Постанова Волинський апеляційний суд № 156/154/24

Справа № 156/154/24 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І. М. Провадження № 22-ц/802/893/24 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 вересня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Здрилюк О. І., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку суброгації за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 18 червня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шостака В. В. звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Литовеж Іваничівського району Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля марки «Opel-Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобілем марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «Opel-Vivaro» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження. 16 квітня 2019 року за фактом ДТП було внесено відомості до ЄРДР за № 12019030000000423 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 27 липня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням (іспитовий строк тривалістю три роки). Позивач зазначав, що відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (далі ПрАТ «СГ «ТАС») на підставі укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатило ОСОБА_3 , як потерпілій особі, 3 943 грн 47 коп. моральної шкоди. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25 травня 2023 року з нього як винної особи на користь ОСОБА_3 стягнуто 146 053 грн 53 коп. на відшкодування моральної шкоди. Позивач також вказував, що він добровільно виплатив потерпілій ОСОБА_3 22 000 грн матеріальної шкоди. Згідно з матеріалами справи ПрАТ «СГ «ТАС» № 65512/53/2020/53 від 12 березня 2020 року, зареєстрованої за зверненням ОСОБА_3 , їй, відповідно до статей 24, 26, 26-1, п. 1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», призначено страхові виплати у розмірі 82 812 грн 79 коп. Однак, відповідачем всупереч Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до суми виплати на лікування включено особисто сплачені ним на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 20 000 грн. 16 жовтня 2023 року він з метою повернення коштів в порядку суброгації надіслав претензію відповідачу, який своєю відповіддю № 1580 від 23 жовтня 2023 року відмовив йому у такій виплаті. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на свою користь кошти у розмірі 22 000 грн та понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 18 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 20 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ПрАТ «СГ «ТАС» подало апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , вважаючи оскаржуване рішення правильним по суті та справедливим, просив вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у цій справі є 10 вересня 2024 року - дата складення повного судового рішення. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові, виходячи з таких мотивів. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, виходив з того, що ОСОБА_1 замість ПрАТ «СГ «ТАС» виконав зобов`язання щодо сплати на користь ОСОБА_3 шкоди, завданої внаслідок ДТП, і до нього перейшло право вимоги до страховика, при цьому стороною позивача беззаперечно доведена виплата на користь потерпілої суми у розмірі 20 000 грн. Однак з такими висновками суду погодитись не можна. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Литовеж Іваничівського району Волинської області сталася ДТП за участю автомобіля марки «Opel-Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 та автомобіля марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «Opel-Vivaro» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження. Вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 27 липня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням (іспитовий строк тривалістю три роки). Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25 травня 2023 року у цивільній справі № 165/1362/22, яке набрало законної сили, з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто 146 053 грн 53 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Згідно із частинами 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, встановлені рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25 травня 2023 року обставини не підлягають доказуванню у даній справі. Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Opel-Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ 7445486 від 16 серпня 2018 року. Як слідує зі змісту згаданого рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 травня 2023 року, позивач ОСОБА_1 добровільно відшкодував ОСОБА_3 20 000 грн заподіяної шкоди, як витрати на лікування. Згідно з матеріалами справи ПрАТ «СГ «ТАС» № 65512/53/2020/53 від 12 березня 2020 року, зареєстрованої за зверненням ОСОБА_3 , останній, відповідно до статей 24, 26, 26-1, п. 1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», призначено страхові виплати у розмірі 82 812 грн 79 коп. ПрАТ «СГ «ТАС» до суми виплати на лікування включено особисто сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 20 000 грн. Згідно з листом ПрАТ «СГ «ТАС» № 1580 від 23 жовтня 2023 року страховик відмовив ОСОБА_1 у сплаті суброгації. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України). Отже, судовому захисту підлягають лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, а також її законний інтерес. Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 вказаного Закону). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою. Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Судувід 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, та на яку суд посилався частково задовольняючи позов у цій справі. Водночас у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не звернув уваги, що правовідносини, які виникли між сторонами, не регулюються наведеними нормами матеріального права та не є суброгацією. Так в межах правовідносин, які склалися відсутній страховик потерпілої, який сплачував потерпілій страхове відшкодування і до якого могло б перейти право вимоги до завдавача шкоди. Суд помилково ототожнив позивача, як завдавача шкоди, із страховиком потерпілої сторони, який у даному випадку відсутній, вважаючи, що таким чином відбувся перехід права вимоги, що не узгоджується із положеннями статей 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування». Висновок суду першої інстанції про те, що сплата позивачем потерпілій ОСОБА_3 20 000 грн на лікування є суброгацією, тобто переходом права вимоги до його страховика у якого він застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник наземного транспортного засобу згідно з полісом обов`язкового страхування № АМ 7445486 від 16 серпня 2018 року, є неправильний та зроблений судом із порушенням норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 у цій справі. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційним судом у цій справі ухвалюється нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 , тому з нього на користь відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» підлягають стягненню понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп. Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольнити. Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 18 червня 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку суброгації відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: