LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд757/62660/21-ц

від 04.09.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 757/62660/21-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/12879/2024 Головуючий у суді першої інстанції: Новак Р.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бінсон» про відновлення становища, яке існувало до порушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року, встановив: у листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про відновлення становища, яке існувало до порушення. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року справу було передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Бінсон». Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Печерського районного суду міста Києва, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про передачу справи на розгляд до іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Вирішуючи питання про передачу справи до Господарського суду Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив з того, що на його розгляді перебуває справа про банкрутство ТОВ «Бінсон», а тому всі спори, стороною яких він є, мають вирішуватись в межах справи про банкрутство. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він зроблений із порушенням норм процесуального права. У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що у неї відсутні майнові вимоги до ТОВ «Бінсон», яке є третьою особою у справі. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду, з прав людини як джерело права. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 ЦПК України, і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях. 21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з питань банкрутства, пунктами 2, 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що з дня введення його в дію Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втрачає чинність і подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 було заявлено позовні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17 лютого 2023 року представник позивача - ОСОБА_4 подала до суду клопотання про заміну сторони у справі, у якому просила замінити неналежних відповідачів на належного відповідача - Міністерство юстиції України та визначити третіми особами Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «Бінсон» (а.с154-157, том І). 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про заміну сторони у справі, у якому просила замінити неналежних відповідачів на належних, а саме - Міністерство юстиції України та ТОВ «Бінсон», визначити Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третьою особою (а.с.163-167, том І). В судовому засіданні 21 лютого 2023 року за відсутності учасників справи було постановлено протокольну ухвалу про заміну неналежних відповідачів на Міністерство юстиції України та визначено Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «Бінсон» третіми особами (а.с.194, том І). Питання щодо залучення ТОВ «Бінсон» в якості відповідача у справі судом першої інстанції не вирішувалось. За таких обставин передача до господарського суду спору, у якому боржник, щодо якого відкрито провадження про банкрутство, є третьою особою, а не стороною (позивачем або відповідачем), свідчить про порушення норм процесуального права. Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено висновок про передачу справи до господарського суду з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»