Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3969/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3969/24 пров. № А/857/10807/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі №380/3969/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, - суддя в 1-й інстанції Кедик М.В., час ухвалення рішення 27.03.2024, місце ухвалення рішення не зазначено, дата складання повного тексту рішення 27.03.2024, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі апелянт, відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 20.10.2023 №7263; - зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, виходячи з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення зазначених у довідці Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 20.10.2023 №7263 (усього - дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто вісім гривень та дев`яносто копійок) та здійснити її виплату з 01.04.2019 з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 31.12.2018 50 відсотків суми підвищення пенсії та з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків суми підвищення пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, виходячи із 100 % сум підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській області щодо позбавлення ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; - зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», а саме з моменту припинення виплати такої, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» складено довідку від 20.10.2023 №7263 про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки. Однак отримав відмову в перерахунку пенсії. Також вказує, що після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 у відповідача, починаючи з 05.03.2019, виник обов`язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення. Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати перерахованої пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 у розмірі 100% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2019. Вважає, що ГУ ПФ України у Львівській області порушуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» припинило щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн, а на звернення позивача відмовило у проведенні відповідних виплат. Оскільки вказане порушує його права, звернувся до суду із цим позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 у справі №380/3969/24 позов задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії згідно з довідкою Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» Міністерства внутрішніх справ України 20.10.2023 №7263 про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов`язано ГУ ПФ України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2022 №5525 про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум; визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 01.01.2018 по 31.12.2018 50% та з 01.01.2019 по 31.12.2019 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018; зобов`язано ГУ ПФ України в Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 31.12.2019, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018, з урахуванням раніше проведених виплат; визнано протиправними дії ГК ПФ України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»; зобов`язано ГУ ПФ України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з дати припинення виплати, з урахуванням виплачених сум; стягнуто з ГУ ПФ України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 2906,88 грн судових витрат; стягнуто з ГУ ПФ України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ГУ ПФ України у Львівській області, з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, скерованої Головним управлінням МВС України у Львівській області, проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018. Самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, органи Пенсійного фонду не мають права. Відповідач при перерахунку пенсії позивачу та її виплаті не мав правових підстав для неврахування та незастосування до спірних правовідносин положення норм ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови порядку виплати пенсії, зокрема, як передбачено Постановою №103, та у інший спосіб здійснювати таку виплату перерахованої пенсії. З метою врегулювання умов, порядку та розмірів подальшої виплати перерахованих пенсій з 01.01.2019, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804 від 14.08.2019 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено здійснювати виплату пенсій у 2019 році, призначених згідно з Законом №2262 до 01.03.2018 та перерахованих з 01.01.2018 відповідно до Постанови №704 у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018. Отже, виплата 75% підвищення пенсії з 01.01.2019 є правомірною. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у рішенні від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19, яке набрало законної сили 11.03.2020, з 05.03.2019 з дня набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, виникли підстави для виплати підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, у розмірі 100%. При цьому, жодних інших нормативно-правових актів стосовно виплати перерахованих пенсій Урядом не приймалось. Отже виплата пенсії ОСОБА_1 здійснювалася та здійснюється у встановленому законодавством порядку. З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених за відповідним законом, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.072021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі №380/20637/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФ України у Львівській області задоволено та на його виконання відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 у розмірі 90% сум грошового забезпечення. Оскільки після 01.03.2018 проводився перерахунок пенсії позивача на виконання вищевказаного судового рішення, в результаті чого розмір пенсії збільшився, відповідно підвищення з 01.01.2024 за Постановою №713 позивачу не належить. Крім викладеного, апелянт заперечує проти стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань судових витрат, у тому числі, за надання правничої допомоги позивачу, у зв`язку з неспівмірністю відповідних витрат із складністю справи. Апелянт просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 у справі №380/3969/24 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому серед іншого, з додатковим аргументуванням вказує, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване. Вказав, що орієнтовний розрахунок судових витрат позивача у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції становить 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Просив апеляційну скаргу ГУ ПФ України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду без змін. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача у зв`язку з отриманням довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» Міністерства внутрішніх справ України від 20.10.2023 №7263 про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року виник обов`язок перерахувати пенсію позивача, з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії). Проте, зазначений обов`язок виконаний відповідачем не був. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФ України у Львівській області щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії згідно з довідкою Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» Міністерства внутрішніх справ України в від 20.10.2023 №7263 про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» Міністерства внутрішніх справ України від 20.10.2023 №7263 про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням раніше виплачених сум. Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі №380/20637/23 підтверджено право позивача на отримання пенсії за вислугу років з розрахунку 90 % грошового забезпечення. Після набрання законної сили (05.03.2019) рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 та втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України №103, у відповідача виник обов`язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100 % суми підвищення. Враховуючи викладене, відповідач, виплачуючи з 05.03.2019 перераховану пенсію позивача у розмірі 75% суми підвищення, діяв протиправно. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи із 100 % сум підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум, є протиправними. Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання ГУ ПФ України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 по 31.12.2019, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018, з урахуванням раніше проведених виплат. Оскільки перерахунок пенсії позивача проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови №713 поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФ України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу доплати до пенсії згідно з Постановою №713 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з дати припинення виплати, з урахуванням виплачених сум. Проаналізувавши склад витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна сума, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 1000,00 грн. Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ГУ ПФ України у Львівській області з 01.01.2018 провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103: з 01.01.2018 по 31.12.2018 виплата складає 50 % підвищення пенсії, з 01.01.2019 по 31.12.2019 підвищення складає 75 % підвищення пенсії, з 01.01.2020 - 100% підвищення пенсії. Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» Міністерства внутрішніх справ України склала довідку від 20.10.2023 №7263 про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за посадою заступник начальника госпіталю з медичної частини начальник медичної частини військового госпіталю. Позивач звернувся із заявою до ГУ ПФ України у Львівській області щодо перерахунку та виплати пенсії. ГУ ПФ України у Львівській області листом від 28.12.2023, повідомило, що після визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 Постанови №103, інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку не приймалось. Підстави для проведення перерахунку пенсії згідно з довідкою від 20.10.2023 №7263 відсутні. На виконання рішення суду від 25.10.2023 у справі №380/20637/23 відповідач провів перерахунок пенсії позивача. Після здійснення перерахунку відповідач припинив доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». ГУ ПФ України у Львівській області листом від 12.01.2024 повідомило позивача про те, що оскільки розмір пенсії після 1 березня 2018 року переглянуто у зв`язку з виконанням рішення, відповідно щомісячна доплата з 01.01.2024 по Постанові №713 не належить. Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке. Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Положеннями пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Таким чином, набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні ч. 2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є обставиною, що тягне за собою зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону. Однак, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в якій суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України. Оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до додатка 2 Порядку №45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатка 2 до Порядку №45 до зазначених змін. Таким чином, з 05.03.2019 (з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ. Водночас, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку 45, не змінився. Відповідно до п. 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1), перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії. Згідно з п. 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток №5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії. Верховний Суд у рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 дійшов висновку про те, що дії щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до ГУ ПФ України оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 є неправомірними, а тому відповідача належить зобов`язати скласти та подати до ГУ ПФ України нову довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень постанови №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача. Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» 20.10.2023 за №7263 направлено відповідачу довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивача. У вказаній довідці вказано, що таку складено враховуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі від 12.12.2018 №876/3858/18 (набрало законної сили 05.03.2019), постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19. Вказану довідку скеровано відповідачу. Отже, у ГУ ПФ України у Львівській області у зв`язку з отриманням зазначеної довідки виник обов`язок перерахувати пенсію позивача з 01.04.2019. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач має право на перерахунок пенсії, а передумовою для його проведення є оформлення відповідної довідки. Вказані відповідачем обставини не позбавляють права позивача на перерахунок його пенсії у зв`язку зі зміною (підвищенням) розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії. Так, відповідач фактично не погоджується з висновками Верховного Суду у зразковій справі, та ставить під сумнів висновки щодо застосування Порядку №45 та наявності права у пенсіонерів, що отримують пенсію за вислугу років, на перерахунок пенсії з 01.04.2019. Однак Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19 було надано оцінку зазначеним доводам та зроблено висновок про їх необґрунтованість. Отже, враховуючи зазначене вище суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії позивачу з 01.04.2019 належної пенсії відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 20.10.2023 №7263, а також вимоги про зобов`язання провести такий перерахунок з 01.04.2019 на підставі відповідної довідки, та провести його виплату з врахуванням виплачених сум, підлягають задоволенню. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на отримання пенсії за вислугу років з розрахунку 90% грошового забезпечення підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 №380/20637/23, яке набрало законної сили. Крім того, пунктом 2 Постанови №103, в первинній редакції, постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Отже, з набранням чинності Постановою №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців на підставі ст. 63 Закону 2262-XII та пункту 4 Порядку 45 позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до Постанови №103. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку 45. 14.08.2019 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Зазначеною постановою установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 визнано Постанову №804 протиправною та нечинною повністю. За змістом ч. 2 ст. 265 КАС нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, в силу приписів ч. 2 ст. 265 КАС пункти 1, 2 Постанови №103, зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 та Постанова №804 втратили чинність з 05.03.2019 та з 31.03.2020 відповідно. За змістом ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункти 1, 2 Постанови №103, зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 та Постанова №804 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили. Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10.02.2016 у справі №537/5837/14-а, в яких суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон. Отже, з урахуванням вимог ст. 7 КАС Україи, а також того, що Верховний Суд постановою від 12.11.2019 у справі 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин. Така правова позиція була в черговий раз підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 (провадження 11-325апп21). Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону №2262-ХІІ, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії саме з 01.01.018, а не з моменту набрання з 05.03.2019 законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.03.2023 у справі №280/2771/22. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи із 100% сум підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум, є протиправними, а тому відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату його пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018, з урахуванням раніше проведених виплат. Щодо щомісячної доплати у сумі 2000,00 грн передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713, слід зазначити таке. Колегія суддів, з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову

713. Згідно з пунктом 1 Постанови 713 установлено з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту. У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021. Згідно з пунктом 3 Постанови №713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01.07.2021 виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ. У постанові від 08.11.2022 у справі №420/2473/22 Верховний Суд дійшов наступного висновку: «

44. Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови №713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії. Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону №2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн. Так, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн. виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018. Системний аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. З огляду на зазначене вище колегія суддів зауважує, що оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі №380/20637/23) з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, тобто не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн., відповідно до Постанови 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом й у постанові від 02.03.2023 по справі №600/870/22-а. Отже, відповідачем безпідставно відмовлено в поновленні нарахування та виплати позивачеві щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити з 01.07.2021 щомісячну доплату в сумі 2 000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», колегія суддів зазначає, що оскільки судом задоволено позовну вимогу про визнання протиправними дій щодо відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», то, відповідно, позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», як похідна, також підлягає задоволенню. Щодо понесених судових витрат, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 7 ст. 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено (копії): -ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1225909 від 31.08.2023; - детальний опис наданих послугу справі №380/3969/24 у зв`язку з розглядом її в суді першої інстанції загальна вартість 7000 грн; - акт наданих послуг №19/03-2024-А від 19.03.2024 (вступ у справу, юридичний аналіз (у тому числі аналіз судової практики) матеріалів справи, формування правової позиції по справі, узгодженість її із замовником. Підготовка та подання позовної заяви 5000,00 грн; формування та подача адвокатського запиту в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1000,00 грн; підготовка та подача заяви про стягнення судових витрат 1000,00 грн. Всього 7000,00 грн.); - додаток до договору про надання правової допомоги №20/03-2023 від 20.03.2023; - договір про надання правової допомоги №20/03-2023 між ОСОБА_1 та адвокатом Ярошем В.В.; - довідка №19/03-2024-Д про повний розрахунок у розмірі 7000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Колегія суддів також враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 та у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3098/20. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені представником позивача до відшкодування 7000,00 гривень витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, надані адвокатом послуги, що пов`язані із вступом у справу, юридичним аналізом (у тому числі аналіз судової практики), матеріалів справи, формуванням правової позиції по справі, узгодження її із замовником є подібними за своїм змістом та охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю роботи, пов`язаної із наданням таких послуг. Отже, більшість послуг, що надані на виконання умов згаданого договору, були пов`язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація таких (поділ на окремі частини) не свідчить про надання послуг у більшому обсязі. Таким чином, оскільки предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір вказаних витрат має бути зменшений з 7000,00 грн до 1000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що ГУ ПФ України у Львівській області в апеляційній скарзі не доведено необхідності зменшення розміру вказаної суми. Судовий збір у цій справі також розподілено відповідно до вимог ст. 139 КАС України та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Вказане відповідає нормам КАС України в повному обсязі. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі №380/3969/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк