Постанова Чернівецький апеляційний суд № 716/1037/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 вересня 2024 року м. Чернівці справа № 716/1037/23 провадження № 22-ц/822/761/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів:Кулянди М. І., Литвинюк І. М. секретар Скулеба А. І. позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2024 року головуючий в суді першої інстанції суддя Пухарєва О. В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно. 26 червня 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу Чернівецької області Малітовської Т. М. із заявою про прийняття спадщини. Цього ж дня постановою приватного нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини. Вказує, що у встановлений законом строк не мав змоги звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки у 2009 році переніс важку черепно-мозкову травму, внаслідок якої з 2011 року став інвалідом 1-ї групи загального захворювання. Вважає такі обставини поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. У зв`язку з цим просив суд, визначити йому додатковий строк для подачі до нотаріального органу заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька терміном 3 місяці з часу набрання рішенням законної сили. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з встановленням І групи інвалідності та наявний стан здоров`я, який тривалий час не змінювався не свідчать про існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини у зв`язку із хворобою, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив свою мобільність, можливість пересування для особистої явки до нотаріуса, чи надіслання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини поштовою кореспонденцією. Зазначену обставину, суд першої інстанції не вважав поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки це не перешкоджало позивачу звернутися до нотаріуса у встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, як єдиного спадкоємця першої черги за законом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує на те, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Факт наявності тривалої хвороби може вважатися безумовною підставою для визнання додаткового строку. Важливим у цьому аспекті є ступінь захворювання. На підставі викладеного, вказує, що подані до позовної заяви документи, на підтвердження причини несвоєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини медична документація (довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №845101 від 11 вересня 2019, висновок ЛКК №130/1032 від 16 червня 2023, в якій наявна інформація про триваючі та перенесені важкі захворювання в 2009 році та в 2017 році) підтверджують факт того, що апелянт за станом здоров`я був позбавлений можливості самостійно звернутись у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Вважає, що за наданими та дослідженими судом першої інстанції доказами є підтвердженим фактом про наявні об`єктивні причини, які створили істотні труднощі в поданні заяви про прийняття спадщини протягом визначеного законодавством строку. Зазначає, що судом першої інстанції було порушено процесуальні вимоги щодо оцінки доказів та встановлено для апелянта надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування, що у результаті спричинило прийняття неправомірного та несправедливого рішення. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20 червня 2023 року, виданого Заставнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області (а.с. 10). ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15 червня 2023 року, виданим Заставнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області (а.с. 11). Відповідно до копії заповіту складеного ОСОБА_3 03 вересня 2020 року, посвідченого виконувачем обов`язків старости старостинського округу №4 села Погорілівка Юрковецької сільської ради, усе своє майно останній заповідав ОСОБА_2 (а.с.47). Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №845101 від 11 вересня 2019 року, ОСОБА_1 в 2009 році переніс важку черепну-мозкову травму, внаслідок якої в 2011 році став інвалідом 1 групи загального захворювання, підгрупа «Б» (а.с. 13). Висновком ЛКК №130/1032 від 16 червня 2023 року, підтверджується наявність у ОСОБА_1 хвороб, а саме: церебрального атеросклерозу, дифузного кардіосклерозу, гіпертензивного серця, гіпертонічної анкігопатії сітківки (а.с. 15). Згідно постанови приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовської Т.М. від 26 червня 2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки останній пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини та не проживав з спадкодавцем (а. с. 17). Спадкова справа №177/2021 року після смерті ОСОБА_3 заведена на підставі заяви ОСОБА_2 №196 від 19 березня 2021 року (а.с. 44-65). Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовською Т. М. спадкоємицею зазначеного в заповіті майна є ОСОБА_2 (а.с. 59-60). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб?єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Згідно статті 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Подаючи свої докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов?язок із доказування, оскільки стаття 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов?язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов?язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв?язок доказів у їх сукупності. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з частинами 1, 2 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини 3 статті 1272 ЦК Україниможуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними. Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (див. постанови Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі №750/2158/21, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22, від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22, від 17 січня 2024 року у справі №357/10080/22). У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 953/1560320 (провадження № 61-12451св21) зроблено висновок про те, що при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об?єктивних, непереборних перешкод для реалізації особою права на прийняття спадщини. Перший період - період, визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак строк для прийняття спадщини сплив 21 травня 2021 року. Із заявою про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 звернувся 26 червня 2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на те, що до 2023 року він не звертався до нотаріуса з метою оформлення спадщини, оскільки йому перешкоджала хвороба (не міг ходити) та його необізнаність про наявність заповіту після смерті батька та про осіб, які прийняли спадщину. Однак, в період з 21 листопада 2020 по 21 травня 2021 року, будь-яких доказів перебування на стаціонарному лікуванні, чи доказів, що стан здоров`я ОСОБА_1 , свідчив про наявність об`єктивних непереборних обставин (тяжкого захворювання, фізичних вад), які б унеможливлювали його особисте прибуття до нотаріальної контори в зазначений період суду не надано. Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595. Відповідно до пункту 3.5 глави 10 Порядку 296/5 якщо заява спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса, що передбачено підпунктом 3.5 пункту 3 глави 10 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції №1118/5 від 11 березня 2022 року. Отже, у спадкоємця, який хворіє є можливість подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового зв?язку, що узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 332/3796/19 (провадження № 61-10896св21) та від 27 червня 2022 року в страві №202/1188/19 (провадження №61-11828св21). Позивач не надав доказів неможливості направлення ним нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті батька поштою відповідно до пунктів 2.1, 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Отже, позивач не надав безспірних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довів наявності об?єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що в силу статті 81 ЦК України с його процесуальним обов`язком. Посилання ОСОБА_1 на необізнаність щодо наявності заповіту на ОСОБА_2 та про прийняття нею спадщини, не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки ці обставини (за умови їх існування) жодним чином не перешкоджали позивачу звернутися до нотаріуса у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, як єдиного спадкоємця першої черги за законом. Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №459/295/16-ц (№ 61-19401св18), якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про коло спадкоємців та наявність заповіту, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з встановленням І групи інвалідності та наявний стан здоров`я, який тривалий час не змінювався, не свідчать про існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини у зв`язку із хворобою. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 04 вересня 2024 року. Головуючий Олександр ОДИНАК Судді : Мирослава КУЛЯНДА Ірина ЛИТВИНЮК