Постанова Черкаський апеляційний суд № 697/845/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/422/24 Справа № 697/845/24 Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП Головуючий у І інстанції Колісник Л. О. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2024 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. 00 коп. Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. ВСТАНОВИВ З постанови судді вбачається, що 21 квітня 2024 року близько 20.40 год ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп`яніння, висловлювався нецензурною лайкою та застосував фізичну силу у вигляді нанесення удару відносно дружини ОСОБА_1 , чим вчинив домашнє насильство, цебто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження по справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Приводить версію подій, за якою, 21 квітня 2024 року у верченій час його дружина ОСОБА_1 дома була відсутні. Йому було відомо, що остання на передодні вживала спиртні напої, на його дзвінки вона не відповідала. Близько 20.30 год. потерпіла ОСОБА_1 прийшла до дому. На його запитання - відповідала нецензурною лайкою, провокувала конфлікт. Затим ОСОБА_1 викликала поліцію. Вказує, що працівник поліції ОСОБА_2 склав протокол лише на показаннях заявниці та її поясненні, без належних на те доказів. Стверджує, що зазначені факти в протоколі і рапорті не можуть слугувати доказом для суду, оскільки відсутня об`єктивна сторона правопорушення. Зазначає, що суд помилково вказав, що він не з`явився до суду, оскільки ним було подано клопотання про розгляд справи без його участі. На думку апелянта, показання, які надала потерпіла щодо систематичних побоїв з його сторони, є абсурдними. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей причинно-зв`язкового механізму між діями та наслідками цих дій. Переконаний, що не має підтверджуючих даних чи було дійсно домашнє насильство, на разі не розкрито, яке саме насильство мало місце. Вся постанова суду першої інстанції базується на свідченнях та поясненнях потерпілої, тобто є необ`єктивною та однобічною. Відзначає, що до протоколу не долучено медичне заключення потерпілої особи, яке б і формувало диспозицію ст. 173-2 КУпАП. У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час, місце судового засідання, не з`явився, в клопотанні просив судове засідання провести за його відсутності, що відповідно до ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею дотримано було. У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення судді місцевого суду є обґрунтованим, а його висновки підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, з огляду на таке. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 21 квітня 2024 року серії ВАБ №997483, серії ВАВ 231081, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення. Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в ньому зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Зазначені обставини в цьому протоколі підтверджуються іншими доказами, на які послався суд першої інстанції. Рапортом працівника поліції, про те, що 21 квітня 2024 року було отримано заяву про домашнє насильство, прибувши на місце виклику було проведено опитування учасників події та встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи дома, вчинив сварку, в ході якої виражався нецензурною лайкою та висловлював погрози фізичною розправою та вчинив бійку відносно своєї дружини гр. ОСОБА_1 , в присутності дитини. Окрім того, потерпіла ОСОБА_1 в суді першої інстанції пояснила, що її чоловік ОСОБА_1 неодноразово вчиняє щодо неї домашнє насильство, коли ж вдарив її у груди, викликала працівників поліції. Чоловік вдарив її в присутності їх неповнолітнього сина. Будь-яких даних, які б спростовували показання потерпілої, свідчили, що вона обумовлює ОСОБА_1 в матеріалах кримінального провадження відсутні. Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Всупереч позиції особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, відсутність даних про наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, не спростовує висновок суду першої інстанції про його винуватості у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Заразом апеляційний суд враховує, що диспозицією вказаного закону про адміністративні правопорушення передбачена настання відповідальності за застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень. Апеляційним судом не встановлено порушення ст. 38 КУпАП, адже адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено в межах передбаченого для цього строку. Сплив строку, визначеного ч. 2 ст. 38 КУпАП, на час апеляційного перегляду, не є підставою для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 липня 2024 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - без змін. Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук