Постанова Полтавський апеляційний суд № 530/1592/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 530/1592/23 Номер провадження 22-ц/814/3157/24Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 червня 2024 року, постановлене суддею Должко С.Р., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Національний банк України, про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: 18.10.2023 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 25.02.2021. Заявлені вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань у порядку та строки, визначені умовами кредитного договору. Просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитом станом на 28.05.2023 у розмірі 60 106,47 грн., яка складається із: 48 577,08 грн. - заборгованість за кредитом; 11 529,39 грн. - заборгованість по простроченими відсотками; а також 2 684,00 грн. судових витрат. Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 20.06.2024 у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Національний банк України, про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами погодження позичальником істотних умови кредитування, а також враховано існування форс-мажорної обставини, якою є введення в Україні воєнного стану, як підстави для звільнення від відповідальності за порушення умов договору. Не погодившись із указаним судовим рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що 25.02.2021 відповідач пройшов ідентифікацію, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, тим самим погодивши умови кредитування. Такі правила та умови, а також Тарифи, розміщені на офіційному веб-сайті є публічною офертою, а долучений до позову їх примірник відповідає редакції, чинній на момент укладення такого правочину. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству, а між сторонами зобов`язання здійснені усі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України свідчить про укладення двостороннього кредитного договору. Посилаючись на позицію Верховного Суду у справі №923/760/18 від 08.07.2019, вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір не містить підпису позичальника під Умовами і правилами надання банківських послуг, наполягаючи на тому, що такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними умовами та правилами не вимагається. Зазначає, що на підставі анкети-заяви позичальника йому було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку зі встановленим лімітом, який у відповідності до п.3.2., п.3.3. договору, за згодою позичальника, в односторонньому порядку міг змінюватися банком. У подальшому картка перевипускалася, що полягає у випуску та приєднанні картки з новим строком дії до раніше відкритого клієнтом карткового рахунку. Звертає увагу, що позичальником вчинялися дії щодо активації картки та використовувалися кредитні кошти, що підтверджується випискою із банківського рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом. Таким чином, позичальник не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема, на погашення заборгованості. Вважає відсутніми підстави для застосування до спірних правовідносин позиції ВП ВС у справі №342/180/17 від 03.07.2019, оскільки у даній справі відсутні обґрунтовані заперечення відповідача та відповідні докази проти вимог позивача. Наголошує, що у наданій заяві, яка містить підпис позичальника, встановлена базова відсоткова ставка за користування кредитом, відсоткова ставка у разі прострочення суми заборгованості, тип кредитної картки, валюта кредиту, порядок погашення тощо. Зазначає, що диспозиція норми права статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює заборону безпроцентних кредитів; тоді як районний суд в оскаржуваному рішенні не навів жодних правових підстав в існуванні у відповідача права на користування коштами банку без сплати відсотків. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою сталу позицію Верховного Суду, зокрема, сформовану у справах №572/1169/17 від 23.12.2019, №750/6058/17-ц від 04.12.2019, №127/7543/17 від 19.09.2019, №382/327/18-ц від 12.02.2020, за змістом якої наявність узгодження між сторонами базового розміру процентної ставки - є підставою для задоволення вимог про стягнення заборгованості за процентами. Звертає увагу на відсутність у справі сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження існування обставин непереборної сили та форс-мажорних обставин. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.08.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 19.08.2024. 23.08.2024 відповідачем подано до Полтавського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» займається незаконною банківською діяльністю та має підтвердити джерела отримання/надходження грошових коштів, а також, що платіжна картка є грошовою валютою. Натомість саме звернення АТ КБ «ПриватБанк» в суд із цим позовом є злісним зловживанням судовим захистом з метою уникнення відповідальності за втягування клієнта банку в корупційний кредит, що підриває економічну безпеку держави. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що25.02.2021 ОСОБА_1 підписав шляхом електронного підпису паспорт споживчого кредиту, а також заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк. Підписанням цієї заяви на підставі статті 364 ЦК України клієнт приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Відділені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Автоплатежі», Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунку, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати./а.с.19-28, 29-32/ Додатком до позовної заяви є Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»./а.с.33/ Згідно довідок АТ КБ «ПриватБанк» на підставі укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору б/н останньому надано банківські картки: - Універсальна «Gold» № НОМЕР_1 , дата відкриття: 25.02.2021 терміном дії 10/24, кредитний ліміт 0,00 грн.; - Універсальна НОМЕР_3, дата відкриття: 06.04.2021 терміном дії 12/24, кредитний ліміт: 0,00 грн.; - Універсальна «Gold» НОМЕР_4, дата відкриття: 01.10.2021 терміном дії 11/25, кредитний ліміт із 01.10.2021 - 300,00 грн., який того ж дня збільшено до 5 000,00 грн., із 05.10.2021 кредитний ліміт збільшено до 17 000,00 грн., із 14.01.2022 - 50 000,00 грн., станом на 26.12.2022 - 0,00 грн./а.с.17, 18/ Банком надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період із 26.02.2021 по 01.04.2023; а також розрахунок заборгованості за договором №б/н від 25.02.2021, укладеного між ПриватБанк та клієнтом ОСОБА_1 станом на 28.05.2023 сума боргу становить 60 106,47 грн., із яких: 48 577,08 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11 529,39 грн. - заборгованість за простроченими відсотками./а.с.9-11, 12-16/ Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Універсальна GOLD ПриватБанк, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 25.02.2021 шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання послуг. За встановлених обставин та враховуючи, що в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по даний час, та те що військова агресія є форс-мажорною обставиною, суд визнав наявними підстави для звільнення від відповідальності за порушення договору, у даному випадку - заяви від 25.02.2021 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне. Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). У відповідності до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; натомість кредитор може вимагати захисту свої прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. У спірних правовідносинах АТ КБ «ПриватБанк» заявлено позов до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором, оформленим у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 25.02.2021, яка підписана стилусом на планшеті у відділені Банку. Зі змісту такої заяви вбачається, що сторони визнають простим електронним підписом такі способи підпису клієнта: ОТР-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділені Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо в програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку в мережі інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідних послуг та підписати відповідний договір, дати доручення Банку на здійснення операції по переказу коштів тощо, якщо інтерфейс відповідного ПК Банку дає можливість клієнту зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої клієнт надає Банку шляхом підписання способами, узгодженими сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів з використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для сторін та такими, які не потребують додаткового підтвердження. У заяві, серед іншого зазначено, що ОСОБА_1 , який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 ЦК України, приєднується до розділів «Загальні положення», підрозділів «Кредитні карти», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка. Кредит готівкою.», Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms. Відповідач з викладеними у заяві умовами погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви ним проставлено свій підпис стилусом на планшеті у відділенні банку, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Таким чином колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача, що останнім підтверджено належними та допустимими доказами підписання позичальником заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка містить відомості про істотні умови кредитування, включно із базовою процентною ставкою для карт Універсальна - 42,0% та для карт Універсальна Gold - 40,8%, а у випадку невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується процентна ставка 84,0% - для карт Універсальна та 81,6% - для карт Універсальна Gold. Суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та дійшов помилкового висновку щодо відсутності доказів на підтвердження погодження позичальником істотних умов кредитування, як підстави стягнення заборгованості за простроченими відсотками. Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відтак, у межах строку кредитування за картою Універсальна GOLD за період, заявлений до стягнення, відповідач має, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. Відповідно до позиції Верховного Суду, сформованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Згідно вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконано, а тому за правилами частини 4 статті 12 ЦПК України він несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних. Стосовно висновків районного суду, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору (у даному випадку заява від 25.02.2021 про приєднання до умов та правил надання послуг), колегія суддів зазначає наступне. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Проте зміст цього листа носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин, без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Відтак, цей лист не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Тому кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин,оскільки воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто, дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (постанова ВС України від 15.06.2023 у справі №910/8580/22). При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати позицію ВС України від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, за якої своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Усупереч викладеному відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, що неналежне виконання зобов`язання за кредитом зумовлено настанням форс-мажорних обставин, а також, що він повідомляв кредитора про викладене. Отже, загальне посилання відповідача на інформаційний лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який суд першої інстанції прийняв до уваги, не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання такого зобов`язання. Інших мотивів за яких заборгованість за тілом кредиту, підтверджена первинними бухгалтерськими документами, не підлягала б стягненню оскаржуване судове рішення не містить. Тоді як доводи відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу щодо законності діяльності кредитора виходять за межі предмету спору, а тому оцінці не підлягають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, із постановленням нового рішення про задоволення позову. Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 710,00 грн. (2 684,00 грн. (судовий збір за подачу позову) + 4 026,00 грн. (судовий збір за подачу апеляційної скарги). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 червня 2024 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Національний банк України, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 25 лютого 2021 року станом на 28 травня 2023 року в розмірі 60 106,47 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 6 710,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця О.В. Чумак