Постанова 4855 № 761/46844/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/46844/23 Суддя (судді) першої інстанції: Аббасова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Сорочка Є.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, У С Т А Н О В И В : До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідно до якої позивач просив суд: скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00015420 від 01.12.2023, складену відповідачем відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі, стягнути судові витрати. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначив, що при винесенні постанови відповідачем не враховано, що транспортний засіб буксирував напівпричіп, який за характеристиками є контейнеровозом, а тому, з огляду на наявність напівпричепу-контейнеровозу максимально дозволена фактична маса має складати 44 т. На думку позивача, оскаржувана постанова не відповідає вимогам Інструкції № 512, за положеннями якої, уповноважена посадова особа має, зокрема, з`ясувати наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб. У свою чергу, оскаржувана постанова взагалі не містить відомостей про спеціалізований напівпричеп - контейнеровоз, який був приєднаний до спеціалізованого вантажного сідлового тягача. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі задоволено. Постанову від 01.12.2023 серії АА № 00015420, винесену Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко І.В. по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. скасовано. Закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 01.12.2023 серії АА № 00015420. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано всі обставини справи та їм не була надана належна оцінка та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.09.2024. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є директором Товариства з обмеженою відповідальність «Болеко», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за яким зареєстровано транспортний засіб: MAN TGS 24.440, д.н.з НОМЕР_1 . Автомобіль MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , тип-спеціалізований вантажний-сідловий тягач - Е, повною масою - 23 000, масою без навантаження - 7 120 та «KOGEL» модель «SW 24», д.н.з. НОМЕР_2 , тип - спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз-Е, повною масою - 41000, масою без навантаження - 5500, згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_5. Відповідно до оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АА № 00015420 від 01.12.2023, яка винесена головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко І.В., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 30.11.2023 року о 15 годині 59 хвилин за адресою М-03, км 81+000, Київська обл., зафіксовано транспортний засіб MAN TGS 24.440, д.н.з НОМЕР_1 , при русі якого, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12,613% (5,045 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Порушення зафіксоване за допомогою технічного засобу WIM 3,

3. Позивач не погоджується з правомірністю прийнятої постанови, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу мав здійснюватись з урахуванням дійсних обставин, тож, при складанні постанови відповідач не вірно визначив тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза в 44 тони, а вантажного тягача в 40 тон, та, як наслідок, провів розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам. Так, апелянт вказує на те, що основним доказом у справі, є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови. Апелянт наполягає, що номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера, а позивачем не надано доказів перевезення контейнера із відповідним маркуванням. Також, важливим є й те, що перевищення загальної маси транспортного засобу було на 12.613 % (5,045 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, а позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III, закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. У відповідності до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно норм ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У силу приписів ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. У відповідності до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. За приписами частини 1 статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Частиною 1 статті 9 КУпАП, передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування позову позивачем вказано, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не враховано перевезення товару з допомогою контейнеровозу «KOGEL» модель «SW 24», д.н.з. НОМЕР_2 . В якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові серії АА № 00015420 від 01.12.2023 зазначено: MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є спеціалізованим сідловим тягачем - Е. Згідно із фотозображенням транспортного засобу, здійсненим в автоматичному режимі в момент вчинення правопорушення, що відображаються за QR-кодом оскаржуваної постанови, а також були додані разом з відзивом відповідачем, 30.11.2023 року о 15 годині 59 хвилин за адресою М-03, км 81+000, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації зафіксовано проїзд транспортного засобу MAN TGS 24.440, д.н.з НОМЕР_1 , з напівпричепом та контейнером. При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, оскаржувана постанова серії АА № 00015420 від 01.12.2023 не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 . До позовної заяви позивачем додано Товарно-транспортну накладну № 001083 від 30 листопада 2023 року, відповідно до якої, товар перевозився транспортним засобом MAN, д.н.з. НОМЕР_4 , та напівпричепом KOGEL, д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до Додатка 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512 (далі - Інструкція № 512), встановлено вимоги щодо зазначення марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу). Згідно з абзацом 5 п. 15 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт» (далі - Порядок №1174) метадані повинні містити дані про фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знаку. З огляду на встановлення п. 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо складу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напіпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Аналогічний висновок викладений у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 року у справі №761/8681/23 та від 01.11.2023 року у справі № 752/29149/21. Тож, як правильно виснував суд першої інстанції, вказане свідчить про безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу MAN TGX 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом-контейнеровозом «KOGEL» модель «SW 24», д.н.з. НОМЕР_2 . З даних фотофіксації правопорушення чітко вбачається проїзд транспортного засобу з напівпричепом, завантаженим контейнером. Останнє також підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу та ТТН. Колегія суддів звертає увагу на те, що у відзиві на позов та результатів зважування транспортного засобу в русі вбачається, що результати зважування вираховувалися виходячи з того, що клас транспортного засобу - вантажний автомобіль і допустима загальна вага перевезення - 40 000 кг, при цьому навантаження на подвійну вісь - 16000 кг. Разом з тим, відповідачем враховано тип транспортного засобу MAN TGX 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , однак не враховано спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз- Е, KOGEL SW 24. д.н.з. НОМЕР_2 , який був приєднаний до зазначеного вище транспортного засобу, отже, згідно п. 22.5 ПДР, загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44000 кг, при цьому, навантаження на подвійну вісь - 18000 кг, з огляду на що, колегія суддів вважає, що розрахунки щодо перевищення нормативних параметрів, є помилковими внаслідок використання невірних вихідних даних. Відтак, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів, допустима загальна маса яких становить 44 т, а навантаження на здвоєні осі - 18 т, що виключає можливість притягнення позивача оскаржуваної постановою за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, якою передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно, при цьому, що зафіксовані перевищення при величині розрахунку 44 т (результат 45045 кг), не досягають межі 5%. Сторона відповідача заперечує проти того, що перевезення здійснювалося за допомогою контейнера, проте відповідно до п. 16 ст. 4 Митного кодексу України, контейнером є транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), яке: являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів; має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання; спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження; сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший; сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати; що має внутрішній об`єм не менше одного метра кубічного.Термін «контейнер» включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з досліджених матеріалів вбачається проїзд транспортного засобу саме з напівпричепом, завантаженим контейнером. Недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру, не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації, як причепа-контейнеровоза у розумінні Наказу № 363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху, а питання про притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог щодо маркування контейнерів не є предметом даного спору. Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваної постанови. Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 286, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Ганечко О.М. Судді Кузьменко В.В. Сорочко Є.О.