Постанова Київський апеляційний суд № 759/3404/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 серпня 2024 року м. Київ Справа №759/3404/23 Апеляційне провадження №22-ц/824/9888/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Журибеди О.М. 14 лютого 2024 року в м. Києві, повний текст рішення складений 23 лютого 2024 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Журибеди О.М. 26 лютого 2024 року, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, В С Т А Н О В И В У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просив: змінити розмір аліментів, визначений за рішенням суду та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; змінити розмір аліментів, визначений за рішенням суду та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; судові витрати покласти на відповідачів. Позов мотивований тим, що з 18 червня 2011 року по 24 вересня 2015 року позивач перебував у шлюбі із ОСОБА_7 . У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилась проживати із матір`ю. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року з позивача на користь ОСОБА_7 було стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі частки заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року шлюб було розірвано. В подальшому ОСОБА_9 уклала 21листопада 2015 року повторний шлюб і взяла шлюбні прізвище ОСОБА_9 . З 20 липня 2017 року по 03 травня 2022 року позивач перебував у шлюбі із ОСОБА_2 . У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2022 року шлюб розірвано, спільна донька ОСОБА_11 залишилась проживати із матір`ю. 10 січня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва за заявою ОСОБА_4 видав судовий наказ про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Таким чином позивач сплачує аліменти одночасно на двох дітей у розмірі що становить половину від його заробітку, в той час як на законодавчому рівні, а саме в положеннях ст. 161 ЦПК України, встановлена частка доходу на сплату аліментів на двох дітей, яка має бути на рівні 1/3 частини доходу. Заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Також позивач вказує на погіршення його матеріального стану. А саме в заяві про зміну підстав позову від 20 вересня 2023 року, позивач в якості підстави погіршення матеріального стану вказує на фактичне знищення належного йому на праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 через влучання боєприпасу в ході бойових дій в смт. Гостомель навесні 2022 року. На підставі викладеного, позивач просив суд змінити розмір стягнення аліментів на утримання дітей до 1/6 частини на кожну дитину. У жовтні 2023 року відповідач ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі всіх видів заробітку та судові витрати покласти на ОСОБА_1 . Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб. Сторони мають малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом, аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 21 грудня 2022 року. В свою чергу позивач за зустрічним позовом вказує, що її матеріальне становище значно погіршилось, натомість доходи відповідача збільшились, що вбачається з наявного в матеріалах справи листа ГУ ДПС у м. Києві від 17 серпня 2023 року. Зазначає, що вказаний відповідачем житловий будинок був набутий у власність в період їх перебування у шлюбі, відповідно є їх спільною сумісною власністю сторін, а тому посилання на його пошкодження вважає безпідставним. Враховуючи, що матеріальний стан ОСОБА_12 покращився за останні два роки, а матеріальний стан ОСОБА_4 погіршився, просить змінити розмір аліментів, без обмеження суми аліментів розміром десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що належних та допустимих доказів того, що з моменту ухвалення судового рішення та видачі судового наказу про стягнення аліментів на користь відповідачів суттєво змінились обставини, а саме погіршення матеріального стану позивача, які не дають змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем за первісним позовом не надано. Отже, позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом про зменшення розміру аліментів. Щодо відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача за зустрічним позовом не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що після ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінився матеріальний або сімейний стан платника (покращився) або одержувача аліментів (погіршився), виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їх дитини, що є підставою для збільшення розміру аліментів, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для такого збільшення. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року - стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25500, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50063, 97 грн. Не погодився із зазначеними судовими рішеннями позивач ОСОБА_1 , його представником подано апеляційні скарги. Апеляційна скарга на основне рішення мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про нібито суперечності у доказах, наданих позивачем ОСОБА_1 , є помилковим, а висновок суду про те, що ним не доведено погіршення його майнового стану спростовується матеріалами справи. Також вказує на те, що заперечуючи необхідність несення витрат ОСОБА_1 на відновлення житла, суд першої інстанції фактично протиправно заперечив його право на власне житло у зв`язку із наявністю тимчасового відомчого помешкання. Представник позивача також зазначає про те, що суд першої інстанції не приймаючи до уваги зазначені вище докази на обґрунтування позовних вимог з урахуванням зміни їх підстав у ході розгляду справи проявив надмірний формалізм та неповною мірою врахував положення ч.7 ст. 83 ЦПК України. За таких обставин просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог первісного позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким первісну позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга на додаткове рішення мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази належного виклику позивача та інших учасників справи щодо розгляду заяв про ухвалення додаткового рішення, судом не була постановлена ухвала про призначення вказаних заяв до розгляду та не було вирішено, в якому порядку проводити розгляд справи, тобто судом було порушено норми процесуального права. Представник позивача також вказує на те, що суд першої інстанції задовольняючи заяви представників відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порушення вимог ст. 141 ЦПК України не врахував їх непропорційність та необґрунтований розмір, а також не надав жодної оцінки не високому рівню складності справи, не врахував матеріального стану позивача, істотне погіршення якого і було підставою подачі ним позову. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення первісних позовних вимог. У відзиві на апеляційні скарги представник відповідача ОСОБА_4 вказує на те, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи наведені в апеляційних скаргах безпідставними. Просить залишити рішення та додаткове рішення без змін, а апеляційні скарги позивача без задоволення. Також представник вказує на те, що відповідач ОСОБА_4 планує понести витрати на професійну правничу допомогу остаточний розмір яких разом з доказами їх понесення буде надано в порядку передбаченому ч.8 ст. 141 ЦПК України. В ході розгляду справи апеляційним судом відповідач ОСОБА_4 в заяві від 27 серпня 2024 року повідомила про зміну прізвища на ОСОБА_13 , що підтверджується її паспортом громадянина України виданим 25 липня 2024 року. У відзиві на апеляційні скарги представник відповідача ОСОБА_14 вказує на те, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи наведені в апеляційних скаргах безпідставними. Просить залишити рішення та додаткове рішення без змін, а апеляційні скарги позивача без задоволення. Також представник вказує на те, що відповідач ОСОБА_14 планує понести витрати на професійну правничу допомогу у даній справі, орієнтовний розмір яких становить 25000,00 грн. В судовому засіданні представник позивача - адвокат Тригуб А.Ю. підтримав апеляційні скарги з підстав наведених у них та просив про задоволення заявлених ними вимог. Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Дубчак Л.С.. заперечувала щодо задоволення апеляційних скарг просили рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Грицаєнко О.П. заперечувала щодо задоволення апеляційних скарг просили рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з такого. Судом апеляційної інстанції встановлені, та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини. Згідно зі свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.6). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року у справі № 759/12238/15 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 04 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття та аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку на користь ОСОБА_7 на її особисте утримання до досягнення дитиною 3-х річного віку. В резолютивній частині рішення місцем реєстрації ОСОБА_1 зазначена адреса: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.223-225). На підставі вказаного рішення суду 16 листопада 2015 року був виданий виконавчий лист, відкрито виконавче провадження, в ході якого 07 липня 2016 року була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (т.1 а.с.18-21). Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2016 року у справі № 367/897/16 ОСОБА_1 звільнено від сплати аліментів у розмірі частини з усіх видів заробітку на користь ОСОБА_7 на її особисте утримання до досягнення дитиною 3-х річного віку, які були стягнуті рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року (т.1 а.с.22-23). 20 липня 2017 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (т.2 а.с.209). Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.5,47,210). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року було змінено та виключено з мотивувальної частини рішення посилання на відсутність у сторін спільного майна (т.1 а.с.14-15, т.2 а.с.211-212). Судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 21 грудня 2022 року. Місцем реєстрації ОСОБА_1 зазначена адреса: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.17). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №33228956 від 15 травня 2023 року за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровані: - житловий будинок площею 126.6 кв.м, житловою площею 70.6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка площею 0,0137 га, кадастровий номер 3210945900:01:095:0587 за адресою: АДРЕСА_1 ; - гараж з підвалом загальною площею 42, 0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.89-91). Згідно довідки про доходи №29/5-220 від 04 липня 2023 року виданої ОСОБА_1 , вбачається, що він працює у Національній поліції України та займає посаду Заступника начальника управління-начальник відділу. Також у цій довідці зазначено, що загальна сума аліментів за період з 01 листопада 2022 року по 30 червня 2023 року становить 162327,36 грн (т.1 а.с.195). Відповідно до довідки від 06 липня 2022 року №74 виданої т.в.о. директора ДУ «ДПЗОВ «Променистий» Національної поліції України, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_4 без реєстрації (т.1 а.с.194). В матеріалах справи містять копії платіжних документів на підтвердження витрат понесених кожною із сторін на утримання дитини (т.1 а.с.50-59,100-107,203-2016, т.2 а.с.18-27,86-108,121-143,213-216,233-245). Як вбачається з додатку до листа-відповіді Головного управління ДПС у м. Києві від 21 серпня 2023 року №49142, наданого на вимогу ухвали суду першої інстанції від 19 липня 2023 року, ОСОБА_1 має наступні джерела доходів: § Національна поліції України: за січень 2021 року - 24683,14 грн, за лютий 2021 року - 25052,59 грн, за березень 2021 року - 47681,60 грн, за квітень - 25052,59 грн, за травень 2021 року - 1491,00 грн та 25195,60 грн, за червень 2021 року 26886,06 грн, за липень 2021 року - 30076,93 грн, за серпень 2021 року - 29972,40 грн, за вересень 2021 року - 57833,00 грн, за жовтень 2021 року - 29972,40 грн, за листопад 2021 року - 30098,49 грн, за грудень 2021 року - 30165,09 грн, за січень 2022 року - 30165, 09 грн, за лютий 2022 року 33625,09 грн, за березень 2022 року - 95756,38 грн, за квітень 2022 року - 52671,47 грн, за травень 2022 року - 133955,40 грн, за червень 2022 року - 1491,00 грн та 92735,88 грн, за липень 2022 року - 91160,00 грн, за серпень 2022 року - 59568,60 грн, за вересень 2022 року - 99568,60 грн, за жовтень 2022 року - 64568,60 грн, за листопад 2022 року - 72543,40 грн, за грудень 2022 року - 77690,64 грн, за квітень 2023 року - 55844,98 грн, за травень 2023 року - 147434,90 грн, за червень 2023 року - 61034,98 грн; § Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат: за березень 2021 року - 5000,00 грн, за квітень 2021 року - 600,00 грн, за серпень 2021 року - 350,00 грн, за жовтень 2021 року - 1000,00 грн, за липень 2022 року - 5000,00 грн, за жовтень 2022 року - 1000,00 грн, за лютий 2023 року - 5000,00 грн, за травень 2023 року - 600,00 грн; § Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області: за грудень 2022 року - 5000,00 грн (т.2 а.с.60-65). Також позивачем ОСОБА_1 до відзиву долучено наступні документи: - акт про пожежу від 09 червня 2022 року, складений комісією у складі: заступника начальника управління-начальника ВЗНС Бучанського РУГУ ДСНС України у Київській області полковника служби цивільного захисту Гордієнка Т.В. , головного інспектора ВЗНС Бучанського РУГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Юрія, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , відповідно до якого, на об`єкті зблокованого приватного житлового будинку типу «Тownhouse», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 сталася пожежа, що виникла в період з 24 лютого 2022 року по 30 березня 2022 року, внаслідок якої знищено будинок АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ), а саме: два поверхи приватного житлового будинку та мансарда повністю (покрівля по всій площі будинку, вікна та двері, внутрішнє оздоблення стін та стелі житлових кімнат, речі домашнього вжитку, побутова техніка, меблі, комунікації) (т.1 а.с.122-125); - попередній звіт про технічний стан несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складений керівником робіт, експертом Матросов О.В. від 29 серпня 2022 року №ТЗ-259/03962-2022, згідно з яким об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта, подальша експлуатація житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в нормальному режимі неможлива, потрібний негайний демонтаж надземної частини будівлі (т.1 а.с.126-150); - довідку від 12 грудня 2022 року №23338903 про пошкодження житлового приміщення, яка видана ОСОБА_1 , про те, що внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ, яка розпочалась 24 лютого 2022 року на території Гостомельської територіальної громади, будинок за адресою: АДРЕСА_1 було пошкоджено внаслідок влучання боєприпасу в ході бойових дій, житло непридатне для проживання (т.1 а.с.151); - кошторисний розрахунок вартості відновлювальних робіт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 20 червня 2023 року, затверджений ОСОБА_19 , відповідно до якого загальна вартість необхідних будівельних робіт та матеріалів складає 3862391, 64 грн (т.1 а.с.159-193). З наданого позивачем за первісним позовом висновку експертного дослідження від 02 жовтня 2023 року №ЕД-19-23/49003-БТ, складеного судовим експертом Бойченко С.С., вбачається, що за результатами огляду встановлено, що вартість відновлювальних робіт об`єкта дослідження розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 3859559, 00 грн (т.2 а.с.152-181). У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частинами 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 194/629/17-ц Верховний Суд вказав на те, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й інші норми щодо обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Верховних Суд у постановах від 08 червня 2022 року у справі № 565/1059/21, від 06 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 03 червня 2020 року у справі №760/9783/18 вказував на те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, на утримання якої він сплачує аліменти та суперечитиме її інтересам З наведених обставин справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є відповідач ОСОБА_3 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року у справі № 759/12238/15 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 04 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття Також позивач ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якої є відповідач ОСОБА_20 . Судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 21 грудня 2022 року. В якості підстави для зменшення розміру аліментів 1/6 частини на кожну дитину позивач вказує на те, що загальний розмір стягнення по 1/4 частині на кожну дитину становить загальний розмір 1/2 частину його доходу, в той час як на законодавчому рівні встановлена частка доходу на сплату аліментів на двох дітей має бути на рівні 1/3 частини доходу. Положення ст. 161 ЦПК України, на які посилається позивач, визначають вимоги за якими може бути видано судовий наказ. Тобто вказані положення, які є положеннями процесуального законодавства, які визначають вимоги щодо видачі судового наказу і встановлюють розмір аліментів за якими може бути виданий судовий наказ. А до вимог про зменшення розміру аліментів, які розглядаються в порядку позовного провадження, вказані положення не підлягають до застосування. Разом з тим норми Сімейного кодексу України не визначають частки заробітку (доходу), яка може бути стягнута в якості аліментів на одну, чи двох дітей. Слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення аліментів на двох дітей від різних шлюбів, не є підставою для зменшення розміру аліментів на цих дітей. Основною і необхідною умовою для зміни розміру визначених судовим рішення аліментів є зміна матеріального стану платника аліментів, якщо питання про зменшення розміру аліментів поставлено ним. З матеріалів справи не вбачається зменшення заробітку (доходу) позивача з часу присудження до стягнення з нього аліментів на утримання дітей. Позивач вказує на погіршення свого матеріального стану у зв`язку із обставинами фактичного знищення належного йому на праві власності житлового будинку в ході бойових дій в смт. Гостомель навесні 2022 року, необхідністю його відновлення, що потребує значних витрат. Однак матеріали справи не містять даних про те, що у зв`язку із знищенням цього майна у позивача виникли додаткові витрати на житло. Матеріали справи не містять даних, що вказаний будинок був місцем проживання позивача та/або його дітей. Зокрема, як в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року, так і в судовому наказі від 10 січня 2023 року, місцем реєстрації позивача зазначена адреса: АДРЕСА_2 . А згідно з довідкою від 06 липня 2022 року №74 виданої ДУ «ДПЗОВ «Променистий» Національної поліції України, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_4 без реєстрації. Суд першої інстанції критично оцінив вказані обставини посилаючись на те, що про них було заявлено позивачем після висловлених заперечень відповідачів. Проте незалежно від того коли такі заперечення були висловлені вони підлягають оцінці. Апеляційний суд вважає, що обставини необхідності поліпшення власних житлових умов платника аліментів не можуть бути підставами для зменшення розміру аліментів на утримання дітей, оскільки вказане не відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Тому доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції фактично протиправно заперечив його право на власне житло у зв`язку із наявністю тимчасового відомчого помешкання слід визнати безпідставними. Разом з тим, хоча в цій частині висновок суду першої інстанції не є достатньо обґрунтованим, проте є правильною критична оцінка цих доводів і вказане не призвело до неправильного вирішення спору по суті, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не містить доводів щодо вирішення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів. Відповідач ОСОБА_20 також не оскаржує рішення суду першої інстанції, зокрема в цій частині. Виходячи з положень ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином рішення суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів сторонами у справі не оскажується і, відповідно, не становить предмет перегляду апеляційного суду, так як виходить за межі доводів і вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .. Таким чином, під час розгляду позовних вимог про зменшення розміру аліментів суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав вірну оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених позивачем в апеляційній скарзі на основне рішення, колегія суддів не знаходить. Вирішуючи доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі на додаткове рішення, колегія суддів виходить з такого. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_20 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25500, 00 грн. А також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50063, 97 грн. В доводах апеляційної скарги позивач вказує на відсутність належного його повідомлення про час та місце розгляду заяв відповідачів про ухвалення додаткового рішення. Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. А тому питання підлягає вирішенню першочергово. Відповідно до ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Згідно з ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Верховний Суд у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 463/3887/21 вказав на те, що розгляд цієї заяви (заяви про ухвалення додаткового рішення) без належного повідомлення учасників справи, без дослідження доказів порушує принципи змагальності та диспозитивності процесу. Саме у такому разі, коли заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на правничу допомогу подана після розгляду справи, застосуванню підлягає спеціальна норма ЦПК України - стаття 246 ЦПК України, згідно із частиною другою якої для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було подано засобами поштового зв`язку 19 лютого 2024 року, а зареєстровано судом 22 лютого 2024 року (т.3 а.с.25,72). Відповідачем ОСОБА_20 клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було подано засобами поштового зв`язку 19 лютого 2024 року, а зареєстровано судом 23 лютого 2024 року (т.3 а.с.73, 106). 23 лютого 2024 року був сформований протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду (т.3 а.с.107). Згідно з довідкою складеною секретарем судового засідання Істоміною О.Г. 26 лютого 2024 року о 10.00 год. не відбулось фіксування судового засідання технічними засобами, у зв`язку з неявкою усіх учасників у справі (т.3 а.с.108). Додаткове рішення ухвалено датою 26 лютого 2024 року. Таким чином, в матеріалах справи відсутні дані про формування судом першої інстанції судових повідомлень про призначене судове засідання щодо вирішення питання про ухвалення додаткового рішення та дані про належне повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання щодо питання ухвалення додаткового рішення. А отже доводи апеляційної скарги позивача щодо відсутності його належного повідомлення про час та місце судового засідання щодо ухвалення додаткового рішення знайшли своє підтвердження. Вказане у свою чергу є порушенням норм процесуального права, що виходячи з положень п. 3 ч.3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування вказаного судового рішення. Вирішуючи по суті питання компенсації відповідачам понесених ними судових витрат колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. У ч. 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч. 1, п.1 1 ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18. Верховний Суд у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц вказав на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). З матеріалів справи вбачається, що як первісні позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , так і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_20 пред`явлені до позивача ОСОБА_1 залишені судом першої інстанції без задоволення і за результатами перегляду справи апеляційним судом вказане рішення залишається без змін. Рішення суду було ухвалено 14 лютого 2024 року. Правнича допомога ОСОБА_3 надавалася адвокатом Дубчак Л.С. на підставі ордеру (т.1 а.с.107). Правова допомога надавалась в межах розгляду первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, оскільки відповідач ОСОБА_3 не є стороною зустрічного позову. При зверненні до суду з відзивом на первісну позовну заяву відповідачем ОСОБА_3 було заявлено про стягнення з позивача за первісним позовом понесених нею судових витрат та вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить суму 15000,00 грн (т.1 а.с.87). Відповідачем ОСОБА_3 клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було подано засобами поштового зв`язку 19 лютого 2024 року, а зареєстровано судом 22 лютого 2024 року (т.3 а.с.25,72). Копія цього клопотання була направлена позивачу, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією про відправлення цінного листа від 19 лютого 2024 року (т.3 а.с.68). А отже вказана заява подана в межах строку і порядку визначеного процесуальним законом. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідача ОСОБА_3 були надані в копіях: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №29 від 09 травня 2023 року; додаткова угода №1 від 09 травня 2023 року до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №29 від 09 травня 2023 року; рахунок №1ГІВ від 19 травня 2023 року, відповідно до якого загальна сума наданих послуг складає 10754,32 грн; платіжна інструкція від 19 травня 2023 року на суму 10754,32 грн; акт №1 наданих послуг від 19 травня 2023 року, відповідно до якого надані послуги становлять в загальному розмірі 10754,32 грн; рахунок №3-ГІВ від 25 травня 2023 року, відповідно до якого вартість участі адвоката в судовому засіданні складає 3960,83 грн; платіжна інструкція від 28 травня 2023 року на суму 3960,83 грн; акт №3 наданих послуг від 29 травня 2023 року, згідно з яким вартість наданих послуг становить 3960,83 грн; рахунок №4-ГІВ від 30 травня 2023 року, згідно з яким вартість участі адвоката в судових засіданнях складає 1118,00 грн; платіжна інструкція від 30 травня 2023 року на суму 1118,00 грн; акт №4 наданих послуг від 31 травня 2023 року, згідно з яким вартість юридичних послуг складає 1118,00 грн; рахунок №5-ГВІ від 19 липня 2023 року, відповідно до якого вартість надання професійної правничої допомоги у загальній сумі складає 16072,72 грн; платіжна інструкція від 19 липня 2023 року на суму 16072,72 грн; акт №5 наданих послуг, згідно з яким загальна сума отриманих юридичних послуг складає 16072,72 грн.; рахунок №6-ГІВ від 12 вересня 2023 року, з якого вбачається загальна вартість послуг становить 3678,12 грн; платіжна інструкція від 12 вересня 2023 року на суму 3678,12 грн; акт №6 наданих послуг від 13 вересня 2023 року на суму 3768,12 грн; рахунок №9-ГІВ від 23 жовтня 2023 року на суму 8220,04 грн; платіжна інструкція від 24 жовтня 2023 року на суму 8220,00 грн; акт №9 наданих послуг від 25 жовтня 2023 року, згідно з яким загальна вартість наданих юридичних послуг складає 8220,04 грн; рахунок №10-ГІВ від 28 листопада 2023 року на суму 3979,59 грн; платіжна інструкція від 28 листопада 2023 року на суму 3979,59 грн; акт №10 наданих послуг від 29 листопада 2023 року - загальна вартість наданих послуг складає 3979,59 грн; рахунок №1-ГІВ від 02 січня 2024 року, згідно з яким загальна вартість складає 1989,93 грн.; платіжна інструкція від 02 січня 2024 року на суму 1989,93 грн; акт №11 наданих послуг від 03 січня 2024 року, згідно з якім вартість наданих послуг становить 1989,93 грн; рахунок №2-ГІВ від 12 лютого 2024 року, відповідно до якого вартість роботи становить 4081,83 грн; платіжна інструкція від 12 лютого 2024 року на суму 4081,83 грн; рахунок №3-ГІВ від 13 лютого 2024 року згідно з яким, вартість послуг в загальному розмірі - 3700,89 грн; платіжна інструкція від 13 лютого 2024 року на суму 3700,89 грн; акт №12 наданих послуг від 13 лютого 2024 року на суму 7782,72 грн (т.3 а.с.31-66). Отже загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які понесла відповідач ОСОБА_3 становить 50063,97 грн. Суд першої інстанції визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які понесла відповідач ОСОБА_3 вказав на урахування вимог розумності та справедливості та стягнув з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50063, 97 грн. В апеляційній скарзі представник позивача вказує на те, що суд першої інстанції задовольняючи заяви представників відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порушення вимог ст. 141 ЦПК України не врахував їх непропорційність та необґрунтований розмір, а також не надав жодної оцінки не високому рівню складності справи, не врахував матеріального стану позивача, істотне погіршення якого і було підставою подачі ним позову. Апеляційний суд враховуючи відсутність даних про належне повідомлення позивача про судове засідання щодо вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення про судові витрати вважає, що у позивача була відсутня можливість здійснити заяву про неспівмірність заявлених до стягнення судових витрат відповідача ОСОБА_3 , а тому наведені ним в апеляційній скарзі доводи приймаються апеляційним судом. Апеляційний суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 була стороною лише первісного позову предметом якого є зменшення розміру аліментів, вказана категорія справ не є складною і не потребує значного обсягу доказування, а отже враховуючи обсяг наданої представником правової допомоги відповідачу ОСОБА_3 , а також враховуючи принципи розумності, справедливості і рівності, вважає що розмір заявленої до стягнення суми правової допомоги є неспівмірним зі складністю справи, а тому є доцільним зменшення суми судових витрат, що підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 з суми 50063,97 грн до суми 20000,00 грн. Правнича допомога ОСОБА_20 в суді першої інстанції надавалася адвокатом Зажигаєвою В.Б. Адвокатським об`єднанням «Джі ЕН СЕ Партнерс» в особі адвоката Грицаєнко О.П. на підставі ордерів в межах розгляду справи за первісним і зустрічним позовом (т.1 а.с.44, т.2 а.с.217). При зверненні до суду з відзивом на первісну позовну заяву відповідачем ОСОБА_20 було заявлено про стягнення про стягнення з позивача за первісним позовом понесених нею судових витрат та вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок витратна професійну правничу допомогу становить суму 1500,00 грн - підготовка відзиву на позовну заяву та доданих до неї документів (1 год. - 1500Ю00 грн) роботи адвоката, але остаточна сума буде визначена за результатами розгляду (т.1 а.с.43). Також при зверненні із зустрічним позовом відповідачем ОСОБА_20 було заявлено про стягнення з позивача за первісним позовом понесених нею судових витрат та вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить суму 30000,00 грн, але остаточна сума буде визначена за результатами розгляду і докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (т.2 а.с.200). Відповідачем ОСОБА_20 клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було подано засобами поштового зв`язку 19 лютого 2024 року, а зареєстровано судом 23 лютого 2024 року (т.3 а.с.73, 106). Копія цього клопотання була направлена позивачу, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією про відправлення цінного листа від 19 лютого 2024 року (т.3 а.с.80-85). А отже вказана заява подана в межах строку і порядку визначеного процесуальним законом. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем ОСОБА_20 були надані в копіях: договір про на дання правової допомоги №15/05-23 від 15 травня 2023 року; рахунок-фактура №02-23 від 15 травня 2023 року та квитанція про оплату від 21 травня 2023 року на суму 1500,00 грн; акт наданих послуг №22/05-23 від 22 травня 2023 року, відповідно до якого загальна сума становить 1500,00 грн; договір про надання правничої допомоги №01/02-23 від 13 лютого 2023 року; акт про надання послуг №16/02-2024-1А від 16 лютого 2024 року, відповідно до якого загальна вартість правничої допомоги становить 24000,00 грн.; рахунок на оплату №16/02-2024-1Р від 16 лютого 2024 року (т.3 а.с.87-105). Отже загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які понесла відповідач ОСОБА_20 складає 25500,00 грн. При цьому слід зазначити, що в актах виконаних робіт зазначені послуги, як такі що надані в межах розгляду первісного позову. Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу в сумі 25500, 00 грн, що є співмірними з предметом спору та складністю справи. В апеляційній скарзі представник позивача вказує на те, що суд першої інстанції задовольняючи заяви представників відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порушення вимог ст.141 ЦПК України не врахував їх непропорційність та необґрунтований розмір, а також не надав жодної оцінки не високому рівню складності справи, не врахував матеріального стану позивача, істотне погіршення якого і було підставою подачі ним позову. Апеляційний суд враховуючи відсутність даних про належне повідомлення позивача про судове засідання щодо вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення про судові витрати вважає, що у позивача була відсутня можливість здійснити заяву про неспівмірність заявлених до стягнення судових витрат відповідача ОСОБА_20 , а тому наведені ним в апеляційній скарзі доводи приймаються апеляційним судом. Апеляційний суд враховує, що відповідач ОСОБА_20 була стороною як первісного позову так і зустрічного позову і останній також залишений судом без задоволення. Враховуючи, що судові витрати заявлені як такі що понесені в межах розгляду первісного позову, предметом якого є зменшення розміру аліментів, що вказана категорія справ не є складною і не потребує значного обсягу доказування, а також враховуючи що предмет доказування у первісному і зустрічному позовах є ідентичними, обсяг наданої представником правової допомоги відповідачу ОСОБА_20 , враховуючи принципи розумності, справедливості та рівності, вважає що розмір заявленої до стягнення суми правової допомоги є неспівмірним зі складністю справи, а тому є доцільним зменшення суми судових витрат, що підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_20 з суми 25500,00 грн до суми 20000,00 грн. Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді, колегія суддів дійшла висновку, що надані відповідачами докази (документи), не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому ними розмірі оскільки вони є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. За таких обставин, враховуючи складність справи, і обсяг фактично виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, рівності учасників судового розгляду, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 20000,00 грн та на користь ОСОБА_20 20000,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року - залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року - задовольнити частково. Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ). Відповідач: ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ). Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ). Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: М.В. Мережко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 13 вересня 2024 року.