Постанова 4824 № 362/7043/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/13267/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2024року місто Київ справа № 362/7043/23 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ящук Т.І. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Марчук О.Л., повний текст рішення складено 13 травня 2024 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,- В С Т А Н О В И В: В жовтні 2023 року позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1188-1943 від 12 квітня 2023 року у розмірі 73560 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 12000 грн.; простроченої заборгованості за процентами - 61560 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що 12 квітня 2023 року між сторонами був укладений за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1188-1943, який разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір. Вказував, що кредитний договір, відповідно до норм ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Зазначав, що позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А8958 для підписання кредитного договору №1188-1943 від 12 квітня 2023року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору, відповідач отримавкредит у розмірі 12000грн., строк кредитування 300 днів, базовий період - 18 днів, процентна ставка стандартна - 3 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом; процентна ставка знижена - 2,5 %. Посилався на те, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит на картковий рахунок, однак остання умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2024 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 73560 грн. та 2147,20 грн. у відшкодування судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати повністю або переглянути вказане рішення в частині стягнення заборгованості за відсотками. В обґрунтування вимог посилалася на те, що документи, які розміщені на офіційному сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», можуть неодноразово змінюватися самим позивачем, що не дає можливості встановити чинну редакцію цих правил на момент підписання кредитного договору. Тому, не можливо встановити чи вищезгадані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитом. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору. Вказувала, що в даному випадку не дотримано вимог, передбачених ч.2 ст.1 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк або інша фінансова установа. Зазначала, що поданий позивачем розрахунок заборгованості за договором про який згадувалось в позовній заяві, не є документом первинного бухгалтерського обліку. Посилання позивача на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором, як на підставу задоволення позовних вимог, є необгрунтованими, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами ціє фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити чи надавались кошти, в якій сумі та на який строк, правильність нарахування та на чию карту було здійснено нарахування, а тому зробити висновок, що ця заборгованість має місце, що вона виникла саме внаслідок порушення нею умов відповідного кредитного договору неможливо, як і не можливо встановити, які саме умови порушені нею. Посилалась на те, що судом першої інстанції не враховано той факт, що нарахування процентів за кредитним договором обмежене лише терміном дії договору, тобто відсотки за кредитом, нараховані внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, після спливу строку кредитування не можуть нараховуватися та стягуватися. Вказувала, що зважаючи на судову практику, а також положення п.2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», яке регляментує, що зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу, суд пешої інстанції не дослідив питання порушення позивачем норм Закону України «Про захист прав споживачів», у частині включення позивачем умов до кредитного договору, які є несправедливими до споживача та нарахування процентної ставки, більшої ніж визначену Законом України «Про споживче кредитування». 15 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в редакції, яка діяла на час відкриття апеляційного провадження у справі. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки дана справа є малозначною, тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1188-1943 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) НОМЕР_1 , на підставі якого відповідачем був отриманий кредит у розмірі 12000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3% (стандартна процентна ставка), 2,5% (знижена процентна ставка), строком кредитування на 300 календарних днів. Відповідно до п.11.1 вказаного договору, цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей догові, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця (https://сreditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним. Позивачем також на підтвердження своїх вимог було надано копії Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів). Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання. Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 12000 грн. відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1188-1943 від 12 квітня 2023 року та дистом АТ КБ «ПРИВАТ БАНК». Видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 03 жовтня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить 12000 грн., за процентами - 61560 грн. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 73560 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності вимог позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 на його користь. Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. З умов кредитного договору вбачається, що заявлений строк користування кредитом, який складає 18 днів є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою. За пунктом 4.8 вищевказаного кредитного договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування. Дата повернення (виплати) кредиту 05 лютого 2024 року. Отже, базовий період - період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в даному випадку - 18 днів) (пункт 4.4 договору), а строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку 300 днів) (пункт 4.8 договору). Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач за користування кредитними коштами у межах строку кредитування з 12 квітня 2023 року та протягом 300 календарних днів. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період з 12 квітня 2023 року по 29 квітня 2023 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2,5% в день, з 30 квітня 2023 року по 02 жовтня 2023 року - за стандартною процентною ставкою 3 % в день. Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитом у розмірі 12000 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 61560 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що з документів - договору, Правил, які діяли на час отримання нею коштів не можливо встановити чи вони взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п.11.12 договору про відкриття кредитної лінії №1188-1943 від 12 квітня 2023 року, невід'ємною частиною вказаного договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором та вказаний договір підписаний безпосередньо відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем). Посилання відповідача на порушення ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем пеня за порушення зобов'язання не нараховувалась, а також судом не встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Доводи наведені у апеляційній скарзі зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: