Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3092/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3092/24 пров. № А/857/12305/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі №380/3092/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,- суддя у І інстанції Москаль Р.М., час ухвалення рішення 25 квітня 2024 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі відповідач 1, ГУ ПФУ у місті Києві), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 2, апелянт, ГУ ПФУ у Львівській області) в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 24.01.2024 року №134550005577 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №104-Ф від 23.01.2024 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №108-Ф від 23.01.2024, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 24.01.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. 24.01.2024 вона звернулась із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, оскільки вважає, що вона підпадає під умови, визначені пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положеннями Закону №889-VIII. Вважає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві прийняло рішення, яким відмовило позивачу в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з огляду на те, що вона займала посади в органах місцевого самоврядування, що не відносяться до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача 1 та вважаючи таке протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №380/3092/24 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №134550005577 від 24.01.2024 про відмову ОСОБА_1 про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» відповідно до заяви від 24.01.2024; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 24.01.2024 пенсію на підставі п.п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №104-ф від 23.01.2024 та №108-ф від 23.01.2024; з метою виконання цього рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зобов`язане зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 20.01.2004 по 22.01.2024. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач 2, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до доданої до заяви трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 займала посади в органах місцевого самоврядування, за якими після 04.07.2001 присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця, такі посади з 04.07.2001 не відносяться до категорій посад державних службовців, а відтак періоди роботи в органах місцевого самоврядування не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723. Законом №889 визначено, що при прийнятті на державну службу державному службовцю присвоюється ранг в межах відповідної категорії. Цим же Законом визначено, що його дія не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Оскільки, на думку апелянта, у позивача відсутній стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII, а на працівників державних органів, яким присвоюються спеціальні звання, дія Закону №889-VIII не поширюється, підстави для призначення пенсії за нормами Закону №3723-XII відсутні. Апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі №380/3092/24 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 20.01.2004 до 22.01.2024 (20 років 00 місяців 02 дні) працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврящдування», відтак, цей стаж, з огляду на норми законодавства України, має включатися до стажу державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України для державних службовців. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. За час проходження публічної служби ОСОБА_1 : - 20.01.2004 прийняла присягу посадової особи органу місцевого самоврядування з присвоєнням 13 рангу посадової особи; - 20.01.2006 присвоєно 12 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; - 22.12.2006 присвоєно 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; - 16.12.2022 прийняла присягу державного службовця з присвоєнням 6 рангу державної служби (підтверджується записами в трудовій книжці). 23.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області видало ОСОБА_1 довідки №104-ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та №108-ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років). ОСОБА_1 звернулася до органу ПФУ у Львівській області із заявою від 24.01.2024 про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». ГУ ПФ України у місті Києві відмовило у задоволенні заяви позивача від 24.01.2024 з мотивів того, що відповідно до доданої до заяви трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 займала посади в органах місцевого самоврядування з 20.01.2004 та їй було присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування, що не дає підстави для призначення пенсії відповідно до Закону №889. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась з даним позовом до суду. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII) передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Закон №889 набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Відповідно до п. 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. У період проходження позивачем публічної служби на посадах в органах місцевого самоврядування з 07.04.1998 до 01.05.2016 діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283). Порядок №283 втратив чинність з 01.05.2016 у зв`язку із набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016, якою визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби на підставі Закону №889-VIII. Пункт 2 Порядку №283 визначав, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 4 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого Постановою КМУ від 25.03.2016 №229 (далі Порядок №229) до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Призначення пенсій державним службовцям урегульовано «Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 (далі Порядок №622). Відповідно до норм цього Порядку пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: - посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); - розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; - у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; - матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Стаття 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлює категорії посад в органах місцевого самоврядування, відповідно до яких: шоста категорія посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост. Відтак, оскільки позивач в період з 20.01.2004 до 22.01.2024 працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493-III, відповідно, цей стаж має включатися до стажу державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, її стаж державної служби становить більше 20 років (20 років 00 місяців 02 дні), станом на 01.05.2016 становив 12 років 03 місяці 11 днів (є більшим за 10 років), перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723-XII, як і з обраним судом належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі №380/3092/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк