Ухвала КЦС ВС № 752/1695/15-ц

Ухвала 09 вересня 2024 року м. Київ справа № 752/1695/15-ц провадження № 61-11829ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Швидченко Тетяни Миколаївни як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки майна в натурі та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 16 лютого 2021 року про зменшення позовних вимог, просила поділити в натурі житловий будинок з відповідними надвірними спорудами та будівлями під АДРЕСА_1 ; виділити ОСОБА_2 в натурі 27/50 частин житлового будинку які складаються із приміщень: 1-1 - коридор площею 6,20 кв. м (фактичною площею 6,10 кв. м), 1-2 - коридор площею 5,40 кв. м (фактичною площею 5,40 кв. м), 1-3 - житловою площею 19,60 кв. м (фактичною площею 19,0 кв. м), 1-4 - коридор площею 5,50 кв. м, 1-5 - кухня площею 17,90 кв. м (фактичною площею 16,90 кв. м), 1-6 - санвузол площею 8,70 кв. м (фактичною площею 8,40 кв. м), 1-7 - житловою площею 15,90 кв. м (фактичною площею 14,50 кв. м), 1-8 - житловою площею 13,20 кв. м (фактичною площею 11,90 кв. м), загальною площею приміщень 92,40 кв. м; визнати за нею право власності на 27/50 частин земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 79142134 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 . Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 25 листопада 2021 року позов задовольнив частково. Виділив ОСОБА_2 в натурі 27/50 частини житлового будинку під АДРЕСА_1 , які складаються із: 1-1 - коридор площею 6,20 кв. м (фактичною площею 6,10 кв. м), 1-2 - коридор площею 5,40 кв. м (фактичною площею 5,40 кв. м), 1-3 - житловою площею 19,60 кв. м (фактичною площею 19,0 кв. м), 1-4 - коридор площею 5,50 кв. м, 1-5 - кухня площею 17,90 кв. м (фактичною площею 16,90 кв. м), 1-6 - санвузол площею 8,70 кв. м (фактичною площею 8,40 кв. м), 1-7 - житловою площею 15,90 кв. м (фактичною площею 14,50 кв. м), 1-8 - житловою площею 13,20 кв. м (фактичною площею 11,90 кв. м), загальною площею приміщень 92,40 кв. м. В решті позову відмовив. Київський апеляційний суд постановою від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Басараб Н. В. як представника ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо поділу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 79142134 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель під АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на 27/50 частин цієї земельної ділянки скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_2 право власності на 27/50 частин земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 79142134 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель під АДРЕСА_1 . Здійснив розподіл земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 79142134 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель під АДРЕСА_1 згідно з варіантом № 2 висновку експерта за результатами проведення судової земельної-технічної експертизи від 02 лютого 2024 року № 1-02/02, наступним чином. Для доступу та обслуговування частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами співвласнику ОСОБА_2 виділив земельну ділянку площею 0,0540 га (540 кв. м), яка обмежена лініями розподілу: від точки «9» лінія розподілу, яка складається з двох відрізків довжиною 4,36 м + 13,15 м проходить по вулиці Козацькій через точку «10» в точку «11»; від точки «11» лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку, по лінії розподілу будинку через точку «14» в точку « 15»; від точки «15» лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки « 18», «19», «22», «23» в точку «29»; від точки «29» лінія розподілу довжиною 0,44 м проходить в точку «24», яка знаходиться на відстані 0,44 м від стіни будинку ОСОБА_1 ; від точки «24» лінія розподілу проходить паралельно стіні господарської споруди (г/с) ОСОБА_2 довжиною 1,96 м в точку «25»; від точки «25» лінія розподілу довжиною 0,71 м проходить в точку «26»; від точки «26» лінія розподілу довжиною 7,76 м проходить паралельно стіні житлового будинку в точку «27»; від точки «27» лінія розподілу довжиною 16,24 м проходить в точку «28»», яка знаходиться на східній межі ділянки; від точки «28» лінія розподілу довжиною 18,09 м проходить по східній межі ділянки в точку «7»; від точки «7» лінія розподілу, яка складається з двох відрізків довжиною 16,26 м+ 22,45 м проходить в точку «9», яка знаходиться на куті ділянки по вулиці Козацькій . Для доступу та обслуговування частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами співвласнику ОСОБА_1 , лініями розподілу виділив земельну ділянку площею 0,0460 га (460 кв. м), яка обмежена: від точки «11» лінія розподілу, яка складається з двох відрізків точку «1»; довжиною 1,00 м + 3,01 м проходить по вулиці Козацькій через точку «12» в точку «1»; від точки «1» лінія розподілу проходить по межі ділянки з північного боку довжиною 8,31 м + 5,75 м + 1,48 м + 6,46 м + 15,64, через точки «2», «3», «4», «5» в точку «б»; від точки «6» лінія розподілу довжиною 14,13 м проходить по східній межі ділянки в точку «28»; від точки «28» лінія розподілу довжиною 16,24 м проходить в точку «27»; від точки «27» лінія розподілу довжиною 7,76 м проходить паралельно стіні житлового будинку в точку «26»; від точки «26» лінія розподілу довжиною 0,71 м проходить в точку «25»; від точки «25» лінія розподілу довжиною 1,96 м проходить паралельно стіні г/с ОСОБА_2 в точку «24»; від точки «24» лінія розподілу довжиною 0,44 м, яка знаходиться від стіни будинку на відстані 0,44 м проходить в точку «29»; від точки «29» лінія розподілу проходить по стіні будинку через точки «23», «22», «19», «18» в точку «15»; від точки «15» по лінії розподілу будинку в точку « 14»; від точки « 14» лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку в точку « 11», яка знаходиться на вул. Козацькій у м. Києві . Встановив сервітут на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,0013 га (13 кв. м) для обслуговування частини житлового будинку ОСОБА_1 , яка обмежена лініями розподілу: 15-18-19-22-21-20-17-16-15. Встановив сервітут на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0010 га (10 кв. м) для обслуговування частини житлового будинку ОСОБА_2 , яка обмежена лініями розподілу: 11-12- 13-14-11. В решті рішення суду залишив без змін. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. 21 серпня 2024 року адвокат Швидченко Т. М. як представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року з пропуском стоку на касаційне оскарження. Разом із цим, адвокат Швидченко Т. М. як представник ОСОБА_1 в касаційній скарзі заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що ОСОБА_1 не була присутня в судовому засіданні апеляційного суду 16 квітня 2024 року, оскільки її не було про нього повідомлено. З 15 квітня до 27 травня 2024 року ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням інсульту, що підтверджується наданою медичною довідкою від 27 травня 2024 року. Копію повного тексту оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року вона отримала 30 травня 2024 року, про що свідчить відмітка про дату засвідчення рішення на отриманій нею належним чином завіреної копії. 01 липня 2024 року вона звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржуване судове рішення, тобто в перебачений статтею 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року її касаційну скаргу було залишено без руху, а ухвалою від 01 серпня 2024 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику. Разом із цим, згідно з відповіддю Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2024 року вих. № 01-11/109/2024 постанова Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року була направлена на адресу ОСОБА_1 , проте матеріали справи не містять відмітки про отримання оскаржуваного судового рішення. Ураховуючи наведене, заявник просить клопотання задовольнити та поновити строк на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Аналіз касаційної скарги та надані матеріали свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його. Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке. Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Однак, адвокатом Швидченко Т. М. як представником ОСОБА_1 в порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність у неї електронного кабінету. Крім того, як на підставу скасування судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених заявником постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. А також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). За правилами пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Диспозиція вищевказаної норми процесуального закону передбачає, що крім іншого заявнику необхідно вказувати норму права щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній. В мотивувальній частині касаційної скарги адвокат Швидченко Т. М. як представник ОСОБА_1 не зазначає в частині застосування якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду.

Мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове обґрунтування, проте, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги обирати норми права, із застосуванням яких не погоджується заявник. Для усунення вказаного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надати до суду нову редакцію касаційної скарги оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу (и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи. Разом із цим, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. До касаційної скарги долучено копію квитанції від 01 липня 2024 року № 4680-0305-4393-7183 про сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 974,40 грн. З`ясовано, що ОСОБА_1 вже зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, проте ухвалою суду касаційної інстанції від 01 серпня 2024 року касаційна скарга була повернута заявнику. З інформації, що наявна в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-9421ск24, видно, що ОСОБА_1 подавалась до суду квитанція від 01 липня 2024 року № 4680-0305-4393-7183, як доказ сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, поданої у липні 2024 року. Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості Верховному Суду зараховувати в якості судового збору кошти, що сплачені фізичними і юридичними особами за подання інших заяв чи скарг, по яким судами були ухвалені процесуальні рішення. Таким чином, ОСОБА_1 слід надати суду касаційної інстанції інший документ, що підтверджує сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги. Разом з тим, згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» заявник не позбавлений можливості звернутися до суду з клопотаннями про повернення судового збору, який був сплачений за розгляд касаційної скарги, поданої у липні 2024 року. Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Позовну заяву подано у січні 2015 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата - 1 218,00 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Київського ап5еляційного суду від 16 квітня 2024 року в частині задоволенні позовних вимог про виділ частки майна в натурі та визнання права власності на частину земельної ділянки та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга та оскаржуване судове рішення не містять відомостей про ціну позову в частині оскаржуваної заявником вимоги майнового характеру (вартість спірної земельної ділянки станом на дату подання позову до суду), у зв`язку з чим неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги. Таким чином, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову в частині оскаржуваної вимоги майнового характеру (станом на дату подання позову до суду), а також самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги, підтвердивши такий розмір належними доказами (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно вартості спірного нерухомого майна станом на дату подання позову до суду), та сплатити його в розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного нерухомого майна. Також суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення). Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання адвоката Швидченко Тетяни Миколаївни як представника ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року задовольнити. Поновити адвокату Швидченко Тетяні Миколаївні як представнику ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року. Касаційну скаргу адвоката Швидченко Тетяни Миколаївни як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев