Постанова 4854 № 420/1618/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/1618/24 Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В., повний текст судового рішення складено 14.05.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФУ) в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ від 03.01.2024р. №930050856307 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889; - зобов`язати ГУПФУ провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889 та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723 у розмірі 60 відсотків заробітної плати, що міститься у довідках Мінекономіки від 11.12.2023 №2121-12/240, 2121-12/241 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, починаючи з дати звернення; - стягнути з ГУПФУ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2011 року перебуває на обліку в ГУПФУ в м.Києві та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" №3723, однак з 01.03.2021 р. позивача переведено на пенсію за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 без його згоди. ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком саме згідно Закону "Про державну службу" №889. Проте, рішенням ГУПФУ від 03.01.2024 р. №930050856307 йому було відмовлено у зв`язку з тим, що у разі переведення на пенсію за Законом "Про державну службу" пенсія буде менша, ніж та, яку ОСОБА_1 отримує за Законом №1058, тому таке переведення є недоцільним. Позивач вважає рішенням ГУПФУ протиправним, оскільки Закон України "Про державну службу" №889-VІІІ передбачає, зокрема, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої були сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 03.01.2024 р. №930050856307 ГУПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889. Зобов`язано ГУПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2023 р. про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, про здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України Про державну службу, згідно довідок Мінекономіки від 11.12.2023 р. №2121-12/240, 2121-12/241, та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ГУПФУ за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2011 року перебуває на обліку в ГУПФУ в м. Києві та з 12.01.2011 р. отримує пенсію за віком згідно Закону "Про державну службу" №3723-ХІІ. З 01.03.2021 р. позивача було переведено на пенсію за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV. При цьому, в матеріалах справи відсутня заява-згода позивача на переведення його з пенсії згідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 28.12.2023 р. заявою №2006 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою призначити (перевести) його на пенсію за віком згідно Закону "Про державну службу" №889-VІІІ. До заяви про перерахунок пенсії позивач додав довідку Департаменту управління персоналом Міністерства економіки України про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на грудень 2023 року. Заява позивача була розглянута відповідачем за принципом "екстериторіальності". Рішенням відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУПФУ від 03.01.2024 р. №930050856307 позивачу відмовлено в задоволенні заяви з мотивів того, що у разі переведення на пенсію за Законом "Про державну службу" пенсія буде менша, ніж та, яку позивач отримує за Законом "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058, тому таке переведення є недоцільним. Щодо використання довідок про складові заробітної плати для переведення на пенсію, то вони пенсійним органом не розглядались. Не погоджуючись із таким рішенням про відмову у перерахунку та переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням розміру заробітної плати станом на листопад 2023 року за посадою, аналогічною тій, яку позивач займав перед звільненням з державної служби, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент набрання чинності Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ, станом на 01.05.2016 р. позивач має не менш як 20 років стажу роботи віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досяг пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому має право на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Суд також зазначив, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме зобов`язання ГУПФУ повторно розглянути заяву позивача про перехід з пенсії за віком згідно з Законом №1058 на пенсії за віком за Законом №889, згідно довідок Мінекономіки від 11.12.2023 №2121-12/240, 2121-12/241, та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви. Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережи державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. 01.05.2016 року набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII Про державну службу (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України Про державну службу №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Таким чином, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ. Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами КМУ, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами КМУ, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. З наведеного вбачається, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV 60 років, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV 30 років для жінок, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. Відмовляючи в задоволенні заяви про переведення на інший вид пенсії, пенсійний орган виходив з того, що враховуючи вимоги п. 4-7 Прикінцевих положень Закону, п.5 Постанови КМУ від 24.02.23р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу», оскільки таке перевищення є недоцільним. З матеріалів справи вбачається, що станом на 12.01.2011 р. позивач досяг 70 річного віку, має страховий стаж 43 ріки 8 місяців 20 днів та спеціальний стаж, що дає право на пенсію за віком держслужбовцям, складає 27 років 10 місяців та 21 день. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються. На момент набрання чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, 01.05.2016р. та на день звернення до органу ПФУ в грудні 2023 року позивач не працював на державній службі. Таким чином, як вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції, станом на 01.05.2016р., тобто на мент набуття чинності Закону Про державну службу № 889-VIII, ОСОБА_1 має не менш як 20 років стажу роботи віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досяг пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому має право на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Викладене безумовно підтверджує право позивача на перехід на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII. Отже, доводи апеляційної скарги пенсійного органу не знайшли свого підтвердження. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення від 03.01.2024р. №930050856307 ГУПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889. Разом з цим, частиною третьої статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Відтак, враховуючи, що спірні правовідносини у цій справі стосуються права позивача на переведення з одного виду пенсії на інший, та у пенсійного органу відсутні інші варіанти ніж ухвалення позитивного рішення, колегія суддів вважає, що для належного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати ГУПФУ перевести позивача з 28.12.2023 р. на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII. Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом та викладена у постанові по справі № 600/947/23-а від 19 грудня 2023 року. При цьому, оскільки питання щодо зобов`язання ГУПФУ перевести позивача на пенсії за віком згідно заяви, здійснивши нарахування та виплату такої пенсії у розмірах 60 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідках Мінекономіки від 11.12.2023 №2121-12/240, 2121-12/241, в апеляційному порядку позивачем не оскаржено, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 1 ст. 308 КАС України не надає оцінку рішення суду першої інстанції у вказаній частині. Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Виходячи з наведеного, апеляційний суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України приходить до висновку про зміну оскарженого судового рішення суду першої інстанції із викладенням абзацу третього резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ Про державну службу, починаючи з 28 грудня 2023 року». Згідно ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн, який підлягає стягненню на користь позивача, пропорційно задоволених вимог скарги у розмірі 908,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року змінити. Викласти абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ Про державну службу, починаючи з 28 грудня 2023 року». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року залишити без змін. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908,40 грн. (шістсот сорок чотири гривні шістнадцять копійок). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук