Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3679/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2024 р. Справа № 440/3679/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, повний текст складено 03.06.24 по справі № 440/3679/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області (надалі - ГУДСНС, Головне управління), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 11.03.2024 №177-НК/61 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ". Мотивуючи свої вимоги, заявниця стверджує про неправомірність обставин притягнення її до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог статті 22 Закону України "Про запобігання корупції", статей 6, 27, 31 та 32 "Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 №848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями", Настанови з експлуатації транспортних засобів в органах та підрозділах ДСНС України, затвердженої наказом ДСНС України від 27.06.2013 №432 та ГУДСНС від 09.01.2023 №агп "Про транспортне забезпечення Головного управління", у зв`язку з використанням службового автотранспорту під час звільнення від виконання службових обов`язків. Стверджує, що у порушення вимог ст. 851 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту та приписів Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту відповідач наклав дисциплінарне стягнення без проведення службового розслідування. Натомість відповідачем була здійснена службова перевірка, під час якої всупереч вимог п. 81 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту доповідна записка за результатами такої службової перевірки була складена без відібрання пояснень по суті від особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності. До того ж відповідач порушив тридцятиденний строк накладення адміністративного стягнення, встановлений п. 86 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, який обчислюється з дня коли про правопорушення стало відомо начальнику, а у разі проведення службового розслідування - від дня закінчення службового розслідування. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області від 11.03.2024 №177-НК/61 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає рішення такими, що прийняте з не правильним застосуванням норм права, зокрема при прийнятті рішення було порушено вимоги пунктів З, 5, 8, 58, 81 83, 85-1, 86, 121 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, підпункті 7 пункту 1 розділу II Інструкції № 515 та частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового та відмови у задоволенні позову. Посилається на те , що положення пункту 121 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту передбачають можливість проведення перевірки з приводу пропозицій, заяв та скарг, а відтак висновок суду щодо необхідності проведення саме службового розслідування є необґрунтованим та таким, що привів до прийняття незаконного рішення у пій справі. Враховуючи вищезазначене, при прийнятті рішення судом не застосовано пункт 121 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту. У текстах постанов Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 825/1203/17 та від 22.04.2020 у справі № 826/23872/15 відсутній висновок щодо обов`язку проведення службового розслідування. Крім того, обставини справи та суб`єктивний склад у цій справі та у справах № 825/1203/17, № 826/23872/15 не є подібними. Судом першої інстанції не застосовано наведені ним висновки Верховного Суду, викладені у його постанові від 16.05.2018 у справі № 712/6576/17 щодо встановлення всіх складових дисциплінарного проступку, що є порушенням частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що не проведення службового розслідування за вимогою позивача не є предметом цього спору, оскільки такі дії чи бездіяльність не були оскаржені позивачем у цій справі. Суд першої інстанції' не дослідив належним чином докази у справі, зокрема зазначивши про упередженість прийнятого оспорюваного рішення та не дотримання вимог пункту 81 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту. Відповідно до пункту 1 спірний наказ від 11.03.2024 №177-НК/61 у цій справі наслідком неправомірних дій позивача є використання службового автотранспорту ОСОБА_1 будучи звільненою від виконання службових обов`язків у зв`язку з лікуванням та як наслідок вчинення ши. шо підривають авторитет органів та підрозділів цивільного захисту. Проведення перевірки не є предметом оскарження у цій справі оскільки предметом оскарження у цій справі є наказ Головного управління від 11.03.2024 №177-НК/61. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції необґрунтовано посилається на порушення відповідачем підпункті 7 пункту 1 розділу II Інструкції № 515 , а відтак рішення прийнято з порушенням зазначеної норми. Водночас зазначає , що обов`язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Таким чином, є помилковим рішення суду першої інстанції у частині надання оцінки результатам проведеної перевірки із застосуванням їх оцінки як акту індивідуальної дії органу влади. Таким чином, результат перевірки (доповідна записка, акт тощо) не є правовим документом, який встановлює відповідальність іншого суб`єкта правовідносин, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Результат перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота яких перевірялася, а тому не може бути оскаржений у суді, про що викладено у висновку Верховного суду України у постанові від 10.09.2013 №21-237а13. Посилаючись на обставини, викладенні в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України у Полтавській області задовольнити, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 року у справі № 440/3679/24 скасувати, у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає , що апеляційна скарга відповідача містить доводи, які суперечать вимогам чинного законодавства і свідчать про нехтування Відповідачем нормами матеріального права, судовою практикою Верховного Суду у справах, де суд касаційної інстанції виснував щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушення основоположних принципів Європейської Конвенції з прав людини та приписів Конституції України, які зобов`язують орган державної влади діяти на підставі закону та у межах повноважень, неупереджено і добросовісно, пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), гарантуючи захист особі від свавілля органів влади, порушення гарантованих законом прав та захист від незаконних процедур. Посилаючись на обставини , викладенні у відзиві, просить суд винести постанову про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача у повному обсязі та залишення рішення Полтавського окружного адміністративного суду без змін. Також , просить суд винести Окрему ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду щодо полковника служби цивільного захисту ОСОБА_2 , колишнього тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління ДСНС України у Полтавській області (зараз першого заступника начальника Головного управління ДСНС України у Черкаській області) в частині порушення вимог ст.19 Конституції України, пунктів 5, 57, 81,85, 85-1,86, 109, 118,120 Дисциплінарного статуту, пункту 24,28 Положення №593, Інструкції №515, та Окрему ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду щодо підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_3 , начальника сектору з питань запобігання та виявлення корупції про порушення вимог в частині порушення вимог ст.19 Конституції України, пунктів 81,85,85-1 Дисциплінарного статуту, пункту 24,28 Положення №593, Інструкції №515 та направити її до Державної служби України з надзвичайних ситуацій для притягнення останніх до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа . Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить службу цивільного захисту у званні полковника цивільного захисту згідно з укладеним контрактом про проходження служби цивільного захисту №495/2020 від 19.05.2020 (набрав чинності 03.06.2020) у складі ГУДСНС, а на посаді начальника відділу персоналу - з 08.06.2021 на підставі наказу відповідача від 07.06.2021 №92 (т. 1 а.с. 24-27). Позивач у позовній заяві вказує, що 12.03.2024 із системи електронного документообігу АСКОД ГУДСНС їй стало відомо, що 11.03.2024 відповідач в особі т.в.о. начальника ГУДСНС ОСОБА_2 притягнув її до дисциплінарної відповідальності (з урахуванням раніше накладеного дисциплінарного стягнення у виді суворої догани), застосувавши дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність, про що видано наказ ГУДСНС від 11.03.2024 №177-НК/61 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ". Винесенню цього наказу передували наступні події. 02.01.2024 на ім`я т.в.о. начальника ГУДСНС ОСОБА_4 надійшла заява фахівця відділу агітаційно-пропагандистської роботи та комунікації центру забезпечення діяльності ГУДСНС ОСОБА_5 , вх. №1-Д3/61 (т. 2 а.с. 30-31), у якій той повідомив про те, що начальник відділу персоналу ГУДСНС полковник цивільного захисту ОСОБА_1 перебуваючи з 11.12.2023 по 22.12.2023 включно на лікуванні за бюджетні кошти у Державній установі "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" (надалі - ДУ ТМО МВС) щоденно користувалася службовим автомобілем у приватних корисних цілях для проїзду від місця проживання ( АДРЕСА_1 ) до місця лікування ( АДРЕСА_2 ) та в подальшому протягом дня здійснювала поїздки на службовому автомобілі по місту Полтава у власних потребах, використовуючи пальне, що призначене для реагування на надзвичайні ситуацій та забезпечення повсякденної діяльності підрозділів ДСНС та відволікаючи службовий автотранспорт від виконання нагальних завдань службової діяльності. З огляду на це ОСОБА_5 вважав, що в діях начальника відділу персоналу ОСОБА_1 вбачається використання службового становища у власних корисних цілях, отримання посадовою особою неправомірної вигоди, у зв`язку з чим просив:

1. Призначити та провести за викладеними фактами службову перевірку, за результатами якої надати правову оцінку неправомірним діям посадової особи територіального органу центрального органу державної виконавчої влади;

2. У разі встановлення в діях ОСОБА_1 ознак використання службового становища у власних корисних цілях та отримання неправомірної вигоди вжити заходи щодо притягнення її до відповідальності, інформувати встановленим порядком ДСНС України та правоохоронні органи відповідно до законодавства.

3. Здійснити розрахунок розміру матеріальної шкоди державі, заподіяної діями ОСОБА_1 (з урахуванням витраченого пального, зносу (амортизації) автомобіля, заробітної плати водія та ін.) та стягнути з неї суму заподіяної шкоди у відповідних розмірах та порядку, встановлених законодавством. 4. 3 метою недопущення подібних зловживань у подальшому в Головному управлінні тa підпорядкованих підрозділах області проінформувати про даний випадок посадових осіб, що використовують службовий автотранспорт у своїй діяльності. За резолюцією т.в.о. начальника ГУДСНС ОСОБА_2 від 02.01.2024 (т. 1 а.с. 181) було прийнято рішення провести службову перевірку відповідно до норм чинного законодавства, надати правову оцінку, за результатами доповісти начальнику Головного управління, поінформувати заявника. У зв`язку з цим у період з 02.01.2024 по 25.01.2024 начальником сектору з питань запобігання та виявлення корупції ГУДСНС підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_3 була проведена службова перевірка за даним фактом, якою встановлено, що 07.12.2023 начальником відділу персоналу ГУДСНС полковником служби цивільного захисту ОСОБА_1 на ім`я т.в.о. начальника ГУДСНС було подано рапорт з проханням направити її на планове лікування до лікарні ДУ ТМО МВС в умовах денного стаціонару (т. 2 а.с. 40). Відповідно до наказу ГУДСНС від 12.12.2023 №481 ОСОБА_1 з 11.12.2023 була усунута від виконання службових обов`язків у зв`язку з перебуванням на лікуванні (т. 2 а.с. 44), а згідно з наказом ГУДСНС від 20.12.2023 №492 ОСОБА_1 з 21.12.2023 приступила до виконання службових обов`язків у зв`язку із закінченням лікування (т. 2 а.с. 49). За наданими відділом економіки і фінансів ГУДСНС рахунком-фактури від 18.12.2023 №1564, актом наданих послуг від 18.12.2023 №1564, розрахунком вартості надання стаціонарної допомоги, рахунком від 18.12.2023 №112 та актом про надання послуги №112 за договором №47 Юр/44 від 21.03.2023 суд з`ясував, що ОСОБА_1 дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні в ДУ ТМО МВС (т. 2 а.с. 52-59). Наказом ГУДСНС від 05.01.2023 (а не від 09.01.2023, як помилково зазначає відповідач) №9 "Про транспортне забезпечення Головного управління" легковий спеціалізований автомобіль SKODA OCTAVIA, державний номер НОМЕР_1 , закріплений за відділом персоналу Головного управління для вирішення службових питань, перевірок службової діяльності підпорядкованих підрозділів Головного управління, участі у заходах відомчої ветеранської організації, доставки матеріалів спеціальних перевірок кандидатів на службу, проведенні службових розслідувань по особовому складу, проведення соціально-гуманітарної роботи, вивчення морально-психологічного клімату в підпорядкованих підрозділах Головного управління тощо. Пунктом 6 цього ж наказу відповідальність за використання транспортних засобів для виконання службових завдань покладена на керівників структурних підрозділів, за якими закріплені дані транспортні засоби (т. 2 а.с. 15-21). У відзиві відповідач вказує, що з метою перевірки обставин, викладених у скарзі, 09.01.2024 та 11.01.2024 на виконання резолюції т.в.о. начальника Головного управління від 02.01.2024 "Про проведення службової перевірки" було проведено опитування ряду працівників 2 ДПРЧ (м. Полтава) 1 ДПРЗ (м. Полтава), ГУДСНС, які зазначили, що в період з 11.12.2023 по 30.12.2023 перебуваючи на добовому чергуванні або ж під час здачі добового чергування вони неодноразово бачили як вранці на фасад 2 ДПРЧ (м. Полтава) під`їздив автомобіль SCODA OCTAVIA ВІ006Е, в який сідала начальник відділу персоналу Головного управління ОСОБА_1 . Інших працівників, які б сідали в даний автомобіль не бачили. Також, у відзиві зазначено, що перевіркою наданих аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління подорожніх листів на службовий автомобіль SKODA OCTAVIA BI006Е за період з 11.12.2023 по 20.12.2023 було встановлено, що за цей період автомобілем пройдено 386 км і використано 38,16 літрів газу пропан та 6,37 літрів бензину А-95, на підтвердження чого до відзиву надано копії подорожніх листів, довідку про роботу службового автомобіля, складену начальником частини автотранспортного забезпечення та ремонту і обслуговування автомобільної техніки АРЗ СП ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 198-217, т. 2 а.с. 42). На переконання представника відповідача, відповідно до подорожніх листів на вищевказаний службовий автомобіль за 11, 12, 13, 14, 15, 18 та 19 грудня 2023 у графі 1 в розпорядження ОСОБА_1 надано автомобіль, що й підтверджує факт користування вказаним автомобілем ОСОБА_1 під час перебування на лікуванні, як і її власні підписи у подорожніх листах у графі "особа яка користувалася автомобілем" за 11, 12, 13, та 14 грудня 2023 року. За результатами проведення службової перевірки начальником сектору з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_3 на ім`я т.в.о. начальника Головного управління ОСОБА_2 було подано доповідну записку (т. 2 а.с. 32-36), у якій повідомлено, що факти, викладені в заяві фахівця відділу агітаційно-пропагандиської роботи та комунікації центру забезпечення діяльності ГУДСНС ОСОБА_5 від 02.01.2024 №1-Д3/61, знайшли своє документальне підтвердження. За висновком ОСОБА_3 , своїми діями начальник відділу персоналу Головного управління полковник служби цивільного захисту ОСОБА_1 грубо порушила вимоги статей 6, 27, 31 та 32 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593, постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 № 848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями", Настанови з експлуатації транспортних засобів в органах та підрозділах ДСНС України, затвердженої наказом ДСНС України від 27.06.2013 №432 та статті 22 Закону України "Про запобігання корупції" стосовно обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища та всупереч інтересам служби вчинила зловживання службовим становищем своїх повноважень і можливостей, пов`язаних із займаною посадою в особистих цілях, а також правопорушення пов`язане з корупцією. Окрім цього грубо порушила вимоги наказу начальника Головного управління від 12.12.2023 №481 "Про особовий склад", в якому зазначено про тимчасове звільнення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків у зв`язку з перебуванням на лікуванні. 25.01.2024 копії зібраних матеріалів перевірки були направлені до правоохоронних органів для прийняття рішення згідно законодавством. Згідно з резолюцією т.в.о. начальника Головного управління Бескостого Д.А. від 16.02.2024 до доповідної записки підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_3 з пропозицією притягнути полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника відділу персоналу Головного управління до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_2 було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність (т. 2 а.с. 37-39). Враховуючи встановлені службовою перевіркою обставини того, що у період з 22.02.2024 по 08.03.2024 полковник служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальник відділу персоналу ГУДСНС перебувала на лікуванні, керуючись ст.ст. 3, 8, 57, 58, 59, 68, 73, 75, 79, 86 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05.03.2009 №1068-VI, за невиконання вимог статті 22 Закону України Про запобігання корупції, статей 6, 27, 31 та 32 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 №848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями", Настанови з експлуатації транспортних засобів в органах та підрозділах ДСНС України, затвердженої наказом ДСНС України від 27.06.2013 №432, та наказу ГУДСНС від 09.01.2023 №9 агп. "Про транспортне забезпечення Головного управління", що призвело до використання службового автотранспорту ОСОБА_1 будучи звільненою від виконання службових обов`язків у зв`язку з лікуванням та як наслідок вчинення дій, що підривають авторитет органів та підрозділів цивільного захисту наказом Головного управління від 11.03.2024 №177-НК/61 на полковника служби цивільного захисту на ОСОБА_1 , начальника відділу персоналу ГУДСНС, було накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність (т. 1 а.с. 37-43). Додатково, відповідач повідомив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення факт про порушення ОСОБА_1 вимог ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції" внесено НАЗК до даного реєстру, на підтвердження чого надав копію виписки (т. 2 а.с. 60). Вважаючи протиправним наказ ГУДСНС від 11.03.2024 №177-НК/61 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ", оскільки такий прийнятий з порушенням порядку та строку накладення дисциплінарного стягнення, за відсутності службового розслідування, а також на підставі хибних висновків про вчинення правопорушення, позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить суд скасувати цей наказ. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції , виходив з встановлених судовим розглядом фактів порушень порядку та строку накладення дисциплінарного стягнення, з урахуванням обставин не проведення службового розслідування, які є достатніми для формулювання висновку щодо протиправності наказу ГУДСНС від 11.03.2024 №177-НК/61. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу визначено Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (надалі - Положення №593). Відповідно до п. 2 Положення №593, служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період. Сутність службової дисципліни, права та обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту щодо її додержання, види заохочення та дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування визначає Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, затверджений Законом України від 05.03.2009 №1068-VI (надалі - Дисциплінарний статут). Так, пунктом 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - бездоганне та неухильне виконання особами рядового і начальницького складу службових обов`язків, установлених Кодексом цивільного захисту України, цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами та контрактом про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту (далі - контракт). Пунктами 5, 6 Дисциплінарного статуту встановлено, що належний рівень службової дисципліни в органах і підрозділах цивільного захисту досягається шляхом: виховання високих професійних і морально-психологічних якостей в осіб рядового і начальницького складу на національно-історичних традиціях, засадах патріотизму, свідомого ставлення до виконання службових обов`язків, вірності Присязі; встановлення особистої відповідальності кожної особи рядового і начальницького складу за додержання вимог Присяги, цього Статуту, інших нормативно-правових актів, виконання службових обов`язків і наказів начальників; формування правової культури в осіб рядового і начальницького складу; поєднання вимогливості начальників до підлеглих із забезпеченням додержання їхніх прав і свобод та турботою про них; поєднання методів переконання і заохочення із застосуванням заходів дисциплінарного стягнення; особистого прикладу зразкового виконання начальниками своїх службових обов`язків, справедливого ставлення до підлеглих; створення в органах і підрозділах цивільного захисту належних матеріально-побутових умов, забезпечення додержання внутрішнього порядку; своєчасного і повного надання особам рядового і начальницького складу встановлених видів забезпечення; залучення всіх осіб рядового і начальницького складу до службової підготовки. Порушення службової дисципліни є дисциплінарним правопорушенням. Згідно з пунктом 8 Дисциплінарного статуту, порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння або бездіяльність особи рядового чи начальницького складу, спрямоване на недодержання вимог Присяги, зокрема на невиконання або неналежне виконання службових обов`язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника служби цивільного захисту. Відповідно до пункту 57 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення накладаються на осіб рядового і начальницького складу за порушення ними службової дисципліни. Пунктом 58 Дисциплінарного статуту встановлено, що грубим дисциплінарним проступком вважається факт грубого порушення службової дисципліни, а саме: невихід на службу без поважних причин; порушення встановленого керівником органу чи підрозділу цивільного захисту розпорядку дня; вживання алкогольних напоїв чи наркотичних засобів у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані чи стані наркотичного сп`яніння; порушення статутних правил несення служби; втрата службового посвідчення, службових документів; невиконання наказів та розпоряджень начальників, що призвело до неготовності до дій за призначенням та зриву виконання покладених на орган чи підрозділ цивільного захисту завдань; порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, що призвело до псування або втрати закріпленого майна, обладнання та техніки, інших матеріальних збитків, а також завдало шкоди здоров`ю особовому складу органу чи підрозділу цивільного захисту або іншим особам; самовільне відлучення курсантів (слухачів) з розташування навчального закладу; невиконання індивідуальних планів роботи науковим, науково-педагогічним, педагогічним складом, ад`юнктами, докторантами; вчинення інших дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні службових обов`язків, які підривають авторитет органів та підрозділів цивільного захисту, а також не сумісні з подальшим проходженням служби цивільного захисту. Пунктом 68 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність. За приписами пунктів 83-85 Дисциплінарного статуту, прийняттю начальником рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення за суттєвий грубий дисциплінарний проступок може передувати службове розслідування, яке призначається виданим наказом начальника з метою з`ясування всіх обставин, а також уточнення причин і умов, що призвели до вчинення дисциплінарного правопорушення, встановлення ступеня тяжкості правопорушення та розміру заподіяної шкоди. Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту. При цьому, пунктом 851 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції за рішенням начальника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування. Порядок проведення службових розслідувань щодо порушень службової дисципліни, у тому числі вчинення дій, за які передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність (далі - порушення службової дисципліни), скоєних особою (особами) рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, у тому числі слухачами і курсантами навчальних закладів сфери управління ДСНС України (далі - особи рядового і начальницького складу), права й обов`язки посадових осіб при проведенні службового розслідування, оформлення його результатів та прийняття за ним рішення визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, затверджена наказом МВС України від 05.05.2015 №515 (надалі - Інструкція №515). Метою проведення службового розслідування є встановлення: обставин (часу, місця) і наслідків порушення службової дисципліни; осіб, винних у вчиненні порушення службової дисципліни, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали передумови для їх спричинення; наявності причинного зв`язку між порушенням службової дисципліни особи (осіб), щодо якої (яких) було призначено службове розслідування, та його наслідками; причин порушення службової дисципліни та умов, що йому сприяли; вимог чинного законодавства, які було порушено; ступеня провини кожної з осіб, причетних до порушення службової дисципліни, та мотивів протиправної поведінки особи (осіб) рядового чи начальницького складу, її (їх) ставлення до скоєного (пункт 2 Розділу І Інструкції №515). Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції №515, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 3 розділу VII Інструкції №515. Відповідно до пункту 2 розділу VIII Інструкції №515, якщо вину особи рядового або начальницького складу повністю доведено, за результатами службового розслідування начальник, який призначив службове розслідування, визначає вид дисциплінарного стягнення щодо порушника та доручає підготувати проект відповідного наказу щодо його накладення. Тобто, недотримання працівником ДСНС службової дисципліни, неналежне виконання службових обов`язків може містити ознаки дисциплінарного проступку. При цьому, обставини дисциплінарного проступку мають встановлюватися під час службового розслідування, а питання про застосування того чи іншого виду дисциплінарного стягнення слід вирішувати з урахуванням характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано (могло бути завдано) шкоду. Колегія суддів звертає увагу на те , що Інструкцією №515 встановлено саме порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту. Ні вказаною Інструкцією №515 ні Положенням №593 ні Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту не передбачено проведення службової перевірки в органах і підрозділах цивільного захисту. Фактично , під службовою перевіркою розуміється комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.05.2018 у справі №712/6576/17, складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку. Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази про факти вчинення працівником дисциплінарного проступку. У свою чергу, відповідно до п. 24 Положення №593, особа рядового і начальницького складу має право на проведення службового розслідування за її вимогою з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри щодо порушення нею законодавства, службової дисципліни, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності. З системного аналізу вищезазначених норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що притягненню особи (осіб) рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, у тому числі слухачів і курсантів навчальних закладів сфери управління ДСНС України (далі - особи рядового і начальницького складу) до відповідальності у звязку з порушеннням службової дисципліни, у тому числі вчинення дій, за які передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність (далі - порушення службової дисципліни), скоєних такими повинно передувати саме службове розслідування, призначене на підставі відповідного наказу, у ході якого встановлюються обставини щодо неправомірних дій тких осіб. В постанові Верховного суду від 22.04.2020 по справі № 826/23872/15 викладено наступне : «Суд, з аналізу приписів Інструкції та Дисциплінарного статуту, зазначає, що проведення виключно об`єктивного, неупередженого службового розслідування (у випадку його безпосереднього проведення), на підставі всебічно досліджених усіх умов та обставин події, є наслідком обґрунтованого застосування дисциплінарного стягнення.». Як свідчить зміст пункту 1 оскаржуваного наказу, відповідач за наслідками службової перевірки сформулював висновок, зокрема, про не виконання позивачем вимог статті 22 Закону України "Про запобігання корупції", хоча й службового розслідування як такого не призначалося та не проводилося. Як свідчать встановлені судом обставини справи, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність слугувало судження відповідача про грубе порушення службової дисципліни, а саме: невиконання вимог статті 22 Закону України "Про запобігання корупції" стосовно обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища, статей 6, 27, 31 та 32 "Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 № 848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями", Настанови з експлуатації транспортних засобів в органах та підрозділах ДСНС України, затвердженої наказом ДСНС України від 27.06.2013 №432 та наказу ГУДСНС від 09.01.2023 №9 агп. "Про транспортне забезпечення Головного управління". Разом з цим судовим розглядом встановлено, що вищевказані обставини грубого порушення службової дисципліни, що виразилися у використанні ОСОБА_1 службового автотранспорту під час звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з її лікуванням, були встановлені за наслідками службової перевірки, призначеної на підставі заяви фахівця відділу агітаційно-пропагандиської роботи та комунікації центру забезпечення діяльності ГУДСНС ОСОБА_5 від 02.01.2024 №1-ДЗ/61 за резолюцією т.в.о. начальника ГУДСНС ОСОБА_2 від 02.01.2024 та проведеної начальником сектору з питань запобігання та виявлення корупції ГУДСНС підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_3 , за результатами якої складено доповідну записку. Чинним законодавством з питань проходження служби цивільного захисту не передбачено можливості призначення та проведення службової перевірки за фактом, як у даному випадку, використання службового становища у власних цілях та отримання неправомірної вигоди Тобто, у даному випадку відповідачем в порушення вимог Інструкції №515 не призначалось службове розслідування відносно ОСОБА_1 , в ході якого необхідно було встановити : обставин (часу, місця) і наслідків порушення службової дисципліни; осіб, винних у вчиненні порушення службової дисципліни, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали передумови для їх спричинення; наявності причинного зв`язку між порушенням службової дисципліни особи (осіб), щодо якої (яких) було призначено службове розслідування, та його наслідками; причин порушення службової дисципліни та умов, що йому сприяли; вимог чинного законодавства, які було порушено; ступеня провини кожної з осіб, причетних до порушення службової дисципліни, та мотивів протиправної поведінки особи (осіб) рядового чи начальницького складу, її (їх) ставлення до скоєного (пункт 2 Розділу І Інструкції №515). Висносок службового розслідування в розмінні вимог розділу VII Інструкції №515 у відношенні ОСОБА_1 не складався та не затверджувався згідно вимог п.1 розділу VIIІ Інструкції №515. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивача до дисциплінарної відповідальності притягнуто за результатом проведеної службової перевірки , проведення якої не передбачено ні Інструкцією №515 ні Положенням №593. Крім того, оскаржуваним наказом начальнику відділу персоналу ГУДСНС ОСОБА_1 фактично інкримінується корупційне правопорушення. Своєю чергою аналіз змісту ст. 85-1 Дисциплінарного статуту свідчить на користь висновку про те, що проведення службового розслідування у випадку вчинення корупційного чи пов`язаного з корупцією правопорушення є обов`язковим задля досягнення мети виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню. Вимога щодо обов`язковості призначення службового розслідування міститься і у підпункті 7 пункту 1 розділу II Інструкції №515, відповідно до якого службові розслідування призначаються у разі невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків, порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, що призвело до псування або втрати закріпленого майна, обладнання та техніки, інших матеріальних збитків, а також завдало шкоди здоров`ю особового складу органу чи підрозділу цивільного захисту або інших осіб. Всупереч наведеному, як вже з`ясовано судом, службового розслідування за фактом порушення начальником відділу персоналу ДСНС полковником цивільного захисту ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, що призвело до матеріальних збитків чи мало б корупційну складову, з боку ГУДСНС не призначалося та не проводилося. Відтак, на переконання суду обґрунтованими є зауваження позивача з приводу того, що одноосібно проведена начальником сектору з питань запобігання та виявлення корупції ГУДСНС підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_3 . службова перевірка призвела до грубого порушення вимог чинного законодавства в частині недотримання відповідачем способу встановлення в діях особи складу дисциплінарного проступку. Враховуючи наведене , оскільки у даному випадку відповідачем не призначалось службове розслідування відносно ОСОБА_1 наказ від 11.03.2024 №177-НК/61 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " прийнято Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області з порушенням вимог VIIІ Інструкції №515 не за результатами службового розслідування. Окрім того, як встановлено судом з доданих ОСОБА_1 до позовної заяви, але не доданих відповідачем до відзиву матеріалів, позивач зверталася до т.в.о. начальника ГУДСНС ОСОБА_2 із рапортами: - від 06.02.2024 №97-ДЗ/61 про вчинення підполковником служби цивільного захисту ОСОБА_3 неправомірних дій, які порушують вимоги Дисциплінарного статуту та наказу МВС України від 05.05.2015 №515 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту" та проханням відповідно до п. 24 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, про призначення службового розслідування з метою зняття безпідставних звинувачень у зловживанні службовим становищем (т. 1 а.с. 156-158); - від 08.02.2024 №109-ДЗ/61 щодо надання пояснень про виконання службових обов`язків у період з 11.12.2023 по 20.12.2023 за посадою та використання для вирішення службових завдань службового автомобіля (т. 1 а.с. 105-109). Відповіді на означені рапорти від т.в.о. начальника ГУДСНС ОСОБА_2 позивач так і не отримала, у зв`язку з чим звернулася до нього вже із заявою від 08.03.2024 №Р-398/61 в порядку ст. 109 Дисциплінарного статусу, в якій просила повідомити про причини нерозгляду її попередніх рапортів, повідомити чи призначене службове розслідування за її рапортом від 06.02.2024 №97-ДЗ/61, у разі не призначення такого розслідування просила його призначити, усунути підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_3 від виконання службових обов`язків за посадою з метою недопущення його впливу на комісію з проведення службового розслідування та осіб, які будуть опитані в ході його проведення, а також просила повідомити про причину не призначення відповідно до п. 24 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 службового розслідування за рапортом ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 115-117). На цю заяву відповідач також не відреагував, чим порушив вимоги пункту 24 Положення №593, оскільки не забезпечив право позивача на призначення службового розслідування з метою зняття безпідставних, як на її думку, звинувачень або підозри щодо порушення законодавства, службової дисципліни, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності. Крім цього, як зазначено у наказі ГУДСНС від 11.03.2024 №177-НК/61, доповідна записка начальника сектору з питань запобігання та виявлення корупції ГУДСНС підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_3 за результатами службової перевірки складена 24.01.2024, без відібрання пояснень по суті проступку у ОСОБА_1 . Відповідно ж до вимог п. 81 Дисциплінарного статуту, накладенню дисциплінарного стягнення передує отримання від порушника дисципліни письмового пояснення. У разі відмови порушника дати письмове пояснення безпосередній начальник такої особи складає про це акт. Зі змісту доповідної записки від 24.01.2024 та наказу ГУДСНС від 11.03.2024 №177-НК/61 слідує, що обставини, повідомлені позивачем у поясненні, не перевірялися. Крім того, за твердженням позивача, ГУДСНС порушено строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбачений пунктом 86 Дисциплінарного статуту, за змістом якого дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше ніж протягом 30 днів від дня, коли про правопорушення стало відомо начальнику, а у разі проведення за фактом вчинення правопорушення службового розслідування - від дня закінчення службового розслідування, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці порушника дисципліни. Як вже встановлено судом, про вчинення правопорушення т.в.о. начальника ГУДСНС ОСОБА_2 стало відомо із заяви громадянина ОСОБА_5 02.01.2024, на якій начальник вчинив резолюцію щодо проведення службової перевірки. Згідно з наданими позивачем витягами з її електронного кабінету страхувальника (т. 1 а.с. 161-162), у період з 18.01.2024 по 25.01.2024 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні. Отже , строк притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинув ще 08.02.2024. Тож дійсно, як і стверджує позивач, спірний наказ від 11.03.2024 №177-НК/61 прийнятий ще й з порушенням строку накладення дисциплінарного стягнення. Враховуючи встановлені судовим розглядом факти порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення, з урахуванням обставин не призначення, не проведення службового розслідування та не складання відповідного висновку за результатами службового розслідування , який є обов`язковим в розумінні вимог Інструкції №515 для притягнення до дисциплінарної відповідальності , що є достатнім для висновку про протиправність наказу ГУДСНС від 11.03.2024 №177-НК/61 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ", іншим доводам сторін суд оцінку не надає. Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, в той час як відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийнятого спірного наказу. З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки колегія суддів дійшла висновку про задоволення адміністративного позову. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки колегією суддів були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Щодо клопотання позивачки про постановлення окремої ухвали щодо полковника служби цивільного захисту ОСОБА_2 , колишнього тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління ДСНС України у Полтавській області (зараз першого заступника начальника Головного управління ДСНС України у Черкаській області) в частині порушення вимог ст.19 Конституції України, пунктів 5, 57, 81,85, 85-1,86, 109, 118,120 Дисциплінарного статуту, пункту 24,28 Положення №593, Інструкції №515, та окремої ухвали щодо підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_3 , начальника сектору з питань запобігання та виявлення корупції про порушення вимог в частині порушення вимог ст.19 Конституції України, пунктів 81,85,85-1 Дисциплінарного статуту, пункту 24,28 Положення №593, Інструкції №515 та направити її до Державної служби України з надзвичайних ситуацій для притягнення останніх до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону (ч. 1). У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч. 2). Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч. 3). В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Випадки постановлення окремої ухвали з метою її направлення суб`єкту владних повноважень не можуть відтворювати підстави прийняття судового рішення про задоволення позову. Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв`язання спору по суті. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи у публічно-правових відносинах. Таким чином, підставою для прийняття окремої ухвали є саме достовірно встановлене судом в ході судового засідання порушення законності та правопорядку. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли, водночас постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. З урахуванням того, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не обов`язком, та в межах цієї справи суд, оцінюючи дії відповідача, не встановлено умов згідно статті 249 КАС України, клопотання позивачки про постановлення окремих ухвал не підлягає задоволенню. У даній справі колегія суддів вважає належним способом захисту прав позивача є скасування наказу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області від 11.03.2024 №177-НК/61 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ". Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 по справі № 440/3679/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко