Постанова Одеський апеляційний суд № 947/13521/24

Номер провадження: 22-ц/813/5571/24 Справа № 947/13521/24 Головуючий у першій інстанції Петренко В.С. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.09.2024 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання житлово-комунальних послуг, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Петренко В.С. 30 квітня 2024 року у м. Одеса, - встановила: У квітні 2024 року представник ТОВ «Інфокс» Гудима Т.П., звернулась до Київського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання житлово-комунальних послуг. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2024 року позовну заяву ТОВ «Інфокс» було повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами. В апеляційній скарзі представник ТОВ «Інфокс», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, невірними є доводи суду першої інстанції про неможливість у суду пересвідчитись у наявності прав відповідної особи на підписання і подання позовної заяви, оскільки відповідно до норм чинного законодавства електронна довіреність є належним документом, яка підтверджує повноваження особи на здійснення процесуальних дій. Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ «Інфокс» підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи. Повертаючи позивачу ТОВ «Інфокс» подану ним позовну заяву зі всіма доданими до неї документами, суд першої інстанції виходив з того, що суд позбавлений можливості пересвідчитись у наявності прав відповідної особи на підписання і подання вказаної позовної заяви, на підставі чого суд вважав, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, у зв`язку з чим позовна заява підлягала поверненню на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була підписана та подана представником ТОВ «Інфокс» Гудимою Т.П., яка діяла на підставі довіреності, виданої у порядку передоручення ОСОБА_2 (яка є керівником ТОВ «Інфокс») через систему «Електронний суд». У ч. 1, 2 та 4 ст. 14 ЦПК України передбачено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Згідно з ч. 5 та 6 ст. 43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України. Частиною 7 ст. 62 ЦПК України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно зі ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (п. 15 ч. 1 роз. ХІІІ Перехідних положень ЦПК України). У газеті «Голос України» (від 01 березня 2019 року № 42 (7048)) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, в якому відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення із судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (від 01 грудня 2018 року № 229 (6984)). Надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання підсистеми «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет». Згідно пунктів 9-11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого. Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати. Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву представника ТОВ «Інфокс» по причині того, що представником позивача не надано належним чином посвідченої довіреності на право представництва його інтересів, не звернув уваги на те, що електронне доручення керівника ТОВ «Інфокс» Власової Г.І. представнику ОСОБА_3 , сформовано і видано за допомогою засобів та відповідних алгоритмів підсистеми «Електронний суд», з використанням електронних кабінетів й цифрових підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Підсистемою «Електронний суд» автоматично сформовано таке електронне доручення й додано до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя. Судом першої інстанції у порушення вищевказаних вимог закону не враховано, що у позивача та його представника, як користувачів підсистеми «Електронний суд», відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд електронного доручення, оскільки саме система його формує за відповідним алгоритмом і зразком. Отже, власноручного підпису або розміщення аутентичного зразка підпису довірителя на такій довіреності є неможливим. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви представника ТОВ «Інфокс» Гудима Т.П. Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, у зв`язку із чим ухвала Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2024 року підлягає скасуванню, а цивільна справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду . Керуючись ст. ст. ч.1 ст. 369, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2024 року скасувати. Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання житлово-комунальних послуг направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 06 вересня 2024 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе