Ухвала КЦС ВС № 712/2312/24

У х в а л а 12 вересня 2024 року м. Київ Справа № 712/2312/24 Провадження № 61-11965ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Кучер Юлія Вікторівна, на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до скаржника про розірвання шлюбу і в с т а н о в и в:

1. У лютому 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати її шлюб зі скаржником, зареєстрований 13 березня 2015 року в актовому записі № 206 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції. 2. 22 квітня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси ухвалив рішення, згідно з яким цей шлюб розірвав. У мотивувальній частині рішення зазначив, що з літа 2023 рокусторони фактично сімейних і подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, на цей час проживають окремо, шлюб має формальний характер. 3. 24 липня 2024 року Черкаський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції: зазначив, що з грудня 2023 року сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини не підтримують. 4. 23 серпня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначену постанову та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає. 5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 5.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про розірвання шлюбу (пункт 4 частини шостої статті 19 ЦПК України). 5.5. Предметом позову є вимога розірвати шлюб. З огляду на це справа є малозначною за законом. 5.6. У касаційній скарзі скаржник зазначив, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженою постановою апеляційного суду, під час розгляду іншої справи. Обґрунтування цього не надав, про яку іншу справу йде мова, не пояснив. Твердження у касаційній скарзі фактично засвідчують незгоду з оскарженою постановою апеляційного суду. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржник не мотивував, заявлені аргументи не підтвердив. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). 6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. 6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). 6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). 6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). 6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною. 6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду. Керуючись статтями 19, 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко