Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/8250/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8250/21 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалов О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.06.2021 про відмову у призначенні позивачці соціальної допомоги при народженні дитини - сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачці допомогу при народженні дитини - сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 41 280 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі № 320/8250/21 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідач вказує, що ні позивачка, ні чоловік позивачки за призначенням державної допомоги при народженні дитини у спосіб та у термін передбачений вищезазначеними нормативно- правовими актами до відповідача не звертались. Так, позивачка для призначення виплати при народженні дитини повинна була звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у раз їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Відповідач наголошує, що доказів неотримання державної допомоги при народженні дитини за місцем перебування (фактичного проживання) у місті Луганськ з листопада 2019 року по травень 2021 року, позивачка не надала. Отже, на думку відповідача, він відповідно до чинного законодавства, а саме Закону України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`я з дітьми затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, діяв в суворій відповідності до законодавства України та не мав жодних законних підстав для призначення позивачці державної соціальної допомоги при народженні дитини. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки від 01.04.2016 № 3251004695 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради. На час розгляду справи довідка про взяття позивачки на облік як внутрішньо переміщеної особи не скасована. Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 20.09.2018 позивачка має дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно довідки від 16.10.2018 № 3251-9912 дочку ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу. 07.03.2020 у місті Луганськ ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 29.01.2021, виданим Алчевським міським відділом державної реєстрації та цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно № 00029382642 від 29.01.2021. Згідно довідки від 03.06.2021 № 3251-5000364069 сина позивачки - ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу. 03.06.2021 позивачка звернулася до відповідача з заявою № 26 про призначення усіх видів соціальної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням від 11.06.2021 відповідач відмовив у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку для звернення до управління за допомогою, визначений п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751. Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги врахував, що позивачка з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , оскільки позивачка знаходилася на тимчасово окупованій території і свідоцтво про народження дитини отримав тільки 29.01.2021. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги по суті справи, колегія суддів приходить до наступного. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III (далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини. Відповідно до частини 1 статті 13 З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими законами України. Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Частина 1 та 4 ст. 1 Закону № 2811-XII встановлюють, що громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини. За приписами ч. 7 ст. 11 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (далі - Порядок № 1751). За приписами п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Керуючись п. 44 № 1751 у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви. Як не заперечується сторонами у справі, позивачка дійсно з дня народження дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та звернення до відповідача із заявою (03.06.2021) пропустила строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини. В той же час, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з метою належного захисту прав дитини, вірно взяв до уваги, що свідоцтво про народження сина ОСОБА_2 видано 29.01.2021 Алчевським міським відділом державної реєстрації та цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). А згідно довідки № 3251-5000364069 сина позивачки також взято 03.06.2021 на облік як внутрішньо переміщену особу. Та відповідно, маючи всі необхідні документи, позивачка, 03.06.2021 звернулася до відповідача з відповідною заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Як вірно зауважує суд першої інстанції, позивачкою заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Пункт 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, встановлює, що усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах викладено також Верховним Судом у постановах від 16.07.2020 у справі № 265/4175/16-а, від 14.02.2018 у справі № 591/610/16-а, від 12.03.2019 у справі № 760/183158/16-а. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Відтак, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про задовволення позовних вимог, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце . Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан