Постанова 4821 № 705/1994/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1484/24Головуючий по 1 інстанції Справа №705/1994/24 Категорія: 304090000 Годік Л. С Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2024 (повний текст складено 09.07.2024, суддя в суді першої інстанції Годік Л.С.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в с т а н о в и в : у березні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованістьза кредитним договором №78414682 від 18.03.2023 у сумі 30937,50 грн. та за кредитним договором № 6482922 від 21.06.2023 у сумі 19130,00 грн., мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача ОСОБА_1 на суму, заявлену до стягнення. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2024 позов у справі відхилено з посиланням на те, що позивач не довів перехід права вимоги за кредитними договорами до нього від ТОВ «МІЛОАН». Позивач подав на вказане рішення суду 05.08.2024 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позов. В обґрунтування вказано на те, що договори факторингу, укладені з позивачем, є чинними. Відповідний акт прийому-передачі від 26.12.2023, підписаний позивачем та ТОВ «МІЛОАН», засвідчує передачу позивачу права вимоги до відповідача у справі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При розгляді справи встановлено, що 18.03.2023 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 78414682, відповідно до умов якого, ТОВ передає останньому у власність грошові кошти у розмірі 9500,00 грн., строком на 15 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язана повернути позику у день закінчення її строку надання, або достроково та сплатити відсотки за її користування в порядку та умовах, визначених даним договором. Пунктом 2 указаного договору визначено параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Відповідно до п. 3 указаного договору, позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, зазначених у додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Згідно п. 16 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та умов договору. Відповідно до п. 20 договору, сторони дійшли згоди, що договір позики укладається у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, з використання одноразового ідентифікатора. Згідно додатку № 1 до договору позики № 78414682 від 18.03.2023 укладеного між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , сторонами погоджено розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що підтверджено електронним підписом ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором. Позивачем, у якості доказу переходу прав вимоги до боржників щодо стягнення заборгованості за кредитним договором надано договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, укладений між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕНЬ БОРГІВ». Актом прийому-передачі від 21.09.2023 до вказаного договору факторингу (а.с.15) його сторони погодили реєстр боржників, за якими передаються права вимоги, до якого включений також відповідач у справі (а.с.16). Відтак суд першої інстанції необґрунтовано вказав про недоведеність переходу права вимоги до боржника. При цьому вказівка суду першої інстанції про те, що даний договір факторингу суду наданий не у повному обсязі, а саме: після аркушу під № 2, який закінчується п. 1.3, слідує аркуш під № 4, який розпочинається п. 2.1.9.; після аркушу під № 4, який закінчується п. 4.2, слідує аркуш під № 8, який розпочинається п. 9.7, та з цих підстав є недопустимим доказом, апеляційним судом оцінюється критично, адже відповідний правочин є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався. Надані позивачем копії з відображенням частини його змісту дають суду у справі можливість встановити усі обставини, що входять до предмету доказування у спорі про стягнення кредитної заборгованості. Позивачем, у якості доказу переходу прав вимоги до боржників щодо стягнення заборгованості за кредитним договором надано додаткову угоду № 11 до договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021, укладену 21.09.2023 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕНЬ БОРГІВ». ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕНЬ БОРГІВ» надало акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021. Посилання суду першої інстанції на те, що зазначена додаткова угода містить не завершені речення та пусті поля не свідчить про недійсність такого правочину. Висновки суду першої інстанції про те, що Договір позики № 78414682 між ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем був укладений 18.03.2023, а договір факторингу № 14/06/21 між ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений 14.06.2021, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», є помилковими адже, як зазначалося, до договору факторингу протягом строку його дії укладалися додаткові угоди з відповідними реєстрами боржників. Зокрема, й додаткову угоду від 21.09.2023 (а.с.14), за якою перейшло право вимоги до відповідача. У послідуючому ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, передало товариством на підставі договору факторингу N° 14/06/21 від 14.06.2021 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», яке й звернулося з цим позовом до суду про стягнення кредитної заборгованості. Отже суд першої інстанції у даній справі прийшов до необґрунтованих висновків про недоведеність переходу права вимоги за договором позики, укладеним з відповідачем, до позивача. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за договором та не повернув їх у визначені строки, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу. Отже відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення. При цьому доказів виконання наявних грошових зобов`язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованістьза кредитним договором №78414682 від 18.03.2023 у сумі 30937,50 грн. та за кредитним договором № 6482922 від 21.06.2023 у сумі 19130,00 грн., як просив позивач. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2024 у даній справі належить скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тв прийняти постанову про задоволення позовних вимог. Таким чином апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення. На підставі положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 7570,00 грн. судового збору за розгляд цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2024 у даній цивільній справі скасувати. Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованістьза кредитним договором №78414682 від 18.03.2023 у сумі 30937,50 грн. та за кредитним договором № 6482922 від 21.06.2023 у сумі 19130,00 грн., а всього 50067,50 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»7570,00 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 11.09. 2024. Суддя-доповідач Судді