Постанова 4824 № 752/1713/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2024 року місто Київ Справа № 752/1713/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7827/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Немировська О.В. розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Моторного транспортного страхового бюро України (далі - МТСБУ), ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 02.08.2022 о 13-25 год., керуючи транспортним засобом «Jaguar F-Type», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві на вул. Академіка Заболотного, 174-А, під час зміни напрямку руху та перестроювання, не переконався, що це буде безпечним, не надав дорогу автомобілю «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення, після чого автомобіль «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , продовжив рух та зіткнувся з автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_3 , та іншими автомобілями, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Винним у даній дорожньо-транспортній пригоді постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 31.10.2022 визнано ОСОБА_1 Автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_3 , належить йому на праві приватної власності і внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазнав значних пошкоджень. Загальна сума позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди складає 182 634,91 грн, що підтверджується висновком експертного авто-товарознавчого дослідження автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_3 . На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована. Він мав діючий страховий поліс і розраховував на регламентну виплату МТСБУ в розмірі відповідальності за майнову шкоду 136 000 грн, а тому звернувся письмово до МТСБУ, подавши заяву про виплату із всіма необхідними додатками. Відповідач МТСБУ свого обов`язку не виконав, надавав різні суперечливі вимоги для дооформлення документів, вказував, що відсутній документ, який встановлює вину водія, хоча постанова суду надана була одразу, аварійного комісара для огляду пошкодженого автомобіля не направив. На час звернення з позовом виплату не здійснив. У зв`язку з настанням події, передбаченої п.п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ мало здійснити йому виплату страхового відшкодування в розмірі 136 000 грн. Сума вимог до відповідача ОСОБА_1 складає 46 634,91 грн, це різниця між сумою збитків 182 634,91 грн. і сумою регламентної виплати 136000 грн. З урахуванням викладеного просив: стягнути з МТСБУ на свою користь 136 000 грн, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 46 634,91 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішення Голосіївського районного суду міста Києва позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 46 634 (сорок шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн 91 коп. та судові витрати в сумі 466 (чотириста шістдесят шість) грн 34 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь Моторного транспортного страхового бюро України судові витрати в сумі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 02 лютого 2024 року подав засобами електронного зв`язку апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу На обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує на те, що його не було повідомлено належним чином про розгляд даної справи, а тому він був позбавлений можливості подати докази та заперечувати проти висунутих позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що автомобіль при проведені оцінки експертом був визнаний фактично знищеним, а представники МТСБУ надали належні обґрунтування щодо неможливості встановлення підтвердженої суми, що була заявлена. Вказує, що судом не обґрунтовано підстав правомірності стягнення саме 46 634,91 грн з ОСОБА_1 . Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивачем рішення суду не оскаржено, тому в частині відмови в позов ідо МТСБУ рішення не переглядається. Апеляційна скарга відповідача судом надіслана на електронну пошту позивача, яку він зазначив у своїх процесуальних заявах. Відзиву на апеляційну скаргу позивач також не надіслав. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . 02.08.2022 за участю ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода, оскільки він, керуючи транспортним засобом «Jaguar F-Type», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві на вул. Академіка Заболотного, 174А, під час зміни напрямку руху та перестроювання, не переконався, що це буде безпечним, не надав дорогу автомобілю «Mercedes- Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення, після чого автомобіль «Mercedes- Benz» продовжив рух та зіткнувся з автомобілем «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_5 , автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_3 , авто «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_6 , авто «Skoda Kamiq», д.н.з. НОМЕР_7 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП. Згідно з висновком експерта від 26.08.2022 №23/08-01 вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження 02.08.2022 станом на 23.08.2022 становить 182 634,91 грн без ПДВ, вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу деталей становить 419 917,74 грн, ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 297 668 грн. Згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 31.10.2022 винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано відповідача ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано. 08.12.2022 ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.08.2022. МТСБУ у відповідь на зазначену заяву від 08.12.2022 надіслало лист про надання певних документів по справі № 88692 для прийняття рішення щодо відшкодування шкоди відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 19.12.2022 суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_4 повідомив МТСБУ, що власник автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_3 , відмовив у наданні автомобіля на огляд, через що є неможливим надати оцінку матеріального збитку. Згідно даних електронного кабінету потерпілого ОСОБА_5 по справі № 88692 МТСБУ відмовило йому у виплаті страхового відшкодування. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд враховує, що 19 червня 2024 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах», згідно з яким статтю 369 ЦПК України було викладено в новій редакції. Відповідно до Прикінцевих положень вищевказаного закону, цей Закон набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи вищевикладене, а також факт того, що апеляційну скаргу подано до набрання чинності вказаним вище законом, а також оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає з огляду на таке. Порядок повідомлення учасників справи про судове засідання та вручення судових повісток про виклик регулюється ст. 128 ЦПК України. Згідно з вимогами ч. ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA»). Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 31 травня 2023 року № 94726 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 85) Як вбачається з матеріалів справи, поштові відправлення адресовані ОСОБА_1 надсилалися за адресою: АДРЕСА_2 , що не є його зареєстрованим місцем проживання та не може вважатися належним повідомлення з огляду на положення п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував, що матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд справи в суді та ухвалив рішення із порушенням норм процесуального права. За обставинами цієї справи, апеляційним судом встановлено, що відповідач не був належним чином повідомлений судом про розгляд даної справи, тобто було порушено його конституційне право на доступ до суду. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Оскільки судом першої інстанції була розглянута справа за відсутності ОСОБА_1 , якого не було належним чином повідомлено про розгляд справи, а ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу цією підставою, рішення Голосіївського районного суду від 14 вересня 2024 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Колегія суддів розглянувши позовну заяву в межах заявлених у суді першої інстанції вимог до відповідача ОСОБА_1 , з урахуванням доводів апеляційної скарги приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Колегія суддів встановила, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 31.10.2022 ОСОБА_1 визнано винним у спричинені ДТП 02 серпня 2022 року. За приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відносини цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV (далі - у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди. Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1. статті 41 Закону №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 станом на 02 серпня 2022 року не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Доказів наявності полісу страхування ОСОБА_1 суду першої та/або апеляційної інстанції не надано. Таким чином з огляду на характер правовідносин, пов`язаних із відшкодуванням шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 може бути стягнуто лише той розмір матеріального збитку, що перевищує розмір регламентної виплати МТСБУ. Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 затверджено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160 000 гривень на одного потерпілого. Згідно з висновком експерта від 26.08.2022 №23/08-01 вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження 02.08.2022 станом на 23.08.2022 становить 182 634,91 грн. Вказаний висновок відповідачем не спростований, заперечення щодо його правильності зводяться до тих, що зазначено у відзиві на позов МТСБУ, проте вони не можуть бути застосовані стосовно відповідача ОСОБА_1 , оскільки заперечення МТСБУ стосувалися процедурних порушень з боку ОСОБА_2 , що стали підставою для відмови у виплаті регламентної виплати. На стадії апеляційного розгляду відповідач не заявляв клопотання про проведення судової експертизи з метою спростування розміру матеріального збитку , визначеного у висновку , що надав позивач. Щодо інших доводів, що стосуються недоліків Висновку №23/08-01 колегія суддів вказує на таке. За приписами статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. Таким чином, відповідно до положень ст. ст. 12, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пп. 62-67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» перевірка дотримання вимог нормативно-правових актів з оцінки майна під час проведення оцінки здійснюється шляхом рецензування звіту про оцінку майна. Тобто, у разі незгоди із розміром матеріального збитку , відповідач як особа, що має заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна мав право замовити його рецензію, або надати суду новий доказ, заявивши відповідне клопотання про призначення експертизи, проте таких процесуальних дій не вчинив . З наведеного слідує, що Висновок № 23/08-01, на підставі якого позивачем визначено суму матеріального збитку, у встановленому законом порядку не спростовано ОСОБА_1 . За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 22 634,91 (182 634,91 - 160 000) грн матеріального збитку. Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують. Зводяться до оскарження Висновку № 23/08-01 у формі, що не передбачена чинним законодавством та переоцінки доказів. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Оскільки судом першої інстанції була розглянута справа за відсутності відповідача ОСОБА_1 , якого не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, а відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу цією підставою, рішення Голосіївського районного суду від 14 вересня 2023 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України про часткове задоволення позову про відшкодування матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди стосовно відповідача ОСОБА_1 . Судові витрати Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено на 48,54 % (22 634,91 (сума задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 ) / 46 634,91 (сума позовних вимог до ОСОБА_1 ) * 100 %). Таким чином з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 886,51 (1826,35*0,4854) грн. Разом із цим, зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 409,76 (2739,52*0,5146) грн. Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд зобов`язує позивача ОСОБА_2 , на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю у сумі 523,25 грн відповідачу ОСОБА_1 . У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Керуючись статтями 12, 81, 128, 137, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 22 634 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять чотири) гривні 91 копійок. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 523 (п`ятсот двадцять три) гривні 25 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідачО.В. Желепа Судді:О. Ф. Мазурик О. В. Немировська