Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/1990/23

Дата документу 17.09.2024 Справа № 332/1990/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 332/1990/23 Головуючий у І інстанції: Яцун О.С. Провадження № 22-ц/807/1240/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кочеткової І.В., Кухаря С.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Прядка Дениса Володимировича на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2024 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2023 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначало, що у жовтні 2017 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустив новий проєкт - «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки відбувається після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням http://www/monobank.ua/terms. 20 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 28486 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 . АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених умовами договору та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не відповідач не дотримувалась, взятих на себе зобов`язань оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно з Тарифами не виконувала. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, у неї утворилась заборгованість в розмірі 33097,64 грн, що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 33097,64 грн. Посилаючись на означені обставини, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 33097,64 грн та судовий збір. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 30413,64 грн заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20 липня 2019 року та судовий збір в розмірі 2466,33 грн. Частково не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Прядка Д.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам, просить змінити рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2024 рокув частині визначення суми заборгованості, належної до стягнення з відповідача на користь позивача, та в частині вирішення питання про відшкодування судового збору, вказавши, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 15081,64 грн кредитної заборгованості та 1225,57 грн судового збору. Також просить стягнути з позивача на свою користь судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час розгляду справи суд першої інстанції не надав належної правової оцінки виписки з рахунку (а.с. 129), адже досліджуючи цей доказ, суд першої інстанції, правильно встановивши ту обставину, що до заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту позивач включив суму судового збору в розмірі 2684 грн, однак поза увагою залишив факт нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, що не були узгоджені сторонами, внаслідок чого збільшувався і розмір тіла кредиту. Натомість у заяві-анкеті позичальника процентна ставка не зазначена. За твердженням скаржниці, вона не ознайомлювалась з жодними витягами з Тарифів та Умов та Правил надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», їй також невідомо, що вказані документи існували на момент отримання кредитних коштів та взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). А без наданих підтверджень про конкретні запропоновані умови та правила банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, банк не мав права нараховувати відсотки на заборгованість за карткою. ОСОБА_1 погоджується з позовними вимогами в частині стягнення з неї суми в розмірі 15081,64 грн, оскільки за розрахунком її представника, саме ця сума і складає тіло кредиту, натомість інша частина пред`явленої суми в розмірі 15332 грн є заборгованістю за відсотками, що не узгоджені сторонами. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частково задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що 20 липня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, умови якого узгоджені сторонами з використанням мобільного додатку. Позичальник, підтвердила, що ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором, це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину. Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Згідно із ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Апеляційний суд встановив та підтверджено матеріалами справи, 20 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» для отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Зі змісту Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг вбачається, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_2 (а.с.17). АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач користувалась кредитними коштами, що ОСОБА_1 не заперечує. Також до позовної заяви, окрім Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 20 липня 2019 року, яка підписана ОСОБА_1 особисто, позивач додав Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, додатками до якого є Паспорт споживчого кредиту «Картка monobank», які відповідачем не підписані. Тарифів, які діяли на час підписання заяви позивач не надав. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, за договором № б/н від 20 липня 2019 року станом на 13 березня 2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 33097,64 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 33097,64 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками 0 грн, заборгованість за пенею 0 грн; судовий збір 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0грн. При цьому, заборгованість за відсотками позивач визначив у 0 грн, проте з розрахунку заборгованості, долученої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались відсотки за кредитним договором від 20 липня 2019 року, що відображено у графах розрахунку № 6, 7, 9, 10 (а.с. 11-12), зокрема за поточною ставкою 38,4 % та простроченою процентною ставкою 76,8%. З розрахунку також вбачається, що кошти, внесені ОСОБА_1 за договором спрямовувалися на погашення нарахованої заборгованості за відсотками (графі розрахунку № 10). Натомість, у заяві, що підписала ОСОБА_1 20липня 2019 року, відсутні відомості щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Так, у заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлена та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, примірники яких отримала в мобільному додатку. Колегія суддів звертає увагу, що у вищезазначеній заяві відсутні відомості щодо умови надання кредитних коштів позивачем, такі як відсотки за користування коштів, штрафи чи інші санкції за порушення умов договору, строків його виконання. Як зазначено вище, до позовної заяви АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» долучено Умови обслуговування рахунків фізичної особи (а.с. 22-46), не підписані відповідачем, а отже відсутні підстави стверджувати, що саме такі тарифи діяли на час укладення договору, та відповідно з ними зобов`язалась ознайомитись ОСОБА_1 , тобто погоджені сторонами. Відтак, у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та комісії, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Посилання банку на те, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача є публічно доступними в режимі реального часу за посиланням http://www/monobank.ua/terms, колегія суддів не приймає, оскільки вони неодноразово змінювалися самим банком у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів (довідку) та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Зокрема, порядок ознайомлення з документами, що банк визнає складовими договору, не може підмінювати у кредитних відносинах необхідність фактичного підписання договору відповідно до приписів статті 1055 ЦК України, в той час як вони не підписані у передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядку. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в п. 7 Паспорту споживчого кредиту (а.с. 45 зворот) зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, а інформація, що міститься в ньому зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2020. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36). В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У ч.ч. 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Зважаючи на наведене, на підставі наданих позивачем доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено і не заперечує сама ОСОБА_1 , що вона отримала кредитні кошти на картковий рахунок за заявою-анкетою від 20 липня 2019 року, якими вона користувалась. Відповідач, зокрема, підтверджує наявність заборгованості перед банком в розмірі 15081,64 грн. Згідно з наданими банком виписками про рух коштів по картці, а саме рух коштів по картці за 5 окремих періодів: 01.01.2023-31.05.2023, 01.01.2022-31.12.2022, 01.01.2021-31.12.2021, 01.01.2020-31.12.2020, НОМЕР_3 (а.с. 129-162). Апеляційний суд встановив, що упродовж періоду кредитування банк систематично нараховував ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не були погоджені сторонами, та здійснював їх автоматичне списання, що призвело до збільшення розміру тіла кредиту, про стягнення якого просив позивач. На першому аркуші кожного руху коштів над таблицею зазначена сума витрат за період і сума зарахувань за період. Позивач підсумував розмір витрат за всі періоди. У виписці за кредитом (а.с. 129) міститься така інформація по картці: НОМЕР_4 , рахунок: НОМЕР_5 , період: 01.01.2023 31.05.2023, кредитний ліміт (станом на 31.05.2023): 20000.00 UAH, заборгованість (станом на 31.05.2023): 35081,64 UAH, баланс на початок періоду: -12564,45 UAH, баланс на кінець періоду: - 15081,64 UAH, з якою погоджується відповідач, оскільки ця сума дійсно розрахована без відсотків. Тобто, з наданого банком розрахунку заборгованості по особовому рахунку випливає, що тіло кредиту утворювалось у зв`язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору, а також списувались відсотки за користування кредитом, що також не було узгоджено сторонами. У постанові від 23 січня 2018 року (справа № 755/7704/15-ц, провадження № 61-283 св 18) Верховним Судом зазначено, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Колегія суддів погоджується доводами апеляційної скарги, що внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою. За таких обставин, нарахування заборгованості в частині відсотків здійснювалось банком неправомірно, а отже не підлягає стягненню, отже кошти, автоматично списані в рахунок відсотків з карткового рахунку ОСОБА_1 слід вираховувати при визначенні загального розміру заборгованості. Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17. Таким чином, різниця між загальним залишком заборгованості за кредитом, заявленим банком, та сумою неправомірно списаних з ОСОБА_1 неузгоджених платежів за користування кредитом, становить 15081,64 грн. Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, змінити рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2024 року в частині визначення розміру заборгованості, належної до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20 липня 2029 року, зменшивши її до 15081,64 грн. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пп. 1, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (45,57 %) АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1223,10 грн, а з урахуванням повного задоволення її апеляційної скарги, ОСОБА_1 має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1753,08 грн. Таким чином, гідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, розмір судового збору, що належить стягнути з відповідача на користь позивача складає 529,08 грн (1753,08 грн 1223,10 грн). Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369, ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Прядка Дениса Володимировича задовольнити. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2024 року змінити, зменшивши розмір заборгованості, належний до стягнення з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» за Договором про надання банківських послуг від 20 липня 2019 року до 15081,64 гривень, у зв`язку з чим, другий абзац рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2024 року викласти в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» суму заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20 липня 2019 року в розмірі 15081 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят одна) гривня 64 копійки. В іншій частині позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 залишити без задоволення.» Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 529 (п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 08 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 17 вересня 2024 року. Головуючий: Судді: