Постанова Чернігівський апеляційний суд № 742/3290/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 04 вересня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/3290/24 Головуючий у першій інстанції Коваленко А. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1072/24 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В. секретар: Шкарупа Ю.В., Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (суддя ОСОБА_3 ), постановлену у м. Прилуки, В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 травня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу у звязку з невиконанням ухвали про залишення позовної заяви без руху. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що повернення позову через не надання доказів місця проживання відповідача є обмеженням права особи на доступ до правосуддя та суперечить висновкам Верховного суду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону не відповідає ухвала суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. З матеріалів справи, вбачається, що у травні 2024 року представник позивачка ОСОБА_1 подала до суду позов про розірвання шлюбу, в якому зазначила останню відому адресу місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Згідно інформації, наданої 29 травня 2024 року на запит суду Управлінням ДМС в Чернігівській області, ОСОБА_2 зареєстрованим або знятим з реєстрації місця проживання в Чернігівській області не значиться. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст. 175,177 ЦПК України, а саме: не зазначення в позовній заяві місцезнаходження майна відповідача чи останнє відоме зареєстроване його місце проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). 05 червня 2024 року до суду від позивачки надійшла заява про усунення недоліків, в якій вона висловила свою незгоду щодо визначеного судом недоліку, оскільки втратила будь-який зв`язок з відповідачем та не може надати підтвердження зареєстрованого місця проживання, перебування чи постійного заняття відповідача. Вказує на те, що згідно приписів ч.6,8,10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація з відповідного органу реєстрації та Єдиного державного демографічного реєстру не дала можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі, а подальший виклик відповідача здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідно до інформаційної довідки від 10.06.2024 року житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , не належить відповідачу. Повертаючи оскаржуваною ухвалою позовну заяву позивачці, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не усунула недоліки, зазначені в ухвалі суду від 03 червня 2024 про залишення позову без руху, а саме, не зазначила останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Позовна заява повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс (частина третя статті 175 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Предметом позову у цій справі є розірвання шлюбу. Позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (частина друга статті 28 ЦПК України). Згідно з частиною дев`ятою статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Відповідно до абзацу 2 частини першої та дев`ятої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи, як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина десята статті 187 ЦПК України). Пред`являючи позов, позивачка зазначила, що їй невідомо місце реєстрації чи перебування відповідача на даний час, тому нею вказано останнє їй відоме місце перебування відповідача. У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 569/2295/19 зазначено, що «повернення позовної заяви позивачеві із вказаних в оскаржуваних судових рішеннях підстав законом не передбачено, оскільки у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі». Вимога суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі щодо надання позивачкою підтвердження про останнє зареєстроване місце проживання, перебування чи постійного заняття відповідача не узгоджуються з вимогами ч.9 ст.28, ч. 10 ст. 187 ЦПК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 501/2443/18, від 12 травня 2022 року у справі 552/3486/20. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Bellet v. France» (Белле проти Франції) від 04 грудня 1995 року та «Nunes Dias v. Portugal» (Нун`єш Діаш проти Португалії) від 10 квітня 2003 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року). Крім того, відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод. (абзац шостий пункту 3 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційним зверненням громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001. Враховуючи наведене, право заявника на доступ до правосуддя, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позову є обґрунтованими. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку з наведеним, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 379, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 червня 2024 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: