Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/1488/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1488/24 пров. № А/857/11831/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Глушка І.В. та Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення (індексацію-різниці) (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 07.05.2024р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 22.01.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Каверін С.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби /ДПС/ України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно; зобов`язати відповідача Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно у розмірі 4401 грн. 86 коп. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/; визнати протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із грудня 2020 року по листопад 2021 року; зобов`язати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року в розмірі 4401 грн. 86 коп. на місяць, із одночасною компенсацією сум ПДФО (а.с.1-12). Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.33 і на звороті). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно; зобов`язано Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно в розмірі 4401 грн. 86 коп. на місяць, із одночасною компенсацією сум ПДФО; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року в розмірі 4401 грн. 86 коп. на місяць, із одночасною компенсацією сум ПДФО (а.с.62-65). Не погодившись із рішенням суду, його оскаржили відповідачі Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ). В апеляційних скаргах апелянти покликаються на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору (а.с.71-75, 81-83). Зокрема, в поданій апеляційній скарзі відповідач Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) покликається на те, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016р. встановлений у розмірі 103 відсотка. Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Щодо «фіксованої» суми індексації, то Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови КМ України № 526 від 13.06.2012р., де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, постановою Уряду № 1013 від 09.12.2015р. цей Додаток був викладений у новій редакції; з 01.12.2015р. у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078 поняття фіксованої суми індексації не згадується. Окрім цього, судом першої інстанції не враховано того факту, що відповідно до вимог Закону України № 1282-XII від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці), покладається безпосередньо на роботодавця. У свою чергу, інший відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ) у поданій апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ) покликається на те, що із системного і цільового способів тлумачення абз.3, 4 Порядку № 1078 відповідач дійшов висновку, що позивач не має права на отримання суми індексації-різниці. При цьому, п.10-2 Порядку № 1078 відокремлює працівників, яких було переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, а отже обчислення індексу інфляції здійснюється з місяця підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Водночас, жодний пункт Порядку № 1078 не містить припису щодо здійснення обчислення індексу інфляції лише з місяця підвищення на законодавчому рівні окладів незалежно від прийняття на роботу та переведення на інші посади, а навпаки п.10-2 визначено окремі категорії переведених та новоприйнятих працівників, відповідно до яких обчислення індексу інфляції необхідно застосовувати залежно від збільшення їх посадового окладу за посадою. Окрім цього, відповідно до ст.9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. При цьому, визначення конкретних сум індексації є виключно дискреційними повноваженнями підприємства відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Також апелянт зазначає, що позивач був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу. Враховуючи правомірність звільнення позивача (в судовому порядку не оскаржувалося та позивач не заперечує), відсутність поновлення на посаді, своєчасність виплати грошового забезпечення та індексації грошових доходів, що не заперечується позивачем, НОМЕР_3 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходила військову службу в Окремому контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ). Згідно особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей за 2018-2021 роки позивач проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні (а.с.13-14, 24-25, 44-45): у період з березня 2018 року по листопад 2020 року - в Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ); у період з грудня 2020 року по листопад 2021 року - в ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ). Відповідно до наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 499-ос від 30.11.2020р. старшину ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, та направлено для подальшого проходження у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.24). Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 377-ос від 05.11.2021р. головного сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 05.11.2021р. (а.с.25). Відповідно до особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей за 2018-2021 роки відповідачі з березня 2018 року по листопад 2021 року нараховували та виплачували позивачу індексацію грошового забезпечення із врахуванням березня 2018 року, як місяця обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін. Представник позивача Каверін С.М. звернувся до відповідачів із адвокатськими запитами в інтересах ОСОБА_1 , відповідно до яких, зокрема, просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за відповідні періоди (а.с.28-31). Листом Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ДПС України № 09/8105-23-Вих від 29.12.2023р. представника позивача повідомлено про відсутність підстав для розгляду запиту, оскільки правовідносини регулюються Законом України «Про звернення громадян» (а.с.18 і на звороті). У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ) листом № 11/21106-23-Вих від 22.12.2023р. повідомив представника позивача, що підвищення доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року складає 3400 грн. 25 коп.; сума індексації грошового забезпечення в березні 2018 року при базовому місяці жовтень 2017 року становить 59 грн. 91 коп. Отже, розмір підвищення доходу перевищує суму індексації грошового забезпечення, тому підстав для нарахування та виплати індексації-різниці немає (а.с.19 і на звороті). Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в повному розмірі за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно та з грудня 2020 року по листопад 2021 року протиправною, представник позивача звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно фактичних обставин справи відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу індексацію-різницю за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно та з грудня 2020 року по листопад 2021 року (дати виключення із списків особового складу частини) та не вирішували питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірні періоди. За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачі вчинили протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації-різниці грошового забезпечення позивачу за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно та за період із грудня 2020 року по листопад 2021 року. З метою ефективного захисту порушеного права, за захистом якого позивач звернулася до суду, належить зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно у розмірі 4401 грн. 86 коп. на місяць та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року у розмірі 4401 грн. 86 коп. на місяць. Водночас, нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення необхідно проводити із одночасною компенсацією сум ПДФО. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне. Спір в розглядуваній частині виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу (військовослужбовцю) у період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно та з грудня 2020 року по листопад 2021 року індексації-різниці відповідно до абз.4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078. При цьому позивач вважає, що нарахування та виплату вказаної індексації грошового забезпечення за спірні періоди необхідно провести із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 зазначеного Закону). Згідно зі ст.18 Закону України № 2017-III від 05.10.2000р. «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до ст.19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013р. № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.ст.33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України № 1282-XII від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ст.2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до ст.4 зазначеного Закону (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015р., що діє з 01.01.2016р.) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.4 ст.4 зазначеного Закону). Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 названого Закону). Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.6 вказаного Закону). Постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р. затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078). Згідно з п.2 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. У пункті 4 вказаного Порядку визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п.44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021р. у справі № 380/1513/20). За змістом ч.1 ст.9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019р. у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019р. у справі № 825/694/17, від 20.11.2019р. у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі № 206/4411/16-а). У цій справі позивач звернулася до суду за захистом права на щомісячну індексацію-різницю за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно та з грудня 2020 року по листопад 2021 року, оскільки відповідачі цієї щомісячної індексації-різниці не нараховували і не виплачували, та одночасно з цим не визнавали права позивача на її отримання. Так, з 01.12.2015р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою КМ України № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013). За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. У зв`язку із цим вказаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Тож з 01.12.2015р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01.03.2018р. по 17.11.2021р.) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови КМ України № 526 від 13.06.2012р., де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015р. у ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. Між тим, з 01.12.2015р. в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015р. до 01.04.2021р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Цей же абзац 3 з 15.03.2018р. і дотепер діє у редакції постанови Уряду № 141 від 28.02.2018р. та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015р. і дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015р. і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015р. до 01.04.2021р. у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015р. і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Цей же абзац діє з 02.04.2021р. у редакції постанови Уряду № 278 від 31.03.2021р. і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз п.1, абз.4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абз.3, 4, 6 п.5 Порядку № 1078, апеляційний суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. З урахуванням того факту, що 01.03.2018р. набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила п.п.5, 102 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абз.3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі. Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023р. у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023р. про виправлення описки), від 29.03.2023р. у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023р. у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023р. у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у апеляційній скарзі питання, колегія суддів уважає є застосовною і до спірних правовідносин. Таким чином, з огляду на абз.4 п.5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суду у цій справі потрібно було встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку № 1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку № 1078)); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Як слідує із долучених справи довідок про грошове забезпечення особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей ОСОБА_1 за 2018-2021 роки, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 9054 грн. 85 коп.; грошове забезпечення позивача за березень 2018 року зросло до 9116 грн. 09 коп. Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), дорівнює: 9116 грн. 09 коп. 9054 грн. 85 коп. = 61 грн. 29 коп. Відповідно до абз.5 п.4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножена на величину приросту індексу споживчих цін і поділена на 100 %. Величина приросту індексу споживчих цін складає 253,3 % (величина приросту індексу споживчих цін); правильність такого розрахунку підтверджена листом Мінсоцполітики № 5211/0/290-21/51 від 28.09.2021р. У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн. 1762 грн. х 253,30 % / 100 % = 4463 грн. 15 коп. Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склала 4463 грн. 15 коп. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Розмір підвищення доходу (А) 61 грн. 29 коп. є меншим від суми можливої індексації в березні 2018 року (Б) = 4463 грн. 15 коп. Різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) дорівнює: 4463 грн. 15 коп. 61 грн. 29 коп. = 4401 грн. 86 коп. Таким чином, відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078, починаючи з березня 2018 року, відповідачі повинні були нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4401 грн. 86 коп. щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, тому є наявними підстави для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці в розмірі 4401 грн. 86 коп. до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації «Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» (4463 грн. 15 коп. 61 грн. 29 коп. = 4401 грн. 86 коп.) повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %). Правильність вказаних розрахунків, що наведені в позовній заяві, відповідачами не спростована; також під час судового розгляду судом не встановлена їх неправильність чи помилковість. Відтак, відповідачі, вказуючи про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно та з грудня 2020 року по листопад 2021 року, врахували лише норми абз.1 та 2 п.5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідачі не нараховували та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за указаний період. Однак, відповідачі у межах спірних правовідносин безпідставно оминули норми абз.4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації її грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановили, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період. Окрім цього, за усталеною судовою практикою дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Відповідачі не наділені повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96). Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно та зобов`язання Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно у розмірі 4401 грн. 86 коп. на місяць; визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року у розмірі 4401 грн. 86 коп. на місяць, через що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. Водночас, колегія суддів вказує на застереження про врахування відповідачами вже виплачених сум індексації, що унеможливить повторне нарахування та виплати таких позивачу. Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум індексації із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р., апеляційний суд зазначає наступне. Пунктом 168.5 ст.168 Податкового кодексу /ПК/ України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р., виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Згідно п.4 вказаного Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Відповідно до п.5 зазначеного Порядку грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Звідси, належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набула у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню вищенаведений Порядок. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення. З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг належить покласти на апелянтів Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ). Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2024р. в адміністративній справі № 380/1488/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_7 (Військова частина НОМЕР_2 ). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Дата складання повного тексту судового рішення: 05.09.2024р.