Ухвала КЦС ВС № 125/2320/23

Ухвала 03 вересня 2024 року м. Київ справа № 125/2320/23 провадження № 61-11797 ск 24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», подану його представником - адвокатом Дем`яновим Ігорем Юрійовичем, на рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно списаних коштів, ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») на його користь суму безпідставно списаних коштів у розмірі 22 400,00 грн.

2. Барський районний суд Вінницької області рішенням від 28 травня 2024 року позов задовольнив. Стягнув з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суму безпідставно списаних коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 22 400,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

3. Вінницький апеляційний суд постановою від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» залишив без задоволення. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 травня 2024 року залишив без змін.

4. У серпні 2024 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Державний ощадний банк України», подана його представником - адвокатом Дем`яновим І. Ю., на рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

6. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

7. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

8. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

9. Ціна позову в цій справі становить 22 400,00 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн), а отже справа № 125/2320/23 є малозначною у силу вимог закону.

10. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, у випадках, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

11. Так скаржник, обґрунтовуючи посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК Українизазначає, що касаційна стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо концепції негативного доказу у справах про оскарження платіжних операцій. Крім того, поширеність розрахунків між фізичними особами за допомогою банківських платіжних карт та питань збереження інформації для ініціювання таких платіжних операцій стосуються необмеженого кола фізичних осіб, які можуть здійснювати такі розрахунки, що в будь-якому випадку викликає значний суспільний інтерес, а визначення умов відповідальності АТ «Державний ощадний банк України» за проведення операцій, які не визнаються держателями платіжних карток, має виняткове значення для банку.

12. Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

13. Тобто скаржнику в касаційній скарзі необхідно обґрунтувати наявність актуальної правової проблеми, яка може бути вирішена за результатами касаційного перегляду справи.

14. Наведені скаржником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зводяться виключно до його незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями та встановленими судами обставинами справи і не містять належного обґрунтування наявності актуальної правової проблеми. Скаржником не зазначено про неоднакове застосування касаційним судом (згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України саме його висновки, викладені в постановах, повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права) одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Тому таке формальне посилання заявника на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не свідчить про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також скаржником не обґрунтовано наявності виключної правової проблеми, яка може бути вирішена в результаті перегляду ухвалених в цій справі судових рішень в касаційному порядку.

15. Отже скаржник, вказуючи на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення саме для банку, належним чином не обґрунтовує зазначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України винятки.

16. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обставини не дають достатніх підстав для висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки скаржник свої доводи належним чином не обґрунтував та не долучив жодних доказів на їх підтвердження. Незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

17. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

18. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

19. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

20. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

21. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

22. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

23. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

24. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

25. Враховуючи наведене, оскільки Дем`яновим І. Ю. , як представником АТ «Державний ощадний банк України», подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

26. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

27. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно списаних коштів, за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», подану його представником - адвокатом Дем`яновим Ігорем Юрійовичем, на рішення Барського районного суду Вінницької області від 28 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді В. В. Пророк Є. В. Петров О. М. Ситнік