Постанова 4855 № 640/34543/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/34543/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі - Олешко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, яким просила суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 22 жовтня 2021 року № 500-О "Про звільнення ОСОБА_1 2 з посади начальника Управління роботи з персоналом у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Держрибагентства без скорочення чисельності або штату державних службовців; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління роботи з персоналом Державного агентства меліорації та рибного господарства України або на рівнозначній посаді; - стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2021 року по дату винесення рішення судом; - зобов`язати Державне агентство меліорації та рибного господарства України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік; - стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди 100 000,00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано фактичні обставини справи, неналежно досліджено докази у справі. Апелянт наголосила, що судом першої інстанції досліджено дотримання відповідачем вимоги щодо рівнозначності посади, водночас не враховано вимоги Закону України "Про державну службу" щодо оцінки відповідності запропонованої посади для подальшого працевлаштування її професійній підготовці та компетентності. Звернула увагу суду на те, що нею не оскаржується рівнозначність запропонованої посади, водночас вона була змушена відмовитися від посади, оскільки запропонована посада не була відповідною ні за професійною підготовкою, ні за професійною компетентністю її професійній підготовці, досвіду роботи, спеціальним знання, умінням та навичкам. Додатково зазначила про те, що не має економічної освіти, а тому не могла погодитись на посаду начальника управління - головного бухгалтера Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Держрибагентства. Разом з тим, у відповідача були наявні інші вакантні посади, як рівнозначні так і нижчі, які відповідали професійній підготовці позивача, проте не були запропоновані. Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки невідповідність освіти вимогам посадової інструкції надає роботодавцю право відмовити в прийнятті на роботу чи переведенні, але не забороняє приймати на роботу або переводити на таку посаду. Додатково наголосив, що позивачу було запропоновано рівнозначну посаду, а саме категорії Б, підкатегорії Б1, водночас обов`язку пропонування усіх наявних посад відповідач не має, оскільки нормами чинного законодавства такого не передбачено. Колегією суддів під час розгляду справи встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2024 року №57 Державне агентство розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм перейменовано на Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, відповідно розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням зазначених змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи наказом Державного агентства рибного господарства України від 16 жовтня 2020 року №350-О ОСОБА_1 призначена на посаду начальника Управління роботи з персоналом в порядку переведення з Державної архітектурно-будівельної інспекції України Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2021 року № 539 Державне агентство рибного господарства Україна перейменовано у Державне агентство меліорації та рибного господарства України. Наказами Держрибагентства від 02 серпня 2021 року № 326 "Про введення в дію Структури Державного агентства меліорації та рибного господарства України" та від 16 серпня 2021 року № 346 "Про введення в дію штатного розпису на 2021 рік Державного агентства меліорації та рибного господарства України" введено в дію нову структуру та новий штатний розпис Держрибагентства. 14 вересня 2021 року позивач звернулась до т.в.о. Державного агентства меліорації та рибного господарства України з службовою запискою, якою просила надати доручення Управлінню роботи з персоналом, щодо підготовки попередження про звільнення та визначити посади, передбачені вказаним штатним розписом, для пропонування державним службовцям при підготовці попереджень про звільнення. 21 вересня 2021 року позивачу надано для ознайомлення попередження про наступне звільнення за ініціативою суб`єкта призначення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та запропоновано для подальшого працевлаштування посаду начальника управління - головного бухгалтера Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Держрибагентства. Листом Держрибагентства від 21 жовтня 2021 року № 1-10.1-19/5848-21 позивачу повторно запропоновано посаду начальника управління - головного бухгалтера Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Держрибагентства, від якої остання відмовилась. Наказом Держрибагентства від 22 жовтня 2021 року № 500-О ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління роботи з персоналом відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 та п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Держрибагентства без скорочення чисельності або штату державних службовців. Вважаючи протиправним наказ про звільнення, позивач звернулась до суду до суду з позовом. Приймаючи рішення про відому в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 87 Закону України "Про державну службу" відповідач під час попередження запропонував позивачу рівнозначну посаду, проте остання не виявила бажання її зайняти. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону). Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 41 Закону України "Про державну службу" Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Як встановлено судом першої інстанції, Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2021 року № 539 Державне агентство рибного господарства Україна перейменовано у Державне агентство меліорації та рибного господарства України. Наказами Держрибагентства від 02 серпня 2021 року № 326 "Про введення в дію Структури Державного агентства меліорації та рибного господарства України" та від 16 серпня 2021 року № 346 "Про введення в дію штатного розпису на 2021 рік Державного агентства меліорації та рибного господарства України" введено в дію нову структуру та новий штатний розпис Держрибагентства та збільшено штатну чисельність центрального апарату Держрибагентства на-8 одиниць із 195 до 203 штатних одиниць. У зазначеній структурі та штатному розписі Управління роботи з персоналом, начальником якого працювала позивач, перетворено в Управління роботи з персоналом, документообігу, контролю та збереження документів. Штатна чисельність Управління роботи з персоналом, документообігу, контролю та збереження документів збільшена порівняно з штатною чисельністю Управління роботи з персоналом на 3 штатні одиниці. Отже враховуючи положення ст. 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби одночасно з попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 зазначеної статті зобов`язаний був запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а також враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. 21 вересня 2021 року позивачу надано для ознайомлення попередження про наступне звільнення за ініціативою суб`єкта призначення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та запропоновано для подальшого працевлаштування посаду начальника управління - головного бухгалтера Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Держрибагентства. Листом Держрибагентства від 21 жовтня 2021 року № 1-10.1-19/5848-21 позивачу повторно запропоновано посаду начальника управління - головного бухгалтера Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Держрибагентства, від якої остання відмовилась. Наказом Держрибагентства від 22 жовтня 2021 року № 500-О ОСОБА_1 звільнено з державної служби відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 та п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Держрибагентства без скорочення чисельності або штату державних службовців. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив про те, що відповідно до ст. 87 Закону України "Про державну службу" відповідач під час попередження запропонував позивачу рівнозначну посаду, проте остання не виявила бажання її зайняти. Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено, що суб`єкт призначення мав би запропонувати позивачу всі наявні вакантні посади. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як зазначено вище, позивачу разом з попередження про наступне звільнення за ініціативою суб`єкта призначення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та запропоновано для подальшого працевлаштування посаду начальника управління - головного бухгалтера Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Держрибагентства. Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик, затверджений наказом Міністерства праці України від 29 грудня 2004 року № 336 до посад головний бухгалтер та начальник (завідувач) відділу (управління) бухгалтерського обліку встановлені наступні кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж бухгалтерської роботи за професіями керівників нижчого рівня: для магістра - не менше 2 років, спеціаліста - не менше 3 років. Пунктом 5 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну службу" визначено, що професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов`язків, навчання, професійного та особистісного розвитку. Згідно з копіями дипломів серія КВ №21248839 від 29 червня 2002 року та серія 12 ДСК №156666, а також відомостей особової картки державного службовця №391 ОСОБА_1 , остання закінчила Київський національний університет будівництва за спеціальністю "геодезія" та Київський міжнародний приватний університет за спеціальністю "юрист". Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів наголошує, що незважаючи на те, що запропонована позивачу посада начальника управління - головного бухгалтера Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Держрибагентства є рівнозначною її посаді в частині підкатегорії та категорії державної служби (Б1 та Б відповідно), а також посадового окладу (13 300, 00 грн), водночас запропонована посада не відповідає професійній підготовці позивача та професійній компетентності, оскільки вимагає наявність спеціальної освіти, спеціальних знань та досвіду роботи, які у позивача відсутні. Доводи представника Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про те, що невідповідність освіти позивача вимогам посадової інструкції не забороняє роботодавцю переводити її на таку посаду, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне. Згідно з інформацією, щодо вакансій категорії "Б" станом на 22 жовтня 2021 року (дату прийняття оскаржуваного наказу) в Державному агентстві меліорації та рибного господарства України, були наявні наступні вакансії:

1. Заступник начальника управління - начальник відділу роботи з персоналом державної служби Управління роботи з персоналом, документообігу, контролю та збереження документів (Б2);

2. Начальник відділу кадрової роботи з державними підприємствами та установами Управління роботи з персоналом, документообігу, контролю та збереження документів (Б3);

3. Начальник управління правового забезпечення (Б1);

4. Заступник начальника управління - начальник відділу правового забезпечення діяльності управління правового забезпечення (Б2);

5. Начальник Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності - головний бухгалтер (Б1);

6. Заступник начальника управління - начальник відділу аналізу звітності державних підприємств Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності (Б2);

7. Заступник начальника фінансового відділу Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності (Б2);

8. Завідувач сектору праці та заробітної плати Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності (Б3);

9. Начальник Управління аналізу ефективності використання та управління державною власністю (Б1);

10. Заступник начальника управління - начальник відділу управління державною власністю Управління аналізу ефективності використання та управління державною власністю (Б2);

11. Начальник Відділу міжнародного співробітництва (Б1);

12. Заступника начальника Відділу міжнародного співробітництва (Б2);

13. Завідувач Сектору державних закупівель (Б1); 14 Завідувач Сектору адміністративних послуг (Б1). Також відповідно до інформації, щодо вакансій категорії "В" станом на 22 жовтня 2021 року (дату прийняття оскаржуваного наказу) в Державному агентстві меліорації та рибного господарства України, були наявні наступні вакансії:

1. Головний спеціаліст відділу роботи з персоналом державної служби Управління роботи з персоналом, документообігу, контролю та збереження документів;

2. Головний спеціаліст відділу кадрової роботи з державними підприємствами Управління роботи з персоналом, документообігу, контролю та збереження документів (тимчасово вакантна);

3. Головний спеціаліст сектору добору та освіти персоналу Управління роботи з персоналом, документообігу, контролю та збереження документів;

4. Головний спеціаліст відділу документообігу та контролю Управління роботи з персоналом, документообігу, контролю та збереження документів;

5. Головний спеціаліст відділу захисту та представництва інтересів органу Управління правового забезпечення;

6. Головний спеціаліст відділу правового забезпечення діяльності Управління правового забезпечення;

7. Головний спеціаліст відділу експертно-правової роботи та адаптації законодавства Управління правового забезпечення;

8. Головний спеціаліст відділу аналізу звітності державних підприємств Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності;

9. Головний спеціаліст фінансового відділу Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності;

10. Головний спеціаліст сектору праці та заробітної плати Управління фінансів, бухгалтерського обліку та звітності;

11. Головний спеціаліст відділу аналізу ефективності використання державної власності Управління аналізу ефективності використання та управління державною власністю;

12. Головний спеціаліст відділу стратегічного планування Управління стратегічного планування;

13. Головний спеціаліст Відділу міжнародного співробітництва. Отже враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про невиконання відповідачем обов`язку передбаченого ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" щодо пропозиції позивачу іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчу посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, враховуючи наявність відповідних посад. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з копією рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року №759/13866/20 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та в її особової картці проставлена відмітка про належність останньої до категорії громадян які мають додаткові гарантії - одинока мати, що не було враховано відповідачем під час попередження про наступне звільнення та наданні пропозиції посади. Таким чином, в матеріалах судової справи відсутні докази того, що під час пропонування позивачу посади для переведення досліджувались її професійна підготовка та професійна компетентність. Відсутність процедури вирішення наведеного питання не може бути підставою для прийняття рішення керівником державної служби чи суб`єктом призначення без наведення обґрунтування на власний розсуд. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про незаконність звільнення позивача, тому підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 22 жовтня 2021 року № 500-О. Щодо вимог позивача про поновлення її на посаді начальника Управління роботи з персоналом Державного агентства меліорації та рибного господарства України або на рівнозначній посаді, то колегія суддів зазначає наступне. Статтею 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1). При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2). Оскільки суд визнав протиправним та скасував наказ Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 22 жовтня 2021 року № 500-О про звільнення ОСОБА_1 з 22 жовтня 2021 року, підлягають задоволенню вимоги про поновлення позивача в Державного агентства меліорації та рибного господарства України на посаді, з якої позивача звільнено - начальника Управління роботи з персоналом з 23 жовтня 2021 року (наступний день, за днем звільнення). Вимога позивача про поновлення на рівнозначній посаді задоволенню не підлягає, оскільки за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України суд наділений повноваженнями поновлювати на посаді, з якої особу було звільнено (на попередній посаді). З огляду на задоволення судом вимоги про поновлення позивача на посаді, підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2021 року (наступний день за днем звільнення) по 11 вересня 2024 року (день ухвалення судом рішення). До матеріалів справи додано довідку Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 10 грудня 2021 року №1-8-19/6971-21, відповідно до якої середньоденний заробіток ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за серпень та вересень 2021 року становить 1707,53 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2021 року по 11 вересня 2024, враховуючи середньоденний заробіток - 1707,53 грн. так кількість робочих днів - 749, становить 1 278 715,27 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача та з якої відповідачем мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі. Щодо вимог позивача про зобов`язання Державного агентства меліорації та рибного господарства України нарахувати і виплатити їй матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 ст. 54 Закону України "Про державну службу" встановлено, що державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила про те, що у вересні 2021 подала заяву про надання їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань водночас виплату проведено не було. Колегія суддів звертає увагу, що зазначена виплата не є обов`язковою та не входить до складу заробітної плати, а надається роботодавцем з урахуванням наявних фінансових ресурсів, а тому у вказаній частині відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на її користь в рахунок компенсації моральної шкоди 100 000,00 грн. Зазначена вимога обґрунтована тим, що відповідач своїми діями завдав їй моральної шкоди, не врахував її професійні якості, принизив та проігнорував, як не бажаного працівника, а також порушив її право на працю, у зв`язку з чим вона з донькою залишилась без належного матеріального забезпечення, що призвело до моральних страждань. Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша); моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 1-4 ч. 2); якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, необхідно надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №818/1429/17, від 27 червня 2019 року у справі №825/1030/17, від 12 листопада 2019 року у справі №818/1393/17, від 18 листопада 2019 року у справі №820/5044/18, від 28 листопада 2019 року у справі №826/27549/15, від 28 лютого 2020 року у справі №804/2593/17, від 18 червня 2020 року у справі №339/183/16-а, від 02 вересня 2020 року у справі №1340/4056/18, від 24 вересня 2020 року у справі №1.380.2019.001368, від 18 лютого 2021 року у справі №420/7423/19, від 25 березня 2021 року у справі №520/4577/19, та від 11 серпня 2023 року у справі №300/64/19 вказував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Саме лише визнання судом протиправними дій, рішення чи бездіяльності відповідного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між його діями/рішеннями та заподіяною моральною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння цієї шкоди, між протиправністю дій/рішень та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним їх наслідком. Для відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, доведенню підлягає, що протиправні дії/рішення чи бездіяльність заподіювача є причиною, а негативні наслідки, які виникли у потерпілої особи - безумовним їх наслідком. Причинно-наслідковий зв`язок між рішеннями/діями відповідних органів та заподіянням моральної шкоди полягає в тому, що ця шкода є наслідком саме протиправності таких дій/рішень чи бездіяльності, а не якихось інших обставин, тобто перебувати у взаємозв`язку із предметом позову. На думку колегії суддів, наведених позивачем доводів не достатньо для висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди у визначеному позивачем розмірі. Зокрема, позивач, зазначаючи про зміну нормального способу життя не вказав, які докази можуть підтвердити наведені обставини. Позовна заява не містить доводів яким чином змінилось особисте життя позивача, його професійні стосунки з колегами. Крім того, позовна заява не містить розрахунку моральної шкоди. Отже, позивачем не доведено завдання відповідачем моральної шкоди та її розмір, тому в задоволенні такої вимоги суд відмовляє. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3). Відповідно до п. 1 ст. 5 Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI позивач звільнена від сплати судового збору, оскільки предметом спору є поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним і скасувати наказ Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 22 жовтня 2021 року № 500-О про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління роботи з персоналом, з 22 жовтня 2021 року. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління роботи з персоналом Державного агентства меліорації та рибного господарства України, з 23 жовтня 2021 року. Стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (код ЄДРПОУ 37472282, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 жовтня 2021 року по 11 вересня 2024 року в сумі 1 278 715,27 грн. (один мільйон двісті сімдесят вісім тисяч сімсот п`ятнадцять гривень 27 копійок), з якої Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку Повний текст постанови складено "12" вересня 2024 року.