Постанова Київський апеляційний суд № 369/4659/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 369/4659/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/7921/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 серпня 2024року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2023 року у складі судді Волчка А.Я., у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Микола Олександрович, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Ященко Поліна Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (далі- ТОВ «ФК «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, у якому просило: - визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений 18 серпня 2010 року приватним нотаріусом Київського МНО Косенко М.О., зареєстрований в реєстрі за номером Р№ 2342; - скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 18 серпня 2010 року за ОСОБА_2 на квартиру №20 ; - припинити право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . - визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 11 листопада 2010 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Ященко П.В., зареєстрований в реєстрі за номером Р№ 4294; - скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності про проведену державну реєстрацію права власності від 11 листопада 2010 року за ОСОБА_3 на квартиру №20 ; - припинити право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 21 листопада 2007 року звернулась до ВАТ КБ «Надра» із заявою про надання кредиту у розмірі 242 959 доларів США 50 центів для придбання цінних паперів, що був складений кредитний договір №712/П/00/2007-840. Відповідно до розділу 1 договору, Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 242 959 доларів США 50 центів, на строк 20 років з 21 листопада 2007 року до 21 листопада 2027 року у порядку, визначеному п.1.4 розділу 1 Кредитного договору. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, цільовим використанням кредиту є придбання цінних паперів - облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 17 140 шт., емітованих ТОВ «УКРГАЗ» з номінальною вартістю кожної облігації 30 грн, з метою фінансування будівництва/реконструкції житлової нерухомості, згідно Договору купівлі-продажу облігацій № Б-337/81-06-2/2007/001 від 21 листопада 2007 року, що укладений між Позичальником та продавцем цінних паперів ТОВ КУА «ЕКСІНОР» з подальшим їх обміном на об`єкт нерухомості - квартиру, яка по Договору про резервування/бронювання приміщення № 4/1/4/20/Ж від 26 жовтня 2007 року, що укладений між Позичальником та ТОВ «УКРГАЗ», на підставі якого за позичальником бронюється об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . 05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-5-12-000017-b від 22 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрфінансгруп» був укладений договір № GL48№718070_bla№k про відступлення прав вимоги. За умовам даного договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 712/П/99/2007-840 від 21 листопада 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів №222 ДМП від 21 листопада 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра». 30 вересня 2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений договір № GL48№718070_bla№k_01 про відступлення прав вимоги. За умовами даного договору ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 712/П/99/2007-840 від 21 листопада 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів № 222 ДМП від 21 листопада 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра». Позивач зазначає, що йому з інформаційної довідки стало відомо, що ОСОБА_1 , 26 травня 2010 року, отримавши свідоцтво про право власності зареєструвала за собою квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до п.4.3.5 Кредитного договору ОСОБА_1 протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно, зобов`язаний укласти з Банком Договір іпотеки нерухомості. У порушення вимог передбачених п. 4.3.5 Кредитного договору, ОСОБА_1 , отримавши свідоцтво про право власності на майно, продала третій особі, а саме ОСОБА_2 18 серпня 2010 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Косенко М.О., зареєстрований в реєстрі за №2342. 11 листопада 2010 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Ященко П.В., зареєстрований в реєстрі за Р№ 4294.Позивач в позовній заяві також зазначає, що у ОСОБА_1 перед ВАТ КБ «Надра» була наявна заборгованість за Кредитним договором №712/П/99/2007-840. Позивач зазначає, що на її думку, це дає підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що на її майно буде звернуто стягнення, навмисно порушила вимоги Кредитного договору та продала квартиру. Вказує, що на момент нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 18 серпня 2010 року ОСОБА_1 мала непогашену заборгованість за кредитним договором. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2023 року у задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»- відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», посилаючись на неправильне застосування судом першої інтенції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з інформаційної довідки позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 26 травня 2010 року отримавши свідоцтво про право власності зареєструвала за собою квартиру АДРЕСА_1 . Зазначає, що в порушення вимог передбачених п. 4.3.5 кредитного договору - ОСОБА_1 отримавши свідоцтво про право власності на майно, продала його третій особі. Вказано, що 18 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О., зареєстрований в реєстрі за Р№ 2342. Крім цього 11 листопада 2010 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Ященко П.В., зареєстрований в реєстрі Р№ 4294. Скаржник звертає увагу суду на те, що у ОСОБА_1 перед ВАТ КБ «Надра» була наявна заборгованість за кредитним договором №712/П/99/2007-840, а отже вважає, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що на його майно буде звернуто стягнення, навмисно порушив вимоги кредитного договору та подарувала квартиру ОСОБА_2 . Вважає, що ОСОБА_1 діяла недобросовісно та зловживала правами стосовно кредитора, оскільки уклала договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Посилається на те, що закон не виключає визнання недійсним правочину, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника і пов`язаного із зловживанням правом на підставі загальних засад цивільного судочинства. Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі №299/396/17, провадження №61-26562св18, від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17, провадження №61-2761св19, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Позивач оспорює правочин з тих підстав, що відповідач 3 в такий спосіб ухиляється від погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі у примусовому порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Звертає увагу суду, на те що на момент нотаріального посвідчення договору дарування від 21 серпня 2010 року відповідач мав непогашену заборгованість за кредитним договором. Скаржник вказує, що відповідачі не надали суду першої інстанції належних і допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог, встановлення обставин щодо добросовісності. Апеляційним судом відхилено клопотання представника позивача про долучення до справи копії рішення № 5 Петропавлівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2008 року, яким присвоєно адреси об`єктам, запроектованим на масиві села Чайки, остільки представником позивача не надано доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього. При цьому, апеляційний суд керується положеннями ч. 3 ст. 367 ЦПК України, якими передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у визначеному законом порядку, а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу за їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Мироненко К.Б. в інтересах ТОВ «ФК «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», яка просила апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Лукомського П.В. в інтересах ОСОБА_3 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі. Матеріалами справи установлено, що 21 листопада 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 712/П/99/2007-840, відповідно до якого вона отримала грошові кошти в сумі 242 959,50 дол США для придбання цінних паперів (а.с. 21-26 т.1). Відповідно до розділу 1 договору, Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 242 959,50 дол США, на строк 20 років з 21 листопада 2007 року до 21 листопада 2027 року у порядку, визначеному п. 1.4 розділу 1 Кредитного договору. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, цільовим використанням кредиту є придбання цінних паперів - облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 17 штук, емітованих ТОВ «УКРГАЗ» з номінальною вартістю кожної облігації 30 грн, з метою фінансування будівництва/реконструкції житлової нерухомості, згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-336/81-06-2/2007/001 від 21.11.2007 та Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-337/81-06-2/2007/001 від 21.11.2007, що укладені між Позичальником та продавцем цінних паперів ВАТ КБ «Надра" (ліцензія ДКЦПФР серії АВ № 362007 від 27.07.2007), що діє як повірений від імені і за дорученням ТОВ "КУА „Ексінор", яке діє від свого імені та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду "Ексінор 1" недиверсифікованого виду закритого типу та Договору про резервування/бронювання приміщення № 4/1/4/20/Ж від 26.10.2007, Договору про резервування/бронювання приміщення № 3/1/4/22/Ж від 26.10.2007, що укладені між Позичальником та ТОВ «УКРГАЗ» на підставі якого за Позичальником -резервується/бронюється об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . та АДРЕСА_3 . Пунктом 4.3.5. кредитного договору передбачено що позичальник протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобов`язаний укласти з банком договір, передбачений п. 2.1.3. договору. Відповідно до п. 2.1.3. договору протягом 3-х робочих днів, з моменту повідомлення Позичальника про факт реєстрації прав власності на нерухоме майно, у порядку передбаченому законодавством, діючому на момент реєстрації, але не пізніше 30 днів з моменту здійснення операції по списанню цінних паперів, зазначених у п.1.2. цього Договору, з рахунку, відкритому у ВАТ КБ "Надра", з метою погашення цінних паперів в обмін на документ, що підтверджує право власності Позичальника на Нерухоме майно, нотаріально оформлений Договір іпотеки нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 85,7 (вісімдесят п`ять цілих 7 десятих) метрів квадратних, яка складається з 3 кімнат на 4 (четвертому) поверсі та АДРЕСА_7 , загальною площею 85,7 (вісімдесят п`ять цілих 7 десятих) метрів квадратних, яка складається з 3 кімнат на 4 (четвертому) поверсі (надалі по тексту "Нерухоме майно") . 21 листопада 2007 року ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено договір застави майнових прав по договору купівлі-продажу облігацій № 712/П/99/2007-840 від 21 листопада 2007 року (а.с. 27-29 т.1). 21 листопада 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено договір застави цінних паперів № 222 ДМП від 21 листопада 2007 року (а.с. 18-20 т.1). 18 серпня 2010 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Косенко М.О., зареєстрований в реєстрі за № 2342 (а.с. 234-235 т.1). 11 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Ященко П.В., зареєстрований в реєстрі за № 4294 (а.с. 232 т.1). 05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-5-12-000017-b від 22 травня 2020 року (а.с. 42-43 т.1) між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрфінансгруп» був укладений договір № GL48№718070_bla№k про відступлення прав вимоги. За умовам даного договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 712/П/99/2007-840 від 21 листопада 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів №222 ДМП від 21 листопада 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» (а.с. 30-34 т.1). 30 вересня 2020 року між ТОВ ФК "Дніпрофінансгруп" та ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" був укладений договір № GL48№718070_bla№k_01 про відступлення прав вимоги. За умовами даного договору ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо)) № 712/П/99/2007-840 від 21 листопада 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів №222 ДМП від 21 листопада 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» (а.с. 36-39 т.1). Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що відповідно до п. 4.3.5. кредитного договору № 712/П/99/2007-840 від 21 листопада 2007 року позичальник протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобов`язаний укласти з банком договір, передбачений п. 2.1.3. договору, а саме Договір іпотеки нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 (загальною площею 84 метрів квадратних). При цьому суд звертав увагу, що позовні вимоги ТОВ "ФК "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" пред`явлені щодо квартири АДРЕСА_1 . Крім того, суд встановив відсутність у п. 4.3.5. кредитного договору № 712/П/99/2007-840 від 21.11.2007 обов`язку позичальника укладати з банком договір іпотеки протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 . Районний суд також не прийняв до уваги твердження представника позивача про те, що на момент нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 21 листопада 2007 року ОСОБА_1 мала непогашену заборгованість за кредитним договором з підстав відсутності у справі будь-яких доказів пред`явлення стягувачем вимоги про стягнення заборгованості. Такі висновки районного суду колегія вважає обґрунтованими враховуючи наступне. Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним. Згідно положень статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі статтею 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 визначено, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 757/12646/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 909/330/16, від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18436/16. Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9, Верховний Суд України звертає увагу судів на те, що - "у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний". Отже, правочин може бути визнано фіктивним лише у разі доведення позивачем у справі наявності відповідних умов (обставин), з якими закон пов`язує фіктивність правочину. Серед таких умов обов`язковими є вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відповідно до п. 4.3.5. кредитного договору №712/П/00/2007-840 від 21 листопада 2007 року позичальник протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобов`язаний укласти з банком договір, передбачений п. 2.1.3. договору, а саме Договір іпотеки нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 85,7 (вісімдесят п`ять цілих 7 десятих) метрів квадратних, яка складається з 3 кімнат на 4 (четвертому) поверсі та АДРЕСА_7 , загальною площею 85,7 (вісімдесят п`ять цілих 7 десятих) метрів квадратних, яка складається з 3 кімнат на 4 (четвертому) поверсі. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно встановив відсутність у п. 4.3.5. кредитного договору №712/П/00/2007-840 від 21 листопада 2007 року обов`язку позичальника укладати з банком договір іпотеки протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно щодо заявленої у позові квартири АДРЕСА_1 . Отже, відповідно до справи, кредит ОСОБА_4 надавався на придбання цінних паперів з метою фінансування будівництва /реконструкції житлової нерухомості та бронювання/резурвування обєктів нерухомості, адреса якої різниться від заявленої у позові, а саме: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 , в той час як позивачем оспорюються правочини, вчинені щодо іншого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Доказів того, що квартира, яка була предметом договорів купівлі-продажу та квартира АДРЕСА_9 є одним і тим же нерухомим майном, матеріали справи не містять. Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 , відчужуючи належне їй на праві власності нерухоме майно, була обізнана про можливе стягнення з неї заборгованості на користь позивача, а отже, могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно, обґрунтовано оцінені місцевим судом критично, оскільки кредитний договір № 712/П/00/2007-840 від 21 листопада 2007 року не містить обов`язку відповідачки укласти з банком договір іпотеки протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 . Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту існування у ОСОБА_1 кредитної заборгованості. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у справі належних доказів, на підставі яких можливо було б установити, що квартира, яка є предметом спору та житлова нерухомість, яка мала бути побудована/реконструйована за рахунок придбаних у кредит цінних паперів, що зазначена у кредитному договорі, є одне і теж нерухоме майно. Під час провадження справи у районному суді позивач не позбавлений був можливості подати всі необхідні докази, що мають істотне значення для справи та те, що такі докази з об`єктивних причин не можуть бути подані у встановлений законом строк, суд не повідомляв. Доводи апеляційної скарги, які містять посилання я на рішення Петропавлівської сільської ради відхиляються апеляційним судом, як такі, що гуртуються на нових доказах, які не були предметом дослідження суду першої інстанції та не прийняті апеляційним судом відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України за наведених вище підстав. Апеляційний суд звертає увагу, що процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді справи роз`яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам, оскільки це може призвести до порушення встановленого у ст. 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 травня 2023 року у справі № 443/1012/18 . Отже, ні до позовної заяви, ні під час провадження справи у районному суді позивачем не долучено належних доказів, на підставі яких можливо установити дійсні обставини справи, а тому апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав до задоволення позову. За таких обставин, апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги про можливість вирішення судом спору з урахуванням матеріалів справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Зважаючи на зазначене колегія доходить висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав правильну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції- залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» залишити без задоволення. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 вересня 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: