитним Договором №SAMABWFC00000733001 від 01 грудня 2016 року, яка виникла станом на 14.04.2020 року, в загальній сумі 28910,21 грн. підлягає стягненню у повному обсязі з відповідачки ОСОБА_1 на користь Банку, як позивача, в судовому порядку. Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2102,00 грн., оплата якого документально підтверджена платіжним дорученням від 14.04.2020 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с.4). Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись повністю погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає. Так, в силу вимог ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України, яке є обов`язковою підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. І хоча, апеляційним судом встановлено, що : -ухвалою суду першої інстанції (а.с.в.п. 32) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, - хоча у цій ухвалі прямо зазначено: «… Встановити відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву…і всіх…доказів…що підтверджують заперечення проти позову», -однак, у матеріалах цієї справи наявні лише: = запит суду першої інстанції Степногірській селищній раді Василівського району Запорізької області щодо отримання інформації стосовно місця реєстрації ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання якої: АДРЕСА_1 (а.с. в.п.31). = супроводжувальний лист про направлення у тому числі відповідачу ОСОБА_1 судом першої інстанції копії вищезазначеної позовної заяви позивача та копії ухвали про відкриття провадження у цій справі судом першої інстанції (а.с.в.м.в.с.п.33), = копії судових повісток на ім`я відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 на судові засідання 18.06.2020 року (а.с.в. п.35), 07.07.2020 року (а.с.в.п.38), 01.09.2020 року (а.с.в.п.44), 12.10.2020 року (а.с.в.п.47), = оголошення про виклик відповідача ОСОБА_1 , як особи, зареєстроване місце проживання (перебування) місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, на судові засідання 07.07.2020 року (а.с.в.п.36), 01.09.2020 року (а.с.в.п.45), 12.10.2020 року (а.с.в.п.48), без дотримання вимог ЦПК України, оскільки місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 на час розгляду цієї справи судом першої інстанції було відоме (копія паспорта ОСОБА_1 - а.с.в.п.23 зворот), = тобто у цій справі відсутні допустимі докази належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 у цій справі про наявність такої справи на розгляді у суді першої інстанції та вручення їй копії позовної заяви позивача та ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі, які б могли свідчити про її обізнаність про цю справу взагалі, - і апелянт - відповідач ОСОБА_1 обґрунтовує свою вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі у тому числі такою підставою (а.с.97), - належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Крім того, апеляційним судом встановлено, що у цій справі мають місце неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Так, апеляційним судом встановлено, що 01.12.2016 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Банку з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с.147). До кредитного договору Банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.в.п.17-21). Згідно із наданим Банком розрахунком (а.с.в.п.15-16), заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 01.12.2016 року станом на 14.04.2020 року у розмірі 28910,21 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 16713,59 грн.,. заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом - 11446,62 грн., пені - 750,00 грн., від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється. Однак, відповідно до ст. 207 ч. 2 ч. 1 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ст. 633 ч.1 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-БАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ст. 1048 ч. 1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ст. 1050 ч.1 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У вищезазначеній заяві позичальника ОСОБА_1 від 01.12.2016 року (а.с.147) процентна ставка відсотків та розмір пені не зазначені. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом та пеню. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ОСОБА_1 з Банком, Банк дотримався вимог, передбачених законодавством щодо захисту прав споживачів в редакції, чинній на час існування правовідносин сторін, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, які суд першої інстанції мав враховувати, а апеляційний суд враховує у цій справі на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування Банку, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі, відсутні. Оскільки, відповідач ОСОБА_1 позов Банку у цій справі в частині саме укладення нею з Банком кредитного договору із погодженими відсотками та пенею за користування тілом кредиту у цій справі не визнала. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні Банк не надав суду першої інстанції у цій справі належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі в частині повідомлення відповідача, як споживача про умови кредитування та узгодження із нею саме тих умов (у тому числі відсотків та пені), про які вважав узгодженими банк. Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, та зокрема довідки із підписом відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення останньої з Умовами та правилами надання послуг Банком (із зазначенням відсоткової ставки процентів, пені тощо), Банком апеляційному суду не надані. Разом із тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти на суму 16713,59 грн. в добровільному порядку Банку відповідачем ОСОБА_1 досі не повернуті (ст. 82 ч. 1 ЦПК України, також належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні,), а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, (а тому позовна давність до цієї вимоги Банком не могла бути пропущена і не пропущена у цій справі - заява відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що вона була позбавлена права заявити про застосування позовної давності у цій справі у суді першої інстанції через її необізнаність про наявність цієї справи у суді при вищевикладених та встановлених апеляційним судом обставинах а.с. 97), апеляційний суд встановив, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 16713,59 грн. (у розрахунку Банку тіло кредиту - а.с.в.п.13 зворот-14). В силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справу …в межах заявлених вимог. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч. 6 ЦПК України). Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь Банку у цій справі підлягає лише фактично отримана сума кредитних коштів 16713,59 грн. Відповідач ОСОБА_1 у цій частині позов Банку в апеляційному суді не спростовувала, визнала (ст. 82 ч. 1 ЦПК України). При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2020 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов Банку задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку 16713,59 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 3 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідача при вищевикладених обставинах: - з відповідача на користь Банку слід стягнути судовий збір за подачу позову у цій справі пропорційно до суми задоволених позовних вимог останнього у розмірі 1215,21 грн. (розрахунок: сума задоволених позовних вимог Банку 16713,59 грн. *сума сплаченого судового збору Банком за позовну заяву 2102,00 грн. (а.с.в.п. 14)/ сума заявлених Банком позовних вимог 28910,21 грн. (а.с.в.п. 12), - відповідач, враховуючи її майновий стан, була звільнена від сплати судового збору апеляційним судом при подачі нею вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі (ухвала апеляційного суду від 05 січня 2024 року - а.с. 111). Керуючись ст. ст. 12, 141, 367-368, 371- 372, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2020 рокуу цій справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення (прийняти постанову). Позов Банку задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) 16713,59 грн. В іншій частині вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ - 14360080) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді судового збору у розмірі 1215,21 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом складений 16.09.2024 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Бєлка В.Ю.Кухар С.В.