Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/390/24

Справа № 734/390/24 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А. Провадження № 33/4823/768/24 Категорія - ч. 1ст. 130 КУпАП. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 вересня 2024 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М., з участю захисника адвоката Гречко Н. О. Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Гречко Н. О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2024 року, В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працюючий КЕЧ (водій), проживаючий по АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору. Як установив суд, 28 січня 2024 року о 08 год. 07 хв. по вул. Шкільна, буд. 44, у с. Виповзів, Чернігівського району та області, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21071, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі захисник адвокат Гречко Н. О. просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Мотивує тим, що як вбачається з доданого до протоколу відеозапису, працівники поліції не зупиняли автомобіль, яким згідно протоколу нібито керував ОСОБА_1 , а просто під`їхали, коли автомобіль просто стояв припаркований біля двору, а відтак і вимога працівників поліції на перевірку стану сп`яніння є не законною, оскільки таку вимогу можна пред`явити лише водію транспортного засобу, який перебуває у русі, а не просто особі, яка має права і може бути водієм транспортного засобу. Вказує, що ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцевому суді, а тому був позбавлений можливості надати особисто пояснення, а саме надати документи на спростування його винуватості. Протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського також не можуть бути доказами у справі в розумінні положень ст. 251 КУпАП. Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Гречко Н. О. підтримала доводи апеляційної скарги, просила задовольнити її з викладених у ній підстав. Заслухавши аргументи захисника, вивчивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає. За змістом ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, або її захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 присутнім у судовому засіданні не був, про наявність постанови йому стало відомо лише 05.08.2024, під час ознайомлення його адвоката з матеріалами справи, а тому з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, строк на апеляційне оскарження необхідно поновити. У відповідності до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Відповідно до положень статті 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою. При цьому місцевий суд вірно врахував практику Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, як помилково вважає захисник, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність. З переглянутого відеозапису убачається, що на дорозі стоїть автомобіль ВАЗ 21071, державний номерний знак НОМЕР_1 , з увімкненими фарами, потім водій їх вимикає, та з місця водія з салону автомобіля виходить ОСОБА_1 Виявлення ознак алкогольного сп`яніння у водія стало правовою підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 докладно та у зрозумілій формі поліцейський неодноразово роз`яснював порядок огляду на стан сп`яніння: на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу; у медичному закладі або ж відмова від будь-якого огляду та наслідки такої відмови. Після такого роз`яснення ОСОБА_1 чітко вказав, що відмовляється від будь-якого огляду на стан сп`яніння. Водій ОСОБА_1 зізнався, що вживав спиртне вчора з ранку. Крім того, відмова ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння також побічно підтверджує той факт, що саме він перебував за кермом транспортного засобу та як водій відмовився пройти медичний огляд. Запаху алкоголю з порожнини рота відеокамера не передає, порушення мови, координації рухів видно. Наслідки відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводить поліцейський за допомогою спеціальних технічних засобів, наступають такі ж самі, як і у разі відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я, про що повідомили поліцейські водію під відеозапис та склали протокол. За вимогами п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано Указом Президії ВП УРСР № 2614-УПІ від 25.04.1974 - кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі, повинні мати водія. Перевірка стану водія під час руху транспортного засобу неможлива. Отже, наголошуючи на тому, що поліцейськими та судом були порушені права ОСОБА_1 , захисник не звернула уваги на те, що докази таких порушень відсутні, у той час як сам ОСОБА_1 , окрім прав, наділений ще і обов`язками, які повинен неухильно виконувати, тим більше, керуючи джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем. Усі ознаки, які надавали підозри про нетверезий стан водія відображені як в Акті огляду, так і в протоколі про адміністративне правопорушення, який є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 251 КУпАП та вірно прийнятий судом до уваги під час постановлення судового рішення. Відомостям, викладеним у протоколі, суд надав юридичну оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, які поклав в основу свого рішення про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Саме положеннями вказаної статті визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, а також пояснення особи, свідків та покажчики технічних приладів, є тими доказами, які надають можливість встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність певної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. До матеріалів справи додане направлення на огляд водія транспортного засобу від 28 січня 2024 року, з якого вбачається, що за результатом огляду у водія працівниками поліції виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння очей; виражене тремтіння рук. У даному випадку, не зважаючи на те, що законодавець чітко визначив обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на встановлення стану сп`яніння, ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. Самостійно огляд в лікарні він також не пройшов. Що стосується зауважень захисту про посилання як на доказ вини на рапорт працівника поліції, то хоча він і не є прямим доказом у справі, проте доводить дотримання працівниками поліції процедури огляду. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , на виконання вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, суд забезпечив своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи та ухвалив обґрунтоване рішення про накладення стягнення. П О С Т А Н О В И В : Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу захисника адвоката Гречко Н. О. залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Антипець