Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/8552/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2024 р. Справа № 440/8552/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вільної профспілки машиністів локомотивного депо Кременчук на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/8552/24 за позовом Вільної профспілки машиністів локомотивного депо Кременчук до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області , Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Вільна профспілка машиністів локомотивного депо Кременчук (далі - позивач) через систему "Електронний суд" звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області , в якому просить суд: - визнати протиправним та нечинним рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про припинення комунального медичного підприємства «Лікарня Придніпровська» від 17.05.2024. 17.07.2024 керівник Вільної профспілки машиністів локомотивного депо Кременчук Москалець С.І. через систему "Електронний суд" подав заяву від 17.07.2024 про забезпечення цього ж позову в порядку статей 150, 151 КАС України шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, приватним та державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиняти реєстраційні дії на підставі рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про припинення комунального медичного підприємства «Лікарня Придніпровська» від 17.05.2024, у тому числі проводити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Комунальне медичне підприємство «Лікарня Придніпровська», ідентифікаційний код 01111598, до набрання законної сили судовим рішенням у відповідній справі. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 заяву представника Вільної профспілки машиністів локомотивного депо Кременчук Москальця Сергія Івановича від 17.07.2024 про забезпечення позову Вільної профспілки машиністів локомотивного депо Кременчук до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою задовольнити заяву. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення міської ради члени профспілки будуть позбавлені права на охорону здоров`я і на отримання медичних послуг, у тому числі з тих підстав, що Комунальне некомерційне медичне підприємство «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», яке буде правонаступником, не має права проводити попередні (періодичні) медичні огляди окремих категорій працівників залізничного транспорту загального користування, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту. Також, апелянт зазначає, що рішення міської ради не відповідає Конституції і законодавству України. Крім того, судом першої інстанції не спростовано, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до порушення прав сторін або зупинки діяльності Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, лікарні, у тому числі не призведе до порушення прав членів профспілки, прав членів територіальної громади Кременчука. У відповідності до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи без задоволення заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник жодним чином не обґрунтовує власних припущень з приводу того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. (ч. 2 ст. 151 КАС України). Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони Відповідачу здійснювати певні дії. Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 ч. 2 ст. 150 КАС України. Вказану позицію підтримав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 01.06.2023 у справі № 640/10260/22. Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про припинення комунального медичного підприємства «Лікарня Придніпровська» від 17.05.2024. Отже, незгода позивача із прийнятим рішенням, стала підставою для звернення до суду із позовом. В заяві про забезпечення позову, заявник вказував на очевидну протиправність рішення міської ради та порушення прав таким рішенням. Щодо визначеної заявником підстави для забезпечення позову в частині наявності ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку наявність таких ознак може бути виявлена судом тільки на стадії з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову. Вказаний висновок відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 640/1305/20. Також, колегія суддів зазначає, що позивач в заяві зазначає, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до порушення прав сторін або зупинки діяльності Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, лікарні, у тому числі не призведе до порушення прав членів профспілки, прав членів територіальної громади Кременчука, колегія суддів зазначає наступне. Позивач в заяві про забезпечення позову просить забезпечити позов в шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, приватним та державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиняти реєстраційні дії на підставі рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про припинення комунального медичного підприємства «Лікарня Придніпровська» від 17.05.2024, у тому числі проводити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Комунальне медичне підприємство «Лікарня Придніпровська», ідентифікаційний код 01111598, до набрання законної сили судовим рішенням у відповідній справі. Стаття 151 КАС України містить такий вид забезпечення позову, як заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Між тим, реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи - Комунальне медичне підприємство «Лікарня Придніпровська», які позивач просить заборонити вчиняти не є предметом позову. Також, з вказаного випливає, що позивач - Вільна профспілка машиністів локомотивного депо Кременчук просить заборонити здійснювати реєстраційні дії щодо юридичної особи - Комунальне медичне підприємство «Лікарня Придніпровська», яке взагалі не є учасником даної справи. Крім того, правонаступник Комунального медичне підприємство «Лікарня Придніпровська», а саме: Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" не є учасником справи. Між тим, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. За таких обставин, вказані дії щодо забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії щодо юридичної особи - Комунальне медичне підприємство «Лікарня Придніпровська» порушують права та інтереси осіб, які взагалі не беруть участі у вказані справі. Позивачем не наведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів учасників справи. Доводи апеляційної скарги, що ліквідація шляхом реорганізації медичного закладу може призвести до значних фінансових втрат, погіршення якості надання населенню медичних послуг та доступність таких медичних послуг, до зупинки господарської діяльності, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказане не підтверджене жодним доказом. Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не наведено переконливих доказів, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, захист яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а відтак і з висновком про те, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову Вільної профспілки машиністів локомотивного депо Кременчук - відсутні. Посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 по справі №280/836/23, якою залишено без змін ухвалу Запорізького окружного адміністративного суд про зупинення дії рішення Запорізької міської ради із аналогічного предмету спору, колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не постанов апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Вільної профспілки машиністів локомотивного депо Кременчук - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 по справі № 440/8552/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій