Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 347/2019/22

Справа № 347/2019/22 Провадження № 22-з/4808/72/24 Головуючий у 1 інстанції Кіцула Ю.С. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В., суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В., секретаря Гудяк Х.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні заявупредставника ОСОБА_1 - адвоката Брикара Олега Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про неналежне виконання умов договору надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, в с т а н о в и в: У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визнати неналежним виконання договору №46 від 25 жовтня 2021 року про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля; стягнути з відповідачки на її користь матеріальні збитки в сумі 12 598 доларів США за придбання лоту, 8 000 грн гарантованого авансового платежу, 35 000 грн та 1 600 доларів США за логістично-експедиторське обслуговування, а також 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Косівського районного суду від 26 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Білас Л. В., задоволено частково. Рішення Косівського районного суду від 26 жовтня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови. У липні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Брикар О. М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення. Заява мотивована тим, що ухвалюючи 03 липня 2024 року постанову, Івано-Франківський апеляційний суд не вирішив заяву сторони відповідача про стягнення витрат на витрат на професійну правничу допомогу від 08 січня 2024 року. У вересні 2024 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Білас Л. В. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких представниця позивачки просить суд відмовити в задоволенні заяви. При цьому зазначила, що заява про ухвалення додаткового рішення подана із пропуском п`ятиденного строку після ухвалення судового рішення. Також вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення є не вмотивованою, не містить відповідних розрахунків та не ґрунтується за Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім того вказує, що до заяви не надано докази на підтвердження витрат на правову допомогу, розрахунку таких витрат та їх сплати. У судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду заяви. Згідно з частиною четвертою статті 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. У статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат». Матеріалами справи підтверджується, що правничу допомогу ОСОБА_1 надавав адвокат Брикар О. М. 08 січня 2024 року представник позивачки за допомогою системи «Електроний суд» подав заяву щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи апеляційний судом разом із доказами на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. Тобто заяву про розподіл судових витрат стороною відповідачки подано до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. А тому твердження представника позивачки щодо подання заяви про ухвалення додаткового рішення із пропуском строку не заслуговує на увагу. Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу додані такі докази: копію Договору про надання правничих послуг №13 від 01 квітня 2023 року, укладеного між адвокатським бюро «Брикар», в особі керівника Брикара О. М, та ОСОБА_1 , копію додаткової угоди №1 до цього договору від 13 грудня 2023 року, акт про надання правничих послу від 03 січня 2024 року, розрахунок від 03 січня 2024 року. Відповідно до умов додаткової угоди до договору про надання правничих послуг сторони дійшли згоди, що розмір наданої Виконавцем правничої допомоги Замовнику за представництво інтересів останнього у суді апеляційної інстанції по справі №347/2019/22 оцінюється у сукупності у 10% від ціни пред`явленого позову, що складає 108 252,00 грн, що включає оплату за ознайомлення із апеляційною скаргою, консультації щодо перспектив вирішення справи у суді апеляційної інстанції, подання заяв по суті та їх процесуальних питань, участь у судових засіданнях. У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналіз матеріалів справи свідчить, що у суді апеляційної інстанції адвокат Брикар О. М. подавав заяву про закриття провадження у справі, заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, брав участь у трьох судових засіданнях. Виходячи з принципів розумності та справедливості, складності справи та її значення для сторін, враховуючи заперечення іншої сторони щодо стягнення витрат, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом заявнику послуг, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде зменшення розміру витрат відповідачки на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, до 25 000,00 грн. Доводи сторони позивачки у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення про те, що відповідачка не надала доказів сплати коштів за надані адвокатом послуги, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Брикара Олега Михайловича про ухвалення додаткового рішення задоволити частково. Ухвалити у справі додаткове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 25000 гривень. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо доВерховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст додаткової постанови складено 13 вересня 2024 року. Суддя-доповідач Л. В. Василишин Судді: І. О. Максюта О. В. Пнівчук