Ухвала КАС ВС № 200/1080/24

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 04 вересня 2024 року м. Київ справа №200/1080/24 адміністративне провадження №К/990/32055/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року (суддя Череповський Є.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року (колегія суддів у складі: судді-доповідача Сіваченка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А.) у справі №200/1080/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - ГУ ПФ України в Донецькій області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні щомісячної страхової виплати позивачу; - зобов`язати ГУ ПФ України в Донецькій області для призначення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 здійснити обрахунок середньої заробітної плати за розрахунковий період з липня 2021 по червень 2022 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, позов задоволено частково. А саме: - визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Донецькій області щодо відмови в призначенні щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 ; - зобов`язати ГУ ПФ України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 грудня 2023 року про призначення щомісячної страхової виплати з урахування висновків суду викладених у цьому рішенні; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 16 серпня 2024 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове судове рішення, яким зобов`язати ГУ ПФ України в Донецькій області здійснити обрахунок середньої заробітної плати для призначення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати за розрахунковий період з липня 2021 року по червень 2022 року. Скаржник при цьому також зазначає, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес. Крім того, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (а саме у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), мотивуючи це тим, що наразі є спірним питання щодо визначення періоду, за який визначається середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому, у випадку втрати останнім заробітної плати з причини призупинення роботодавцем із ним трудових зв`язків через військову агресію Російської Федерації та відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи (далі - КАС України), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, за правилами норм пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Водночас частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Також згідно з положеннями статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку. Так, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Перевіркою ж поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, позивач не вказав на конкретні норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не визначив як таку необхідність висновку Верховного Суду з питання правозастосування тих чи інших норм матеріального права (наприклад, з метою усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми тощо), а також не пояснив, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі. Загалом же зміст касаційної скарги зводиться до опису фактичних обставин справи, цитування норм законодавства у поєднанні з незгодою позивача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із приписами пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить аргументованих мотивів підстав касаційного оскарження в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу. За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстави касаційного провадження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Також скаржнику слід роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали скарга буде повернута (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України). Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, - УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 200/1080/24 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб Суддя С.Г. Стеценко